79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.01.12 Справа № 5015/4114/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
Якімець Г.Г.
розглянув апеляційні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р.
у справі № 5015/4114/11
за первісним позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів
про зобов'язання виконати умови кредитного договору, уклавши договори забезпечення виконання зобов'язань, та стягнення штрафу
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів
до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ
про розірвання кредитного договору
За участю представників:
позивача(за первісним позовом): Руккас Д.М.
відповідача(за первісним позовом): Саницький А.І.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. у справі № 5015/4114/11 відмовлено в задоволенні первісного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів, про зобов'язання виконати умови п.3.3 договору № 07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007р., уклавши з позивачем договори забезпечення виконання зобов'язань на суму не меншу ніж 46765835,96 грн., та стягнення штрафу в сумі 500000 грн., відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів, до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, про розірвання договору про надання кредиту № 07-010/К від 25.10.2007р. та додаткових угод № 1 від 10.12.2007р., № 2 від 12.12.2007р., № 3 від 12.12.2007р., № 4 від 12.12.2007р. до даного договору.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.593, 651, 652, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 188 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити, в решті рішення суду залишити без змін, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.ст.652, 1054 ЦК України та ст.44 ГК України; стверджує, що зміна економічної ситуації в країні та факт коливання курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти України є лише складовою обставин, які в сукупності з іншими, призвели до істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору, і які змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали його на інших умовах. Так, в силу коливання курсу іноземних валют до української гривні вартість проекту зросла більш ніж на 100% та склала 136 млн. грн. (замість передбачених договором 60 млн.грн.), Як на підставу розірвання кредитного договору внаслідок істотної зміни обставин, апелянт покликається також на обставину відкликання банківських ліцензій ВАТ «СКБ «Дністер»та ПАТ «Зембанк», в яких розміщені кошти ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»в сумі понад 40 млн.грн. На думку апелянта, виконання кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору. Із суті договору або звчаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе лише ТзОВ «Компанія «Західінвест», як заінтересована сторона.
Позивач за первісним позовом також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що відповідачем фактично втрачено 75% предмету застави за договором застави майнових прав від 03.07.2008р. № 16021, тобто сума дійсного забезпечення за ним становить 25% від вказаної у договорі застави, що свідчить про зменшення вартості забезпечення. Крім того, на даний час триває процедура ліквідації ПАТ «Земельний банк», що свідчить про неліквідність банківської гарантії № 5 від 19.03.2009р., виданої у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, так як сам гарант буде ліквідований, в отже виконання положень банківської гарантії буде неможливим. Відповідно до п.3.3 кредитного договору при зменшенні вартості предмета застави з будь-яких причин відповідач зобов'язаний в десятиденний термін з моменту отримання письмової вимоги позивача надати в заставу додаткове зобов'язання. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Однак відповідач умов кредитного договору щодо забезпечення своїх зобов'язань не виконує.
Позивач за первісним позовом подав також відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій просить рішення суду в частині відмови в первісному позові залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення, мотивуючи тим, що відповідач не надав доказів, на підставі яких суд міг би розірвати кредитний договір; обставини, які виникли при виконанні відповідачем кредитного договору, а саме: зміна курсу гривні, світова фінансова криза, банкрутство банків є комерційним ризиком позичальника, а тому не можуть бути підставами для розірвання кредитного договору або невиконання зобов'язань за ним.
В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги позивача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечив. Представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача заперечив.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.12.2011р. та до 17.01.2012р.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (позивач за первісним позовом) та ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»(відповідач за первісним позовом) укладено договір № 07-010/К про надання кредиту від 25.10.2007р. (далі - кредитний договір), за яким відповідачу, як позичальнику, надано кредит в сумі 50млн.грн. для реалізації інвестиційного проекту «Організація виробництва електроенергії і тепла на території ТзОВ «Компанія «Західбудінвест».
