79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.01.12 Справа № 5015/4610/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий-суддя Давид Л.Л.
Суддів Кордюк Г.Т.
Мурської Х.В.
при секретарі судового засідання Кіт М.С.
розглянувши матеріали апеляційних скарг
· Товариства з обмеженою відповідальністю «Яричів», б/н від 09.11.2011 р.;
· Публічного акціонерного товариства “Укрпластик”, б/н від 17.11.2011 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р.
у справі № 5015/4610/11 (суддя -Мороз Н.)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрпластик”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яричів”, с. Старий Яричів, Львівська область
про стягнення 869 978,14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність № 10/14-4 від 03.01.2012 р.); ОСОБА_2 - представник (довіреність № 10/14-311 від 13.01.2012 р.);
від відповідача: ОСОБА_3. -начальник юридичного відділу (довіреність № 2 від 12.03.2011р.);
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. (суддя -Н.Мороз) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Яричів” (надалі - відповідач) на користь публічного акціонерного товариства “Укрпластик” (надалі -позивач) - 317392,99 грн. основного боргу, 2695,67 грн. пені, 3% річних в сумі 521,74 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 18099,18 грн., 3387,10 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення штрафу 5% в сумі 23233,27 грн.- провадження у справі № 5015/4610/11 припинено. В частині решти вимог у позові відмовлено.
Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Яричів», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 09.11.2011 р., в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: між товариством з обмеженою відповідальністю «Яричів»(далі по тексту ТОВ «Яричів») та публічним акціонерним товариством «Укрпластик»(далі по тексту ПАТ «Укрпластик») укладеноно Договір №96 від 23.03.2009 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовляти та поставляти відповідачу у власність продукцію, згідно погоджених сторонами специфікацій, фактична кількість виготовленої і поставленої продукції вказується в товаро-транспортних накладних на партію за цінами, погодженими сторонами у специфікаціях всього на суму 799245,52 грн. Відповідно до п. 5.1.1. Договору № 96 від 23.03.2009 р. у разі якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулася зміна курсу євро до гривні більше ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу для UAE/EUR, опублікований на інтернет сайті http://www.ufs.kiev.ua/ визначений на день, що передує даті оплати згідно умов договору. Проте, позивач у зв'язку із закриттям останнього в своїх розрахунках використав дані з державного інтернет ресурсу http://mezhbank.org.ua/ без повідомлення або пропозиції про укладення додаткової угоди або про внесення змін до п.5.1.1. Договору. Також, не відповідає дійсності твердження ПАТ «Укрпластик», що останній відповідно до положень ст.ст. 534,549,625 Цивільного кодексу України та п.п. 5.1.1, 8.2 Договору № 96, здійснив погашення вимог за грошовими зобов'язаннями ТОВ «Яричів»по Договору за наступною черговістю: у першу чергу 3% річних та пеню, у другу чергу суму боргу, оскільки, в претензії № 10/14-4192 від 29.06.2011 р. чітко вказані суми отриманої продукції по ТТН № 2279, № 2387, №2388, № 2389 і їхній неоплачений залишок в гривнях без будь-якого валютного курсу, сайту без врахування вимог ст. 534 Цивільного кодексу України з відміткою про зарахування сплачених коштів на погашення боргу. Суд не надав належної оцінки вказаним фактам та безпідставно відхилив клопотання про застосування строків позовної давності і поклав судові витрати на відповідача. Просить скасувати рішення Госоподарського суду Львівської областівід 27 жовтня 2011 року частково, а саме у частині задоволення вимог щодо: стягнення основного боргу -91607,36 грн., 2695,67 грн. -пені, 521,74 грн. -3% річних, 18099,18 грн. -інфляційних нарахувань, 3387,10 грн. -державногомита та 236 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Позивач -публічне акціонерне товариство «Укрпластик»в своїй апеляційній скарзі, б/н від 17.11.2011 р. вказує на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»при розрахунку та стягненні судом пені, що з урахуванням ст. 534 Цивільного кодексуУкраїни призвело до невірного визначення у рішенні розміру суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду щодо стягнення збитків, зокрема вказує на те що систематичні неплатежі відповідача не дозволяють підтримувати