79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.01.12 Справа № 3/125-12/37
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
від 20.10.2011р. у справі № 3/125-12/37
за позовом Івано-Франківської міської ради
до відповідача Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ)
про стягнення збитків у розмірі 90761, 68 грн
за участю представників:
від Позивача: Боднарчук М.М., Челех А.В.;
від Відповідача: Копильчук А.Б.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники сторін ознайомлені.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2010 року у справі №3/125 відмовлено у задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ) про стягнення збитків у розмірі 90761, 68 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №3/125 від 28.04.2011 року рішення у даній справі скасовано частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача у справі 81454,15 грн. збитків.
26.07.2011 року Вищим господарським судом було прийнято постанову у даній справі, відповідно до резолютивної частини якої зазначені рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
При цьому, приймаючи вказану постанову, в її обґрунтування суд касаційної інстанції поклав ту обставину, що розмір збитків землекористувачів за законодавством визначається комісією, створеною райдержадміністрацією, виконавчим комітетом міських рад.
Окрім того, Вищий господарський суд в зазначеній постанові вказав, що судами попередніх інстанції не було встановлено обставин справи щодо виникнення у Позивача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, з врахуванням встановленого судами факту припинення договірних правовідносин між сторонами, а що також правові підстави для здійснення розрахунку таких збитків, не встановлювались.
Також суд касаційної інстанції у згаданій постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не були з'ясовані питання стосовно фактичного використання Відповідачем спірної земельної ділянки , наявність підстав такого використання, а відтак і правової природи спірної суми, заявленої Позивачем до стягнення, з урахуванням посилань Відповідача на сплату ним плати за землю, підстави здійснення такої оплати та встановлення розміру сум, сплачених Відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Рішенням від 20.10.2011р. у справі №3/125-12/37 Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Матуляк П.Я.) відмовлено у задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ) про стягнення збитків у розмірі 90761, 68 грн.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Івано-Франківською міською радою подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:
- судом попередньої інстанції не взято до уваги того, що відповідно до чинного законодавства міська рада як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим сторонам з метою отримання орендної плати;
- наявність збитків полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом;
- місцевим господарським судом не надано жодної правової оцінки поданому Позивачем розрахунку розміру збитків за користування земельною ділянкою, зокрема не досліджено в ході розгляду вказаної справи за якою нормативно-грошовою оцінкою здійснюється розрахунок суми завданих збитків, з яких по які періоди здійснювалось нарахування та яку кількість коштів було сплачено Відповідачем Позивачу за час фактичного користування земельною ділянкою, інше.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області - відсутні, з огляду на наступне:
Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами, наявними у справі 21.11.2003 р. між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0182 га на вул. Набережній ім. В. Стефаника, для обслуговування майданчика водіння автомобілів та майстерні, який зареєстрований Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 08.09.2004 р. за № 040429400355 ( а.с. 9-10).
Згідно п. 5 даного Договору сторони погодили термін його дії - три роки. З огляду на проведення державної реєстрації даного договору 08.09.04 та відповідно до припису ст. 125 Земельного кодексу України, згідно якої право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, орендні правовідносини між сторонам у справі тривали до 08.09.07.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.08 (а.с. 8) на підставі Законів України «Про оренду землі»та «Про місцеве самоврядування в Україні»затверджено нову нормативно-грошову оцінку земель, та листом від 03.09.09 №23-12/1021/23-13 (т. І, а.с.11) повідомлено Відповідача про необхідність приведення визначеного договором оренди земельної ділянки від 21.11.03 розміру орендної плати у відповідність до вищезазначених нормативно-правових актів .
Окрім того, рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.06.09 (т. І, а.с. ), поданим Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.08.11 та долученим до матеріалів справи, Відповідачу продовжено термін оренди земельної ділянки по вул. Набережна ім. В.Стефаника площею 0,9182 га для обслуговування майданчика водіння автомобілів, та площею 0,1000 га для обслуговування майстерні терміном на три роки.
