01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.01.2012 № 23/361
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 003 від 03.01.2012р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 85D/2011 від 11.03.2011р.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 20.09.2011 року
у справі № 23/361 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (позивач)
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (відповідач)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БВХТ
«Бенефіт»
про стягнення 21 921,17 грн.
В судовому засіданні 18.01.2012 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» задоволено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» 21 921,17 грн. страхового відшкодування, 219,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/361 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням та недоведеністю місцевим господарським судом обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку апелянта, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення керувався лише даними про забезпечений транспортний засіб, що вказаний у полісі, не з'ясувавши при цьому законність підстав експлуатації водієм ОСОБА_3 автомобіля «МАН», д.н. НОМЕР_1, а отже й відповідно підстави для визнання заявленої події страховим випадком.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 22.11.2011р.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Відповідно до абз. 4 п. 8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БВХТ «Бенефіт» та відкладено розгляд справи на 13.12.2011р. у зв'язку з необхідністю витребування необхідних для розгляду справи документів.
В судове засідання 13.12.2011р. представники третьої особи не з'явились, причини неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не подали.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2011р. представник відповідача на вимогу ухвали суду подав належним чином завірену копію полісу № ВС/7626216 по забезпеченому транспортному засобу - автомобіль MAN, д.н. НОМЕР_1.
В судовому засіданні 13.12.2011р. від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з чим колегією суддів продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 18.01.2012р.
До початку судового засідання до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду з Солом'янського районного суду м. Києва надійшли належним чином завірені копії матеріалів адміністративної справи № 3-11394/09 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.01.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.01.2012р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Представники третьої особи в судові засідання апеляційної інстанції жодного разу не з'явились, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, причини неявки суду не повідомили, витребувані документи суду не подали, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі документами.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2009р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування», далі - Позивач, страховик) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) було укладено договір № 046.0008439.150 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (а.с. 11) (далі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля “Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2
Згідно довідки № 8530607 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 16), 10 грудня 2009р. в м. Києві по вул. Кільцева дорога сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля “Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля “МАН”, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БВХТ «Бенефіт».
Як вбачається з нотаріально-оформленої довіреності від 31.05.2008р. (зареєстровано в реєстрі за № 361), ОСОБА_4 уповноважено ОСОБА_5 представляти інтереси довірителя з питань експлуатації належного їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, НОМЕР_3, виданого Києво-Святошинським МРЕВ від 28.05.2008р., для чого ОСОБА_5 надано право керувати автомобілем “Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2 та представляти інтереси ОСОБА_4 в органах ДАІ або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією автомобіля та його ремонтом, проходження технічного огляду, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля (а.с. 42). Отже, на момент ДТП ОСОБА_5 керував зазначеним автомобілем на законних підставах.
Відповідно до Постанови Соломянського районного суду м. Києва від 28.12.2009р. у справі № 3-11394/09 (а.с.17) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу.
Пошкоджений автомобіль «Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2, був застрахований ОСОБА_4 у позивача на підставі договору № 046.0008439.150 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 11.05.2009р. (а. с. 11).
Відповідно до звіту № 2682 з визначення вартості матеріального збитку від 22.12.2009р. (а.с. 20-29), складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 21 921,17 грн.
Згідно попереднього розрахунку № К15874 від 22.12.2009р. (а.с. 18-19), складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА», вартість виконаних робіт з ремонту автомобіля «Кіа Ceed”, д.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 23 636,11 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором № 046.0008439.150 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 11.05.2009р., на підставі страхового акту № 3637.206.09.01.01 від 27.01.2010р. (а.с. 12), розрахунку страхового відшкодування до зазначеного страхового акту (а.с. 13) та розпорядження на виплату страхового відшкодування від 28.01.2010р. (а.с. 14) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 22 436,11 грн. (23 636,11 грн. - франшиза 1 200,00 грн.), що підтверджується копією платіжного доручення № 1489 від 04.02.2010р. (а.с. 39).
У відповідності до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 21 921,17 грн., що визначена звітом з визначення вартості матеріального збитку.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “МАН”, д.н. НОМЕР_1 (ТОВ «БВХТ «Бенефіт»), була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» на підставі Полісу № ВС/7626216 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 109). Термін дії з 22.06.2009р. до 21.06.2010р. Тип Договору - 1.
Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).
Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи № 3-11394/09 Солом'янського районного суду м. Києва (а.с. 118-128), ОСОБА_3 на час скоєння ДТП працював у ТОВ «БВХТ «Бенефіт» водієм, отже керував автомобілем “МАН”, д.н. НОМЕР_1 на законних підставах.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 046.0008439.150 від 11.05.2009р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4 526, 80 грн.
З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 21 921,17 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, було правильно застосовані положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України “Про страхування” до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/361 прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року у справі № 23/361 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 23/361 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 23.01.2012р.
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Іваненко Я.Л.
Остапенко О.М.