нормативний залишок грошових коштів на рахунку в банках у вигляді виручки від реалізації продукції; позивач є залежним від залучених ресурсів, господарська діяльність якого не забезпечена власними фінансовими ресурсами, і як наслідок використовує залучені ресурси( короткострокові банківські кредити) та сплатив банкам проценти в сумі 98 884,45 грн., виходячи із встановлених банками процентних ставок. При розрахунку суми збитків включалися відсотки за користування кредитними коштами лише в тій частині, в якій необхідність їх залучення виникла саме з вини відповідача. Також, апелянт покликається на те, що в зв'язку з умисним невиконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору, понесені ним збитки у вигляді додаткових витрат на оплату поліпропілену в сумі 96625,74 грн., судом, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не досліджено та не надано оцінки результатам експертно-економічного дослідження експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива»ОСОБА_4. 30.09.2011р., Висновку № 34/11 Експертного економічного дослідження за листом ПАТ «Укрпластик». Враховуючи вищевикладене просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. скасувати частково, винести постанову якою стягнути із відповідача -464665,35 грн. основного боргу, 202158,64 грн. -пені, 10927,18 грн. -3% річних, 57467,59 -інфляційних нарахувань, 98884,45 грн. -збитків у вигляді сплачених відсотків за користування банківськими кредитами понад запланованих обсягів, 96625,74 грн. -збитків у вигляді додаткових витрат на оплату поліпропілену, 56,00 грн. -збитків по поштових відправленнях.
Судова колегія розглянувши апеляційні скарги, товариства з обмеженою відповідальністю «Яричів», б/н від 09.12.2011 р. та публічного акціонерного товариства «Укрпластик», б/н від 17.11.2011 р. на рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р., ухвалила об'єднати такі в одне апеляційне провадження. В судовому засіданні 08.12.2011 р. оголошено перерву до 22.12.2011 р.
08.12.2011 р. в канцелярію суду надійшов відзив від ПАТ «Укрпластик»(позивач), вих. № 10/14 -7948 від 07.12.2011 р., в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ»Яричів»залишити без задоволення рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. -скасувати частково, з мотивів наведених в останньому.
Також, 08.12.2011 р. в канцелярію суду представником позивача подано пояснення на розрахунок до рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р., б/н від 08.12.2011 р.
В судовому засіданні 08.12.2011 р. оголошувалась перерва до 22.12.2011 р., з метою повного та всестороннього дослідження усіх матеріалів та обставин справи.
22.12.2011 р. в судовому засіданні за клопотанням представника позивача ведеться фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши пояснення представників сторін оголошено перерву до 17.01.2012 р.
10.01.2012 р. на адресу суду надійшли пояснення до апеляційної скарги від публічного акціонерного товариства «Укрпластик», вих. № 10/14-64 від 04.01.2012 р.
17.01.2012 р. в судове засідання з'явились представники позивача та представник відповідача, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
23.03.2009 р. між публічним акціонерним товариством «Укрпластик»(надалі -постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Яричів»(надалі- замовник) був укладений договір № 96 ( далі по тексту Договір)(Т.- 1; а.с. а.с. 21-22), за яким постачальник відповідно до умов Договору зобов'язався виготовляти та поставляти замовнику продукцію згідно погоджених сторонами специфікацій у порядку, передбаченому Договором (п. 2.1.), а замовник зобов'язався приймати та оплачувати продукцію в порядку, передбаченому Договором (п. 2.2.).
Згідно п. 3.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями на підставі замовлень, оформлених належним чином замовником. Фактична кількість виготовленої та поставленої продукції вказується в товарно-транспортних накладних на партію продукції (п. 3.2.).
П. п. 4.1. та 4.2. Договору поставка продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах СРТ -с. Старий Яричів (Інкотермс 2000), при умові поставки продукції не менше 3-х тонн. Адреса поставки -с. Старий Яричів, вул. Заводська, 1. Датою поставки вважається фактична дата отримання цієї партії продукції замовником згідно товарно-транспортної накладної. Відповідно до п. 4.3. Договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Загальна сума Договору складається із суми всіх підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору (п. 5.1.).
