донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
16.01.2012 р. справа №29/127
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддівБойко І.А., Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -за довіреністю № 03-53 від 30.12.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю б/н від 11.08.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від23.11.2011 року
у справі№29/127 (суддя Риженко Т.М.)
за позовомКомунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, в особі Маріупольського регіонального виробничого управління, м. Маріуполь, Донецька область
доКомунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості у розмірі 521 167грн.47коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.2011р. у справі № 29/127 позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, в особі Маріупольського регіонального виробничого управління, м. Маріуполь, Донецька область були задоволені та з Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область стягнуто заборгованість в розмірі 521 167,47грн.
Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду є необґрунтованим. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем порушена процедура вводу нових тарифів у дію.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу
Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, в особі Маріупольського регіонального виробничого управління, м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 521 167,47грн.
Позовні вимоги до Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання №170 від 15.12.2009р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у лютому 2011р. поставив відповідачу питну воду у кількості 3 517 789 м3 на загальну суму 3 968 065,99грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актом №3 від 28.02.2011р., рахунками-фактурами №028/08 від 10.02.2011р., №032/08 від 20.02.2011р., №050/08 від 28.02.2011р., при цьому, відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлену воду у розмірі 3 446 898,52грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 521 167,47грн. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 521 167,47грн., за твердженням позивача, є невиконаними.
Задовольняючи позовні вимоги до Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання №170 від 15.12.2009р.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 15.12.2009р. між Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (споживач) та Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (підприємство) було укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання №170, відповідно до п.1.1 якого підприємство зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого питного водопостачання у обсягах згідно помісячного графіку (п.2.3 договору), у межах технічних можливостей підприємства, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам у строки та на умовах, передбачених даним договором.
У відповідності до п. 4.12 договору кількість поставленої води оформляється двостороннім актом із зазначенням місяця, в якому здійснена поставка води, номера договору, показники приборів обліку або розрахунків згідно п.4.7 або п.4.8. Для складання акту споживач направляє не пізніше останнього числа поточного місяця свого представника з довіреністю або іншим документом, належним чином оформленим та підтверджуючим повноваження на підписання акту, за адресою підприємства.
Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами які встановлюються відповідно з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Тарифи на момент укладення даного договору складають: за 1 куб.м. води питної 0,62 грн. (без ПДВ). Тарифи на послуги питного водопостачання коректуються на величину розрахункового групового індексу -1,317.
При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня набрання чинності. Про зміни тарифів підприємство зобов'язано повідомити споживача окремим листом (п.5.3 договору).
Виходячи з п.5.5 договору, кінцевий розрахунок за поставлену кількість води за поточний місяць споживач здійснює на підставі підписаного акту про отримання води, платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат у передостанній робочий день місяця.
За приписами пункту 8.5 договору з урахуванням додаткової угоди б/н від 15.07.2010р. до договору №170 від 15.12.2009р., по неузгодженим даним договором питанням застосовуються норми Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 року, №-2918-III, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затвердженими наказом Мінжилкомгосп України від 27.06.2008 року №190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України РДП 204-12 Укр. 242-95 від 05.07.95р. №-30, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Водного кодексу України та інших законодавчих та нормативно-правових актів.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім поставлено відповідачу у лютому 2011 року питної води у кількості 3 517 789 м3, що підтверджується актом №3 від 28.02.2011р. Вказаний акт підписаний з боку обох сторін без зауважень.
Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки-фактури на загальну суму 3 968 065,99грн., а саме №028/08 від 10.02.2011р. на суму 1 419 700,80грн., №032/08 від 20.02.2011р. на суму 1 406 616,00грн., №050/08 від 28.02.2011р. на суму 1 141 749,19грн.
В порушення умов договору оплата за отримані послуги виконувалась відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого, за твердженням позивача, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за лютий 2010р. у сумі 521 167,47грн.
Наразі, скаржник зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2010 року відсутня у зв'язку з тим, що відповідач оплатив вартість спожитої води у кількості 3 517 789 м3 в розмірі 3 446 898,52грн. з урахуванням передбаченого п.5.1 договору тарифу. При цьому, за твердженням скаржника, у відповідності з п.5 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” позивач має право застосовувати затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №92 від 27.01.2011р. тарифи на послуги централізованого водопостачання з урахуванням набрання чинності вищевказаної Постанови 01.02.2011 року не раніше ніж 01.03.2011р.
Проте, наведені вище доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки п.5.3 договору встановлено, що при зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня набрання чинності. Про зміни тарифів підприємство зобов'язано повідомити споживача окремим листом.
В свою чергу, згідно листа №102/21 від 31.01.2011р. позивач 31.01.2011р. повідомив відповідача про те, що 27.01.2011р. Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову №92 „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП „Компанія „Вода Донбасу”, у зв'язку з чим з 01.02.2011р. тариф на питну воду для відповідача складає 0,94 грн. за 1 куб.м. води без ПДВ та 1,13 грн. з ПДВ.
Таким чином, позивач правомірно з 01.02.2011р. застосував до спірних правовідносин передбачений Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №92 від 27.01.2011р. тариф на послуги централізованого водопостачання.
При цьому, посилання скаржника на п.5 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки п.8.5 договору передбачена можливість застосування положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги” лише в частині неврегульованих спірним договором питаннях. Однак, процедура вводу нових тарифів у дію врегульована п.5.3 договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наведених послуг не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 521 167,47грн.
Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 521 167,47грн., Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область допущено порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 521 167,47грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011р. у справі № 29/127 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011р. у справі № 29/127 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.А. Бойко
В.М. Татенко
Надруковано: 6 прим.
2 -позивачу;
1 -відповідачу;
1 -до справи;
1 -гос. суду Донецької області;
1 -ДАГС.