01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.01.2012 № 23/120-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Мальченко А.О.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.01.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року (повний текст підписано 25.11.2011 року)
у справі № 23/120-11 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс»
до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
про стягнення 1 930 727,35 грн.,-
Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2011 року по справі № 23/120-11 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 930 727,35 грн. заборгованості та судові витрати 19 307,27 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - без задоволення.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс» (постачальник) та державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (споживач) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003, відповідно до умов якого (п. 1) постачальник зобов'язався постачати споживачеві (за місцезнаходженням: вул. Кірова, 1 с. Косарі, Кам'янський район, Черкаська область) теплову енергію у вигляді пари (надалі - теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді пари та технологічної потреби споживача.
За умовами пункту 3.1 договору постачальник постачає теплову енергію споживачеві за тарифами (цінами), що зазначені в додатку 2 до цього договору.
Відповідно до п. п. 3.3, 4.1 договору загальна сума даного договору складається із місячних сум вартості проданої (поставленої) теплової енергії. Оплата за теплову енергію проводиться споживачем на розрахунковий рахунок постачальника згідно затвердженого тарифу (ціни) та за чіткого дотримання пріоритетності оплати за першої за часом поставленої теплової енергії.
Згідно з п. 4.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується за 5 днів до початку звітного місяця провести попередню оплату постачальнику у розмірі 100 (сто) відсотків від вартості очікуваної у звітному місяці поставленої теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично поставлену у звітному місяці теплову енергію проводиться споживачем до 10-го числа місяця наступним за звітним, відповідно до облікових документів, зазначених у пункті 5.3 даного договору, та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Не виставлення або несвоєчасне виставлення рахунків за продану теплову енергію не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за попередні звітні періоди кошти, що надходять від споживача, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості і лише після цього в рахунок поточних платежів.
Обсяг фактично спожитої теплової енергії оформляється актом приймання-передачі спожитої теплової енергії, який підписується та скріплюється печатками постачальника та споживача до 10-го числа місяця, наступного за звітним (п. 5.3).
Відповідно до п. 7.2.5 договору споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов цього договору та правил.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2014 року.
Розмір тарифів (ціни) міститься у додатку №2 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року, де зазначено, що вартість 1Гкал з урахуванням ПДВ становить 729,00 грн. (а.с. 9)
Обсяги постачання теплової енергії визначені у додатку №1 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року, яким встановлено, що постачальник постачає споживачеві в період з 1 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року теплову енергію в кількості Q = 55 000 Гкал. (а.с. 10)
31.03.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року (а.с. 11), за умовами якої (п. 1) сторони узгодили, що з 01.03.2011 року постачальник постачає теплову енергію споживачеві за тарифом (ціною) 540,00 грн. за 1 Гкал (в тому числі ПДВ).
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2011 року за спожиту теплову енергію у лютому 2011 року (а.с. 12), акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2011 року за спожиту теплову енергію у березні 2011 року (а.с. 13), акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2011 року за спожиту теплову енергію у квітні 2011 року (а.с. 14), акт приймання-передачі теплової енергії від 31 травня 2011 року за спожиту теплову енергію у травні 2011 року (а.с. 15) та акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2011 року за спожиту теплову енергію у червні 2011 року (а.с. 16), всього на загальну суму 13 351 367,70 грн.
З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем на загальну суму 11 215 006,00 грн.
10.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 205 634,35 грн. у зв'язку з тим, у позивача наявна сума боргу у розмірі 205 634,35 грн. перед відповідачем на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за №ДГ-0027/116, укладеного між позивачем та відповідачем 06.04.2011 року.
Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 1 930 727,35 грн.
У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 930 727,35 грн. заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.
При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 930 727,35 грн. заборгованості є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 6 статті 19 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідачем умов договору належним чином не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 01.02.2011 року становить 1 930 727,35 грн.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 930 727,35 грн. документально підтверджені та відповідачем не спростовані, а тому вимоги є законними, обґрунтованими належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідач, що акти приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2011 року, від 31.05.2011 року та від 30.06.2011 року не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки, вони підписані не в.о. генерального директора Дмітрієвим А.Ю., а іншою невстановленою особою.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на вказаних актах міститься відбиток печатки підприємства.
Також судова колегія погоджується, з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи спростовуються твердження скаржника, зокрема, наявною у справі довіреністю №15-03-02 від 15.03.2011 року, виданою в.о. генерального директора державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Дмітрієвим А.Ю. щодо повноважень заступника генерального директора з юридичних питань Панкова Віктора Анатолійовича. Проте, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції оригінал вищезазначеної довіреності відповідачем не надано.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаних норм закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у справі № 23/120-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 року у справі № 23/120-11 залишити без змін.
3. Справу № 23/120-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Гаврилюк О.М.
Мальченко А.О.
23.01.12 (відправлено)