Згідно п. 5.1.1. у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше, ніж на 2% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції в специфікації, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню або зменшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Для визначення курсу купівлі євро за гривню на міжбанківському валютному ринку України сторони домовились використовувати середній курс продажу для UAH/EUR, опублікований на Інтернет-сайті http://www.ufs.kiev.ua/, визначений на день, що передує даті оплати згідно умов договору. Оплата продукції проводиться у строки, які погоджені сторонами у кожній окремій специфікації (п. 5.2. Договору). У випадку прострочки розрахунку проти строків, передбачених в п. 5.2. Договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов'язань (п. 8.2.).
14.12.2009 р. представниками сторін підписана та скріплена їх печатками Додаткова угоди до Договору № 96 від 23.03.2009 р., відповідно до якої внесено зміни до п. 12.6 Договору і викладеного його у наступній редакції: «Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року включно або до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору, якщо такі наступили пізніше 31 грудня 2010 року». (Т. -1; а.с. 23).
До Договору № 96 від 23.03.2009 р. були погоджені специфікації, а саме: №1 від 28.07.2009 р. на поставку продукції на суму 173105,82 грн. із строком оплати до 35 днів від дати поставки товару на склад покупця (Т.-1; а.с. 24) ; №2 від 23.03.2009 р. на поставку продукції на суму 130924,80 грн. із строком оплати до 30 днів від дати поставки продукції на склад покупця (Т.1; а.с. 25); №3 від 06.05.2010 р. на поставку продукції на суму 503953,32 грн. із строком оплати до 30 днів від дати поставки товару на склад покупця (Т. - 1; а.с. 26).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі вказаного Договору товар на виконання умов специфікації №1 від 28.07.2009 р. згідно товарно-транспортної накладної №3554 від 21.08.2009 р. на суму 167315,54 грн., на виконання умов специфікації №2 від 23.03.2009 р. позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної № 4516 від 20.10.2009 р. на суму 136371,13 грн. та на виконання умов специфікації № 3 від 06.05.2010 р. позивач поставив відповідачу товар згідно товарно-транспортних накладних № 2279 від 31.05.2010 р. на суму 180246,36 грн., № 2387 від 07.06.2010 р. на суму 101469,56 грн., № 2388 від 07.06.2010 р. на суму 103398,41 грн., №2389 від 07.06.2010 р. на суму 110444,52 грн., тобто усього на виконання умов специфікації №3 від 06.05.2010 р. було поставлено товар на суму 495558,85 грн.
Усього позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 799245,52 грн., що підтверджується товаро -транспортними накладними. При цьому, у товарно-транспортних накладних був зафіксований курс гривні щодо євро станом на день поставки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, загальна сума оплати здійснена відповідачем за Договором складає 573459,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №3554 від 21.08.2009 р. на суму 167315,54 грн. і який мав бути повністю оплачений до 25.09.2009 р., фактично оплачувався з простроченням платіжними дорученнями №3509 від 28.09.2009 р. на суму 67315,54 грн. та №3562 від 05.10.2009 р. на суму 100000 грн., тобто усього -167315,54 грн. Крім того, платіжним дорученням №3605 від 12.10.2009 р. в сумі 14214,37 грн. відповідач оплатив рахунок-фактуру №3554/1 від 05.10.2009 р. як доплату за етикетки. Товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №4516 від 20.10.2009 р. на суму 136371,13 грн. і який мав бути повністю оплачений до 19.11.2009 р., фактично оплачувався відповідачем із простроченням платіжними дорученнями №22 від 03.12.2009 р. на суму 16371,13 грн., №30 від 14.12.2009 р. на суму 30000 грн., №484 від 16.12.2009 р. на суму 45000 грн., №4357 від 21.12.2009 р. на суму 45000 грн., тобто усього -136371,13 грн. Зазначені суми з урахуванням їх коригування згідно п. 5.1.1. Договору та ст. 5 ЦК України, зараховувались позивачем в оплату.
Враховуючи п. 5.1.1. Договору, оскільки курс євро щодо гривні, зазначений у товарно-транспортній накладній на дату поставки, зріс на дату фактичної оплати на суму понад 2% на суму, зазначену у поданому розрахунку, у зв'язку із чим частина суми залишилась несплаченою.
