79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.12 Справа № 5027/924/2011
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Желік М.Б.,
при секретарі Томкевич Н.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - не з”явився,
відповідача - з”явився,
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці
на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.10.2011 року, суддя Дутка В.В., в справі №5027/924/2011
за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці
до відповідача: приватного підприємства «Інтергарант», м.Чернівці
про стягнення заборгованості в розмірі 614141,8 грн.,
рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.10.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємства «Інтергарант»заборгованості в сумі 614141,8 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту поставки позивачем товару відповідачу та відповідно наявність підстав для виникнення в останнього зобов»язання по сплаті неотриманого товару.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що подані суду видаткові накладні, зі змісту яких випливає факт поставки відповідачу товару, є належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства та їх оформлення по факту поставки товару підтверджено поясненнями працівника ПП ОСОБА_1
Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що обов»язковою умовою для підтвердження факту отримання товару відповідачем в спірному випадку є наявність належним чином оформлених довіреностей на отримання цінностей, оскільки Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року за №99 не передбачено обов»язку видавати довіреності ні для приватних підприємців, ні при відвантаження товару, що наявне в спірному випадку.
Скаржник також вважає безпідставною відмову суду у задоволенні клопотання скаржника про витребування з органу УДСБЕЗ УМВСУ у Чернівецькій області відмовних матеріалів, з яких вбачається можливість встановити факт прийняття поставленого товару саме працівниками відповідача, оскільки таке право суду надано ст.38 ГПК України, проте, жодним процесуальним законом такого права не надано скаржнику, що позбавляє його права на захист своїх законних інтересів. Скаржник також вважає за необхідне для забезпечення позову призначити почеркознавчу експертизу для встановлення ідентичності підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. на видаткових накладних.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що жодних матеріальних цінностей від позивача відповідач не отримував, а тому відсутні підстави як для стягнення з відповідача коштів, так і проведення почеркознавчої експертизи круглої печатки на накладних позивача, оскільки прийняття товару відповідачем здійснюється лише при наявності первинних бухгалтерських документів, які в спірному випадку відсутні.
В судове засідання скаржник не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд розцінює неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.
Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в зв»язку з неможливістю забезпечити участь у повноваженого представника в дане судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання скаржником не подано, а його явка обов»язковою не визнавалася.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підставою для звернення з даним позовом позивач зазначає здійснення ним поставки товару відповідачу на суму 614141,8 грн. за період з 29.08.2008 року по 28.10.2009 року, а саме: 29.08.2008 року на суму 28271,75 грн., 09.09.2008 року на суму 21203,82 грн., 12.09.2008 року на суму 35339,69 грн., 15.09.2008 року на суму 7745,41 грн., 08.10.2008 року на суму 18241,15 грн., 10.10.2008 року на суму 27361,72 грн., 10.10.2008 року на суму 72964,58 грн., 16.10.2008 року на суму 65118,06 грн., 20.10.2008 року на суму 74420,64 грн., 21.10.2008 року на суму 65118,06 грн., 07.05.2009 року на суму 26618,57 грн., 07.05.2009 року на суму 7741,85 грн., 17.09.2009 року на суму 46472,45 грн., 28.10.2009 року на суму 37978,79 грн., 25.10.2009 року на суму 9545,26 грн..
В підтвердження здійснення вищевказаних поставок позивачем подано видаткові накладні: №ГРІ-000003 від 29.08.2008 року на суму 28271,75 грн., №ГРІ-000005 від 15.09.2008 року на суму 7745,41 грн., №ГРІ-000001 від 08.10.2008 року на суму 18241,15 грн., №ГРІ-000003 від 10.10.2008 року на суму 27361,72 грн., №ГРІ-000002 від 10.10.2008 року на суму 72964,58 грн., №ГРІ-000002 від 16.10.2008 року на суму 65118,06 грн., №ГРІ-000001 від 20.10.2008 року на суму 74420,64 грн., №ГРІ-000002 від 21.10.2008 року на суму 65118,06 грн., №ГРІ-000003 від 07.05.2009 року на суму 26618,57 грн., №ГРІ-000004 від 07.05.2009 року на суму 7741,85 грн., №ГРІ-000002 від 17.09.2008 року на суму 46472,45 грн., №ГРІ-000001 від 28.10.2009 року на суму 37978,79 грн., №ГРІ-000052 від 25.10.2010 року на суму 9545,26 грн. (а.с.12-15).
Статтею 11 ЦК України регламентовано, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ці положення щодо обов'язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних (а.с.12-15), одержувачем товару вказано Інтергарант, умовою продажу зазначено передоплату, а в графі „отримав” міститься лише підпис без зазначення ПІБ особи, що прийняла товар та доказів наявності в неї повноважень на прийняття такого товару. Інших доказів в підтвердження факту здійснення поставки товару згідно вказаних видаткових накладних саме відповідачу позивачем не представлено.
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Позивачем не надано суду належних доказів отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних (а.с.12-15) на загальну суму 614141,8 грн. Вказані накладні не є належними доказами в розумінні ст.ст. 34, 36 ГПК України, оскільки в них не зазначено ПІБ та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, не зазначено і інших даних, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції з боку отримувача товару.
Скаржником не подано жодних довіреностей на одержання вказаних матеріальних цінностей, а також інших документальних даних, які б вказували на наявність господарської операції, на яку позивач покликається як на підставу своїх вимог.
Покликання скаржника на те, що в спірному випадку не є обов»язковою наявність довіреності в підтвердження факту отримання товару не підтверджує факт отримання такого товару відповідачем. Зі змісту видаткових накладних не вбачається, що даний товар отримав відповідач, на них відсутні відтиски печатки відповідача.
Як вбачається з видаткових накладних умовою продажу вказано здійснення відповідачем передоплати, на окремих видаткових накладних міститься напис сплачено, а подані до матеріалів справи накладні (а.с.12-15) не співпадають по сумі, датах та кількості зазначених в позовній заяві, по яких заявлено спірну суму заборгованості.
Крім цього, жодних умов та строків виникнення у відповідача грошових зобов'язань та обов'язку проведення оплати в накладних не обумовлено, доказів направлення відповідачу вимоги відповідно до положень ст.530 ЦК України не представлено.
Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємства «Інтергарант»заборгованості в сумі 614141,8 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту поставки позивачем товару саме відповідачу та відповідно наявність підстав для виникнення в останнього зобов»язання по сплаті цього товару.
Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині відмови в задоволенні клопотання про витребування матеріалів відмовних справ з органу УДСБЕЗ УМВСУ у Чернівецькій області та призначення почеркознавчої експертизи є безпідставним, оскільки згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, а тому з врахуванням наявних доказів місцевим судом надано належну оцінку вирішення даних клопотань. Ст.38 ГПК України та ст.41 ГПК України надають суду право, а не обов»язок задоволити клопотання сторін щодо витребування доказів та призначення судових експертиз.
Окрім того, межі доказування встановлюються головуючим по справі. Наявність у сторін договірних відносин, встановлюється належними та допустимими доказами по справі. Факту наявності поставки товару позивачем не доведено, а судом не встановлено. Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавства. Таким чином, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Чернівецької області від 28.10.2011 року в справі за номером 5027/924/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
М.Б.Желік