79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.12 Справа № 5015/5646/11
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Желік М.Б.,
при секретарі судового засідання Томкевич Н.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) - не з'явився,
позивача -з'явився,
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, с.Липники Пустомитівського району
на рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2011 року, суддя Бортник О.Ю., у справі № 5015/5646/11
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м.Львів
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, с.Липники Пустомитівського району
про стягнення заборгованості у розмірі 45872 грн.,
рішенням господарського суду Львівської області від 25.10.2011 року задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 45872 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року.
Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що жодного договору з позивачем відповідач не укладав та відповідно не отримував від нього товару, що свідчить про відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості.
При цьому, скаржник покликається на відсутність первинних бухгалтерських документів в підтвердження здійснення сторонами господарської операції, по якій виникла спірна заборгованість.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що оскільки сторони договору погодили визначення конкретної кількості та асортименту товару у накладних і поставлений товар вказувався в накладних, що вбачається з їх змісту, відсутні підстави для висновку про неукладення між сторонами договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року з причини недосягнення згоди сторін з істотних умов договору.
Позивач також вважає підтвердженням факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року здійснення поставки товару на виконання договору, прийняття цього товару скаржником та здійснення ним часткової оплати прийнятого товару. Крім цього, на кожну поставку партії товару виписувалися рахунки, в яких вказано номер договору, на підставі якого така поставка відбувалася, а податкові накладні по кожній поставці партії товару внесені до реєстру отриманих податкових накладних покупцем. Доказів існування інших правовідносин між сторонами, крім укладеного договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року, скаржником не подано.
В судове засідання скаржник не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд розцінює неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без участі скаржника за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) 25.09.2006 року укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець (позивач) в порядку та на умовах укладеного договору зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та в терміни згідно даного договору.
Згідно п.2.1 договору покупець купує товар в кількості та за цінами згідно з накладними.
Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за отриманий товар проводяться на умовах після оплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем згідно накладних відпуску.
Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 50952 грн. підтверджується накладними за №2921 від 05.10.2010 року та за №138 від 29.09.2006 року (а.с.6-7), а також рахунками від 08.04.2010 року, від 08.12.2010 року та від 29.01.2011 року (а.с.23-25).
Проте, відповідач взяті на себе зобов»язання виконав лише частково на суму 5080 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 12.04.2010 року, за 14.01.2011 року, за 22.12.2010 року(а.с.10-12), внаслідок чого непогашеною залишилася заборгованість в розмірі 45872 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів погашення основного боргу відповідач не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 45872 грн.
Покликання скаржника на відсутність доказів укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року та доказів поставки товару є безпідставним, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії, а в судовому засіданні оглянуто оригінали, як договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року, так і накладних №2921 від 05.10.2010 року та №138 від 29.09.2006 року, на яких містяться відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Крім цього, факт поставки також підтверджується здійсненням відповідачем часткової проплати на суму 5080 грн., що скаржником не спростовано, та податковими накладними фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 29.09.2006 року та від 05.10.2010 року (а.с.8-9), в які включено вказані господарські операції. Вказані податкові накладні по кожній поставці партії товару внесені до реєстру отриманих податкових накладних покупцем.
Доказів в спростування факту укладення договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року та здійснення спірних господарських операцій скаржником не подано, а судом не встановлено.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції також правильно зазначено, що заява про застосування строку позовної давності в порядку ч.3 ст.267 ЦК України від відповідача не надходила, а тому підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав відсутні.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2011 року в справі за номером 5015/5646/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
М.Б.Желік