Товар, отриманий по товарно-транспортній накладній №2279 від 31.05.2010 р. на суму 180246,36 грн., який мав бути повністю оплачений до 01.07.2010 р., фактично оплачувався відповідачем із простроченням платіжними дорученнями №888 від 02.08.2010 р. на суму 5246,36 грн., №1922 від 11.08.2010 р. на суму 10000 грн. В подальшому, цей товар, а також товар, отриманий по товарно-транспортним накладним №2387 від 08.06.2010 р. на суму 101469,56 грн., №2388 від 08.06.2010 р. на суму 103398,41 грн., №2389 від 08.06.2010 р. на суму 110444,52 грн. оплачувався платіжними дорученнями №1972 від 18.08.2010 р. на суму 5000 грн., №2015 від 25.08.2010 р. на суму 5000 грн., №2061 від 30.08.2010 р. на суму 5000 грн., №82 від 06.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2166 від 14.09.2010 р. на суму 5000 грн., №995 від 20.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2257 від 23.09.2010 р. на суму 5312,49 грн., №2306 від 29.09.2010 р. на суму 5000 грн., №2354 від 04.10.2010 р. на суму 5000 грн., №1050 від 11.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2453 від 18.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2509 від 25.10.2010 р. на суму 5000 грн., №2586 від 01.11.2010 р. на суму 5000 грн., №2662 від 10.11.2010 р. на суму 5000 грн., №2682 від 15.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2742 від 22.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2837 від 30.11.2010 р. на суму 10000 грн., №2938 від 13.12.2010 р. на суму 10000 грн., №3012 від 20.12.2010 р. на суму 10000 грн., №3089 від 27.12.2010 р. на суму 10000 грн., №20 від 06.01.2011 р. на суму 10000 грн., №36 від 10.01.2011 р. на суму 10000 грн., №133 від 17.01.2011 р. на суму 10000 грн.; №188 від 24.01.2011 р. на суму 10000 грн., №294 від 01.02.2011 р. на суму 10000 грн., №359 від 07.02.2011 р. на суму 10000 грн., №420 від 14.02.2011 р. на суму 10000 грн., №487 від 23.02.2011 р. на суму 10000 грн., №1158 від 04.05.2011 р. на суму 5000 грн., №1775 від 20.06.2011 р. на суму 5000 грн., №1944 від 01.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2043 від 08.07.2011 р. на суму 4000 грн., №2168 від 15.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2424 від 27.07.2011 р. на суму 3000 грн., №2551 від 03.08.2011 р. на суму 2000 грн., №2619 від 05.08.2011 р. на суму 3000 грн., №2786 від 11.08.2011 р. на суму 2000 грн., у яких зазначалось призначення платежу як часткова оплата по зазначеним чотирьом товарно-транспортним накладним. Сума основного боргу складається із залишку заборгованості по товаро -транспортній накладній № 2387 від 08.06.2010 р. в сумі 11942,70 грн., товаро -транспортній накладній № 2388 від 08.06.2010 р. в сумі 103398,41 грн. та товаро -транспортній накладній № 2389 від 08.06.2010 р. в сумі 11044,52 грн., всього -225785,63 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
У позовній заяві позивач зазначає суму основного боргу ТОВ»Яричів»у розмірі 294570,31 грн., у заяві про збільшення позовних вимог № 10/14-5764 від 29.08.2011 р. у розмірі 566066,14 грн., у заяві про збільшення позовних вимог від 03.10.2011 р. позивач просить стягнути з відповідача 464665,35 грн. основного боргу, 202158,64 грн. пені, 23233,27 грн. штрафу, 57467,59 грн. інфляційних втрат, 10927,18 грн. -3% річних, 98884,45 грн. -збитки у вигляді сплачених відсотків за користування банківськими кредитами, 96625,74 грн. -збитки у вигляді додаткових витрат на оплату поліпропілену, 56 грн. -збитки по поштових відправленнях.
Згідно п. 8.2. Договору у випадку прострочки розрахунку проти строків, передбачених п. 5.2. Договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочення оплати, до повного виконання зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»- розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Лише у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Приписи ст. 546 ЦК України передбачають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно. ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відтак, неустойка має подвійну правову природу, яка одночасно є і разовою мірою відповідальності, і способом забезпечення виконання зобов'язань у часі.