Відповідно до п.3.1 кредитного договору відповідач прийняв на себе обов'язання укласти з позивачем нотаріально посвідчені договори застави, чи банківської гарантії, або будь-які інші договори для забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п.3.2 кредитного договору, вартість забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором повинна перевищувати суму вимог кредитора (суму кредиту та суму відсотків за користування ним) не менше як у 1,5 рази, тобто має складати не менше 93207866,16 грн.
Відповідно до п.3.3 Договору про надання кредиту № 07-0010/К від 25.10.2007р. при зменшенні вартості предмета застави через його фізичний або моральний знос, зниження його ринкової вартості або з інших причин позичальник зобов”язується в 10-денний термін з моменту отримання письмової вимоги кредитора надати в заставу кредитору додаткове забезпечення.
На виконання зазначених вище умов кредитного договору, в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором між сторонами у справі було укладено договір застави майнових прав від 03.07.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. і зареєстрований в реєстрі за № 16021, згідно з яким позивачу передано в заставу майнові права за контрактом про поставку № 01/04-08 від 10.04.2008р., укладеним між позивачем та ТзОВ «Інтеренерго Болгарія»на суму 720000 євро (7869600 грн. по курсу НБУ на 21.09.2011р.), який згодом сторонами було розірвано. Натомість між сторонами було укладено договір застави майнових прав від 09.04.2010р. за № 2137 на суму 45527650,56 грн.
Окрім цього, в забезпечення виконання кредитного договору, з позивачем було укладено чотири договори іпотеки від 08.04.2010р. на загальну суму 32525728,56 грн., договір застави майнових прав від 09.04.2010р. на суму 5160600 грн., а також надано позивачу банківську гарантію № 5 від 19.03.2009р., видану ПАТ «Зембанк», яка діє на суму 20000000 грн.
Таким чином, відповідачем було надано позивачу забезпечень на загальну суму 103213979,12 грн., що в повній мірі відповідає умовам кредитного договору.
Як на підставу первісних позовних вимог Державна інноваційна фінансово-кредитна установа покликається на лист ТзОВ «Інтеренерго Болгарія»від 31.03.2011р., яким повідомлено, що обладнання, яке мало бути отримане ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»на підставі контракту, продане третім особам.
Доводи позивача за первісним позовом про втрату предмету застави за договором застави майнових прав від 09.04.2010р. за контрактом про поставку № 01/04-08 від 10.04.2008р., укладеним між ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»та ТзОВ «Інтеренерго Болгарія», відхиляються судом, оскільки лист ТзОВ «Інтеренерго Болгарія»від 31.03.2011р., на який покликається позивач, як на єдиний доказ фактичної втрати предмету застави, не є належним та допустимим доказом обставини зменшення вартості предмета застави по договору застави майнових прав від 09.04.2010р., оскільки факт продажу майна може бути підтверджений лише відповідним договором купівлі-продажу, а не листом. Крім того, вказаним листом ТОВ «Інтеренерго Болгарія»повідомляє, що завод-виробник гарантує при наявності оплати зі сторони замовника здійснити поставку обладнання в найкоротші терміни. Доказів розірвання контракту на поставку обладнання чи його припинення, а також доказів, які б підтверджували викладені у листі ТОВ «Інтеренерго Болгарія»обставини, позивачем за первісним позовом не надано.
Відповідно до приписів ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Аналогічне положення міститься у ст.28 Закону України «Про заставу», якою також передбачено припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.
Жодних доказів, які б свідчили про припинення застави за договором застави майнових прав від 09.04.2010р. у встановленому вищенаведеними правовими нормами порядку позивачем за первісним позовом не надано.
Посилання в апеляційній скарзі позивача на договір застави майнових прав від 03.07.2008р. № 16021 є безпідставним, оскільки, як зазначалось вище, вказаний договір розірвано за згодою сторін договором від 09.04.2010р.