При цьому, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в постанові від 26.07.2011 року, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що ні Позивачем, ні Відповідачем у справі не було подано доказів припинення орендарем користування земельною ділянкою.
З огляду на закінчення терміну дії договору оренди землі від 21.11.03, затвердженням нової нормативно-грошової оцінки землі, використання Відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів та без відповідної плати, Позивачем нараховано Відповідачу збитки в розмірі 90761,68 грн., з посиланням, зокрема, на приписи статті 22 Цивільного кодексу України.
При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач у справі подав розрахунок збитків, здійснений Управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1239/01-13 від 09.11.2010 року (т. І, а.с. 13), відповідно до якого розмір збитків встановлений в сумі 90576,05 грн; розрахунок №857/01-26 від 17.03.2011 року (т. І, а.с. 75), відповідно до якого сума збитків становить 100440,57 грн та розрахунок №1136/01-26 від 28.04.2011 року (т. І, а.с. 85), згідно з яким сума збитків становить 81454,15 грн.
Усі вказані розрахунки складені та підписані керівником Управління земельних ресурсів.
На підставі розрахунку збитків №1239/01-13 від 09.11.10 (а.с.13) судом встановлено, що цей розрахунок проведено за період з 10.07.08 по 01.11.10 та підписано заступником начальника управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської області Д.Піщак та виконавцем С.Рудяк.
Відповідно до розрахунку №857/01-26 від 17.03.2011 року та №1136/01-26 від 28.04.2011 року їх проведено за період з 10.07.2008 по 01.11.2010 року.
При цьому, як вбачається з розрахунку №1136/01-26 від 28.04.2011 року, його також проведено за період з 10.07.08 по 01.11.10.
Разом з тим, згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Окрім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, здійснюється відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року, відповідно до ч. 1 п. 2 якого встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки (ч. 2 п. 2 Порядку).
Згідно з ч. 4 п. 2 Порядку результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що всупереч вищенаведеним приписам Порядку розрахунок збитків був проведений одноосібно представником Позивача у справі без залучення до складу комісії представника Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з нормою ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
При цьому, належним та допустимим доказом проведення обґрунтованого розрахунку збитків, відповідно до вищенаведених норм може бути виключно акт, складений комісією, у складі представників Сторін у даній справі, а тому наведені вище розрахунки збитків не можуть слугувати доказами належного та обґрунтованого встановлення таких, оскільки складені всупереч вимогам Порядку.
Окрім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:
Пунктом 1 ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України та ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками окрім іншого є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), і які згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, поряд з іншим, і неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Тобто, відшкодування збитків є одним із засобів відповідальності за порушення зобов'язання, яке в даному випадку виникло з позадоговірних зобов'язань (делікту).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з огляду на системний аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства, основними елементами складу правопорушення, за наявності яких настає цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків є наступні:
- наявність правопорушення;
- наявність збитків;
- вина особи, що вчинила правопорушення у спричиненні збитків;
- причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діяннями особи та спричиненими збитками.
З огляду на наведене, підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки, наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди. Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме -наявність збитків, що свідчить про реальність спричиненої шкоди, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Відсутність хоча б однієї складової правопорушення виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
При цьому, чинне процесуальне законодавство (ст. 33 ГПК України) покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, Позивачем під час розгляду даної справи як в місцевому господарському суді, так і при її перегляді в апеляційному порядку не було доведено факту спричинення Відповідачем у справі будь-яких збитків.
Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які договори, чи їх проекти, відповідно до змісту яких Івано-Франківська міська рада могла передати в користування окреслену земельну ділянку іншим особам та отримувати за це відповідні кошти, які і становили б у даному випадку упущену вигоду.
При цьому, твердження Скаржника про те, що наявність збитків полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами всупереч вимогам зазначених норм процесуального права, оскільки Позивачем у справі не було зазначено в чому саме полягає таке знецінення об'єкта оренди.
З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарським судом Івано-Франківської області належним чином досліджено усі обставини, які мають значення для справи при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення від 20.10.2011р. у справі №3/125-12/37 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.