Враховуючи норми ст. 534 ЦК України встановлено черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, крім того, Договором не передбачена інша черговість ніж та, що встановлена законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням наведеного, розмір інфляційних втрат становить 18099,18 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом, остання проплата була проведена відповідачем 11.08.2011 р. і станом на цю дату було проведено її коригування на суми нарахованої пені та 3% річних, частково підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення пені та 3% річних за період з 11.08.2011 р. по зазначену позивачем дату 30.08.2011 р. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2695,67 грн. та 3% річних в сумі 521,74 грн.
Крім того, позивач у апеляційній скарзі та в поясненнях б/н від 08.12.2011 р. вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права при розрахунку та стягненні судом пені, зокрема ст. 231 ГК України, яка передбачає розмір штрафних санкцій. Відповідно до п. 6 зазначеної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Однак, судова колегія з даного приводу зазначає, що відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не може застосовуватися, оскільки інше передбачено Договором.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок закриття Інтернет-сайту http://www.ufs.kiev.ua/, позивач використовував дані про курс євро щодо гривні, вказані на сайті http://www.mezbank.org.ua/. Посилання відповідача на те, що застосування даного сайту не передбачено п. 5.1.1. Договору, а відтак позивачу слід було ініціювати внесення змін до договору в цій частині для того, щоб його використовувати у відносинах сторін, не заслуговує на увагу, як таке, що суперечить змісту п. 5.1.1. Договору сторін. Так, вказаним пунктом передбачено обов'язкове коригування суми на дату фактичної сплати на зміну курсу євро щодо гривні, якщо така зміна є більшою 2%. Погодження сторонами одного джерела інформації щодо такої зміни, використання якого стало неможливим не з вини сторін, не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати суму заборгованості, корегуючи її на зміну курсу гривні щодо євро. Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що у своїй претензії № 10/14-4192 позивач вказує, що обліковується сума основного боргу в розмірі 260000,00 грн., до якої додано додатки з розрахунками головного бухгалтера ОСОБА_5., щодо пені і 3% річних, які розраховувались з вищевказаної суми боргу, а не із суми із врахуванням курсової різниці того чи іншого вищезгаданого Інтернет сайту. В ній чітко вказані суми отриманої продукції по ТТН № 2279, № 2388, № 2387, № 2389 і їхній неоплачений залишок в гривнях без будь -якого валютного курсу, сайту, без ст. 534 ЦК України з відміткою про зарахування сплачених коштів на погашення боргу, а не на 3% річних та пеню і курсову різницю. З цього приводу судова колегія вважає за потрібне зазначити, що вносити зміни в Договір не було потреби, оскільки, це не змінює істотних умов Договору.
Позивач також просить стягнути збитки, пов'язані із залученням ним кредитних ресурсів та зростанням вартості сировини на ринку, оскільки внаслідок порушення відповідачем строків оплати, позивач був вимушений залучати кредити банків на підставі відповідних договорів.
Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Покликання позивача на додаткові втрати, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати ґрунтуються на власних розпорядженнях і службових записках про вибірку кредитних коштів, а зростання ціни на поліпропілени -довідкою про структуру матеріалів, електронними листами. Однак, зростання на ринку цін на поліпропілени не було обумовлене порушенням відповідачем умов Договору. При цьому, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання зобов'язань сторін у даному випадку не було зустрічним, у зв'язку із чим позивач не був позбавлений можливості створити відповідний запас необхідної сировини. Не був позивач позбавлений можливості залучення коштів з інших джерел, окрім кредитних коштів банку.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що додаткові витрати, на які посилається позивач, не були з необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача, не перебувають із нею у безпосередньому причиновому зв'язку, а стали наслідком власних управлінських рішень позивача.
Не заслуговує на увагу також вимога про стягнення з відповідача 56 грн. збитків, пов'язаних із відправкою йому кореспонденції, оскільки з долучених до матеріалів справи копій поштових квитанцій вбачається факт надіслання Позивачем Відповідачу кореспонденції, однак, не вбачається її змісту, а також, надсилаючи Відповідачеві листи, Позивач діяв на власний розсуд .
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом не спростовано належними та допустимими доказами висновків місцевого господарського суду, а тому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Яричів», б/н від 09.11.2011 р. та Публічного акціонерного товариства “Укрпластик”, б/н від 17.11.2011 р. -залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 р. у справі № 5015/4610/11 -без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 5015/4610/11 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий - суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Мурська Х.В.
повний текст постанови підписано 18.01.2012 р.