Безпідставними та необґрунтованими є також доводи позивача про те, що банківська гарантія № 5 від 19.03.2009р., надана ПАТ «Земельний банк», не є ліквідним забезпечення виконання зобов”язання за кредитним договором, а відтак відхиляються судом, оскільки Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до ліквідатора ПАТ «Земельний банк»в порядку, визначеному Законом України «Про банки та банківську діяльність»про визнання кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів за гарантією № 5 від 10.03.2009р. та на даний час оспорює дії ліквідатора в судовому порядку (постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011р. справа № 5023/3089/11 передана на новий розгляд Господарському суду Харківської області).
Оскільки позивачем за первісним позовом в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України не доведено порушення його прав як кредитора, не надано належних та допустимих доказів відсутності забезпечення забов”язань за кредитним договором, правові підстави для задоволення первісних позовних вимог про зобов'язання виконати умови п.3.3 кредитного договору шляхом укладення договорів забезпечення виконання зобов'язань та про стягнення штрафу (остання є похідною від першої) -відсутні. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову.
Щодо зустрічного позову, то у його задоволенні судом першої інстанції також відмовлено правомірно, з огляду на таке.
У зустрічному позові як на підставу розірвання договору позивач за зустрічним позовом (він же відповідач за первісним позовом) посилається на значне збільшення вартості інвестиційного проекту «Організація виробництва електроенергії і тепла на території ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»в силу коливання курсу валют, світову фінансову кризу, що унеможливила реалізацію проекту та отримання ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»прибутків, а також на банкрутство ВАТ «СКБ «Дністер»та ПАТ «Земельний банк». Правовою підставою розірвання кредитного договору відповідач - позивач за зустрічним позовом визначає положення ст.ст.651, 652 ЦК України та вказує, що на момент укладення договору про надання кредиту від 25.10.2007р. № 07-010/К, сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Проте, зміна обставин зумовлена причинами, які ТзОВ «Компанія «Західбудінвест», як заінтересована сторона, не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Виконання кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє ТзОВ «Компанія «Західбудінвест», як заінтересовану сторону, того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе ТзОВ «Компанія «Західбудінвест».
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»в порядку ч.2 ст.188 ГК України було надіслано Державній інноваційній фінансово-кредитній установі пропозицію № 13-01/05 від 20.05.2011р. про зміну умов договору надання кредиту від 25.10.2007р. № 07-010/К, Однак, листом від 02.06.2011р. № 12-894, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа пропозицію відхилила.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положення ст.652 ЦК України передбачають можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Так, відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з приписами ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, пунктом 4 ч.1 ст.44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, із суті кредитного договору та приписів ст.652 ЦК України випливає, що зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позичальника, а тому не можуть бути підставами для розірвання кредитного договору або для невиконання зобов'язань за кредитним договором. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»та у постановах від 12.08.2010р. № 08/2113, від 26.04.2011р. № 25/448, а також Верховний Суд України у постанові від 23.05.2011 № 53/325-09.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача - позивача за зустрічним позовом про збільшення вартості інвестиційного проекту, на який він отримував кредит, в силу коливання курсу валют, спричиненого світовою фінансовою кризою, як і доводи відповідача про відкликання банківських ліцензій у зв'язку з банкрутством банків ВАТ «СКБ «Дністер»та ПАТ «Земельний банк», на депозитних рахунках яких розміщено кошти ТзОВ «Компанія «Західбудінвест», не підпадають під ознаки обставин, які істотно змінилися в розумінні ст.652 ЦК України. Тим більше, що зобов'язання між ТзОВ «Компанія «Західбудінвест»та вищевказаними банками жодним чином не пов'язані із зобов'язанням товариства перед Державною інноваційною фінансово-кредитною установою за договором № 07-010/К про надання кредиту від 25.10.2007р. Підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Відтак, з огляду на викладене в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційних скарг правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтами не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачає.
Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. у справі № 5015/4114/11 залишити без змін, а апеляційні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Західбудінвест», м.Львів - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Якімець Г.Г.