донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
18.01.2012 р. справа №38/159пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю №282 від 19.12.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю №38/17 від 10.01.2012р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від23.11.2011 року
у справі№38/159пд (головуючий суддя Лейба М.О., судді: Сгара Е.В., Сич Ю.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк
провикладення п. 10.3 п. 1, п. 2 Додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу в редакції позивача, яка міститься у підписаній Додатковій угоді №1 до договору №521-П від 15.12.2010р.
У 2011 році Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк про викладення п. 10.3 п. 1, п. 2 Додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу в редакції позивача, яка міститься у підписаній Додатковій угоді №1 до договору №521-П від 15.12.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.11р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк було відмовлено. Рішення обгрунтовано тим, що укладення Технічної угоди не є обов»язковою вимогою Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ №469 від 31.03.2011р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 23.11.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Представник позивача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк в судовому засіданні апеляційної інстанції наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2010р. між сторонами був укладений договір №521-П на транспортування природного газу.
В зв»язку з набранням чинності 10.05.2011р. Постанови НКРЕ України №469 від 31.03.2011р. «Про затвердження Типового договору на розподіл природного газу», 07.07.2011р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист щодо внесення змін до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу, викладених у додатковій угоді №1 та додатках.
Відповідач листом №2096/06 від 25.07.2011р. надав відповідь щодо незгоди з декількома положеннями додаткової угоди №1 з протоколом розбіжностей.
За текстом додаткової угоди №1, позивачем запропоновано викласти договір №521-П на транспортування природного газу в новій редакції.
Так, не врегульованими залишилися п.1 та 2 додаткової угоди №1, а саме відповідач наполягає на виключенні у п. 1 додаткової угоди №1, п. 10.3 в новій редакції договору слова «додаток 3 -Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу»та виключенні п. 2 додаткової угоди №1: «Додаток до договору -«Акт визначення балансового розмежування газопроводів та обладнання та обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу»вважати чииним та змінити його назву на «Розрахунок втрат природного газу».
Позивач наполягає на редакції п. 1 додаткової угоди №1, в якому викладено п. 10.3 в новій редакції договору: «Додатки до цього договору: - додаток 1 -Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2011 рік, додаток 2 -Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоповаючого обладнння, додаток 3 -Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу, а також вважає правомірною редакцію п. 2 додаткової угоди №1.
В зв»язку з недосягненням згоди за всіма пунктами додаткової угоди №1, позивач звернувся до господарського суду з позовом про викладення п. 10.3 п. 1, п. 2 Додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу в редакції позивача, яка міститься у підписаній Додатковій угоді №1 до договору №521-П від 15.12.2010р.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно п. 15 частини третьої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постановою НКРЕ №469 від 31.03.2011р. було затверджено Типовий договір на розподіл природного газу (транспортування газу газорозподільними мережами) ( далі по тексту -Типовий договір на розподіл).
Щодо необхідності включення до договору на транспортування газу Додатку 3 -Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу, то судова колегія виходить з наступного.
Так, п. 3.3 Типового договору на розподіл визначає, що порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу, може регулюватись Технічною угодою між Газорозподільним підприємством, Постачальником газу та Споживачем.
Питання порядку обліку, обмеження (припинення) транспортування газу, а також порядку доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу на території об'єктів Замовника або його споживачів (для огляду, перевірки, зняття показів, обмеження (припинення) транспортування газу тощо) регулюються договором на постачання газу, надання копії якого газорозподільному підприємству, за умовами п. 2.2.2 Типового договору, є однією із підстав для транспортування газу газорозподільному підприємству.
При цьому, розділом 7 Типового договору на розподіл і в розділі 7 нової редакції договору №521-П також визначаються питання щодо порядку обліку, обмеження та припинення траснпортування газу газорозподільними мережами.
Крім того, технічна угода за своєю правовою природою є окремим правочином, який повинен укладатися між трьома сторонами, а не додатком до договору на транспортування газу.
Таким чином, враховуючи, що питання порядку обліку, обмеження (припинення) транспортування газу, регулюються договором розділами 3 та 7 нової редакції договору №521-П, а умови Типового договору на розподіл включення саме Технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу не є обов»язковою вимогою при укладенні договору на нових умовах, тому судова колегія вважає правомірною відмову у задоволенні позовних вимог про викладення п. 10.3 п. 1 Додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу в редакції позивача, яка міститься у підписаній Додатковій угоді №1 до договору №521-П від 15.12.2010р.
Щодо зміни назви Додатку до договору «Акт визначення балансового розмежвання газопроводів та обладнання та обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу»на «Розрахунок втрат природного газу в мережі», то відповідно до п. 1.1 Типового договору на розподіл, газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - у пункт призначення) відповідно до "Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін". Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу визначаються сторонами в додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього Договору.
Розділами 3 Типового договору та нової редакції договору №521-П закріплюється механізм визначення порядку обліку газу, в т.ч. витрат та втрат природного газу залежно від місця розташування вузлів обліку по відношенню до межі балансової належності.
Згідно з абз. 4 та абз. 5 п. 3.4 Типового договору на розподіл витрат, і витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 N 264, а порядок розрахунку втрат оформлюється додатком "Розрахунок втрат природного газу в мережі" до цього Договору.
Отже, додаток до договору на розподіл природного газу в новій редакції «Розрахунок втрат природного газу в мережі»деталізує порядок розрахунку витрат і втрат газу, які виникають в результаті транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об»єктів замовника або його споживачів, проте не замінює собою «Акт визначення балансового розмежування газопроводів та обладнання та обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу», який є необхідним для оформлення додатку «Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання».
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку заміна назви Додатку до договору «Акт визначення балансового розмежвання газопроводів та обладнання та обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу»на «Розрахунок втрат природного газу в мережі»є недоцільним та таким, що не відповідає вимогам Типового договору, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про викладення п. 2 Додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №521-П від 15.12.2010р. на транспортування природного газу в редакції позивача, яка міститься у підписаній Додатковій угоді №1 до договору №521-П від 15.12.2010р.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року у справі №38/159пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року у справі №38/159пд залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року у справі №38/159пд - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Т.А. Шевкова
Надр.6 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу; 3,4 -відповідачу; 5 - ДАГС; 6-ГС Донецьк. обл.