79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.01.12 Справа № 5015/4101/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галка Макс»(надалі ТзОВ «Галка Макс») №78 від 04.11.2011р. (вх. № 2495 від 15.11.2011р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011р.
у справі № 5015/4101/11
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (РВ ФДМ України по Львівській області), м. Львів
до відповідача: ТзОВ «Галка Макс», м. Львів
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод»(надалі ЗАТ «Львівський виноробний завод»), м. Львів
про стягнення 53 055,15 грн.,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4101/11 (суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТзОВ «Галка Макс»на користь РВ ФДМ України по Львівській області 53 055,15 грн. - неустойки. Стягнуто з ТзОВ «Галка Макс»в доход державного бюджету України 530,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач продовжував користування об'єктом оренди після припинення договору оренди і не повернув його у встановленому порядку балансоутримувачу. Підставним є нарахування відповідачу неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 53 055,15 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зокрема вказує, що на момент укладення договору № 26 від 22.12.2003р. законодавством України не було передбачено відповідальності наймача (орендаря) за неповернення речі (об'єкта оренди) у вигляді подвійної орендної плати за час прострочення повернення, а отже, норма ст. 785 ЦК України щодо відносин оренди нерухомого державного майна за договором оренди № 26 від 22.12.2003р. до застосування не підлягає. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4101/11, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою та безпідставною, а вимоги апеляційної скарги -такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що станом на даний час у РВ ФДМ України по Львівській області не надходили докази передачі орендованого майна балансоутримувачу. Враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004р., а також те, що договір оренди продовжував діяти після набрання чинності ЦК України від 16.01.2003р., обґрунтованим є застосування до орендаря відповідальності, встановленої ст. 785 ЦК України за порушення умов договору, укладеного до 01.01.2004р.
Учасники судового процесу не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.01.2012р. та реєстр вихідної кореспонденції ЛАГС від 05.01.2012р.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4101/11 з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2003 р. між РВ ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Галка Макс»(орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 26, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, яке є на балансі ЗАТ «Львівський виноробний завод», в складі переданого в оренду цілісного майнового комплексу, що міститься за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 26, загальною площею об'єкта оренди 1 652,35 кв.м., а саме: інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничного корпусу (1-й поверх № № 11, 12, 13, 23, 24, 25, 26, 27, половина 28) площею 619,85 м.кв.; інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничного корпусу (2-й поверх № № 38, 39, 40, 51, 52, 54, 55) площею 548,8 кв.м; інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничного корпусу - підвал (№ № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) площею 423,1 кв.м; інв. № 012 частина будівлі прохідної (№ № 6, 7, 8, 9, 5, 4) площею 60,6 кв. м. (а.с. 4-6).
Згідно п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі , але не раніше дати підписання сторонами цього договорору та акту приймання-передачі цього майна.
Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу (або ж відповідному підприємству вказаному орендодавцем) в тижневий термін. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу (чи відповідному підприємству вказаному орендодавцем) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (розділ 9 договору).
Сторони погодили, що цей договір діє з дати підписання та укладено терміном на три роки (п. 10.1 договору).
Згідно п. 10.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до п. 10.10 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
На виконання умов договору оренди від 22.12.2003р. сторони підписали Акт приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 1 652,35 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Погулянка,26 за № 26/2003 від 22.12.2003р. (а.с. 7).
29 грудня 2006 року позивач звернувся до відповідача листом № 3/11-8023 про повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом прийому-передачі у зв'язку із закінченням 22.12.2006р. терміну дії договору оренди № 26 (а.с.8).
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2008р. у справі № 4/29, яке вступило в законну силу, встановлено, що строк дії договору оренди нерухомого державного майна № 26 від 22.12.2003р. закінчився 22.12.2006р.
В матеріалах даної справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення балансоутримувачу орендованого згідно договору № 26 від 22.12.2003р. майна.
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало саме неповернення орендарем орендованого майна балансоутримувачу, у зв'язку з чим на підставі ст. 785 ЦК України відповідачу нараховано неустойку в розмірі 112 447,89 грн. за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. Враховуючи, що за вказаний період ТзОВ «Галка Макс»здійснило сплату 59 392,74 грн. неустойки, до стягнення позивач заявив різницю між нарахованою та сплаченою неустойкою в сумі 53 055,15 грн.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
На момент укладення договору оренди нерухомого державного майна №26 від 22 грудня 2003р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року із внесеними до нього змінами.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України.
Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Враховуючи те, що договір оренди продовжував діяти після після набрання чинності ЦК України від 16.01.2003р., з огляду на зміст п.9.1 вказаного договору, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень цього кодексу про відповідальність за порушення його умов.
У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2008р. у справі № 4/29, яке вступило в законну силу, встановлено, що строк дії договору оренди нерухомого державного майна № 26 від 22.12.2003р. закінчився 22.12.2006р.
Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області та зобов'язано ТзОВ «Галка Макс»передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу закритому акціонерному товариству «Львівський виноробний завод».
Відповідач свої договірні зобов'язання, а також зазначене судове рішення не виконав та не повернув Балансоутримувачу орендоване майно, як це передбачено умовами пунктами 2.4 та 5.8 договору.
В силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного і комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, неустойка є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за час прострочення обов'язку щодо повернення речі.
Саме спеціальною нормою ст. 785 України передбачено період нарахування неустойки - за час прострочення обов'язку щодо повернення речі.
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду України в постанові від 18.04.2011р. у справі № 30/191.
Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства України, матеріали справи та практику Верховного суду України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, при обставинах неповернення об'єкту оренди, правомірно дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 53 055,15 грн. неустойки за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р.
Відтак, доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права не відповідають матеріалам справи та не спростовують викладених в рішенні висновків.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не було надано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження апелянта про те, що на момент укладення договору № 26 від 22.12.2003р. законодавством України не було передбачено відповідальності наймача за неповернення речі у вигляді неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь термін прострочення, а отже норма ст. 785 ЦК України щодо відносин нерухомого державного майна договором оренди №26 застосуванню не підлягає, з огляду на наступне:
Відповідно до вищеописаного п. 10 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Беручи до уваги ту обставину, що договір оренди № 26 від 22.12.2003р. продовжував діяти після 01.01.2004р., а іншої відповідальності за неналежне виконання його умов щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, він не передбачав, судом цілком правомірно було застосовано норму ст. 785 ЦК України, за наслідком чого й стягнуто неустойку.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011р. у справі № 5015/4101/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.