донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
17.01.2012 р. справа №14/88-14/93пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівГези Т.Д., Малашкевича С.А.
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2., представники за довіреностями;
від відповідача: ОСОБА_3., представник за довіреністю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від31.10.2011р.
у справі№ 14/88-14/93пд/2011 (суддя Старкова Г.М.)
за позовом:Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" м.Луганськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Луганської філії
провизнання договору та додаткової угоди недійсними, та зобов'язання виключити з реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження на майно
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.10.2011р. по справі № 14/88-14/93пд/2011 (суддя Старкова Г.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" м.Луганськ до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Луганської філії про визнання договору та додаткової угоди недійсними та зобов'язання виключити з реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження на майно.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведені підстави недійсності договору застави та додаткової угоди до нього.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Він надав висновок експерта про підробку підписів членів Наглядової Ради Товариства на виписці з протоколу від 10.07.2007р., тому Голова правління не мав достатнього обсягу повноважень для укладення оспорюваних договорів. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по справі не взяті до уваги норми, передбачені ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, не враховані у у повному обсязі Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області -без змін.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями. Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В судовому засіданні 17.01.2012р. апелянт заявив клопотання про залучення до справи постанови про порушення кримінальної справи по факту шахрайства з фінансовими ресурсами товариства.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Публічне акціонерне товариство "Трест Луганськшахтопроходка" м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Луганської філії про визнання недійсними договору застави № 22603/26.07.07 від 26.07.2007р. та додаткової угоди від 27.11.2007р., та зобов'язання виключити з реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження на майно.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на підписання договору застави та додаткової угоди Головою правління ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" без достатнього обсягу повноважень.
При розгляді справи було встановлено, що 26.07.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Трест Луганськшахтопроходка" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі Луганської філії було укладено договір застави № 22603/26.07.07, згідно якого позивач передав у заставу гірничошахтне обладнання, розташоване за адресою: Луганська область, місто Суходільськ, вулиця Шосейна, будинок № 3. У пункті 3 вказаного договору закріплено, що сторони оцінюють закладене обладнання в сумі 7 389 369 грн. 00 коп.
Також, 27.11.2007р. вищевказані сторони уклали додаткову угоду до договору застави від 26.07.2007р., згідно котрої договір застави забезпечує вимогу відповідача (заставодержателя), що випливає з договорів про невідновлювальну кредитну лінію № 8v-01-07 від 20.07.2007, № 10v-01-07 від 03.10.2007 р. та договору № 071004/ВІК про відкриття документарного акредитиву від 08.10.2007, які укладені між банком та Малим приватним підприємством «БІК». Договір застави вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань МПП «Бік»за кредитними договорами.
Вказані договір та додаткова угода підписані зі сторони позивача Головою правління ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту товариства, зареєстрованого виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.07.2007, реєстраційний № 1382105000400939 (редакція 2007 року). Підписи скріплені печаткою товариства. Договір застави та додаткова до нього угода були посвідчені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4., про що є відмітка, з котрої вбачається, що договір та угода підписані в присутності нотаріуса.
ТОВ “Трест Луганськшахтопроходка” вважає, що Голова правління ОСОБА_5 підписав оспорюванні договори без затвердження цих угод Загальними зборами акціонерів, тобто перевищив свої владні повноваження, тому звернулось до господарського суду з позовом про визнання вищевказаних угод недійсними. У задоволенні зазначеного позову судом відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі № 14/88-14/93пд/2011 від 31.10.2011р. скасуванню не підлягає з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першої ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.
Заявляючи позов про визнання недійсними оскаржуваних угод, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Частина 1 ст.215 ЦК України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.203 ЦК України:
1) Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є вичерпним.
В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що Голова правління ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" ОСОБА_5 не мав достатнього обсягу повноважень на підписання оспорюваних угод, вони підписані всупереч статуту товариства, оскільки пунктом 9.4.6.1 статуту товариства в редакції від 2007р., Голова правління укладає від імені товариства будь-які угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні. Угоди застави на суму, що перевищує 2000 мінімальних заробітних плат, повинні бути попередньо погоджені з Наглядовою радою товариства. У пункті 3 договору застави закріплено, що сторони оцінюють закладене обладнання в сумі 7 389 369 грн. 00 коп. На час підписання договору застави та додаткової угоди мінімальна заробітна плата складала 440 грн., відтак 2000 мінімальних заробітних плат складає -880 000 грн. 00 коп., тобто оскаржувані угоди мали бути попередньо погоджені з Наглядовою радою товариства.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки з протоколу № 74 засідання Наглядової ради товариства від 10.07.2007р., Голові правління ОСОБА_5. було надано право підпису оспорюваних договорів. Таким чином Наглядовою радою товариства було надано необхідні повноваження на здійснення дій щодо укладення зазначених договорів.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги висновок експерта від 19.07.2011 № 311-2, наданий Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, згідно з яким, у вказаному протоколі № 74 засідання Наглядової ради товариства від 10.07.2007р. підписи в графі «Голова Наглядової ради товариства»від імені ОСОБА_6 та від імені ОСОБА_7., що розташована в графі «Секретар Наглядової ради», виконано іншими особами. Тому, на думку товариства, вказаний протокол неможливо прийняти в якості доказу надання згоди Наглядовою радою на підписання угод.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені (в даному випадку -Голова правління ОСОБА_5), зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Вказані положення кореспондуються з п. 9.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».
Отже угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Позивач не довів, що банк при укладанні оскаржуваних угод знав або мав знати про підробку підписів, здійснених в протоколі Наглядової ради товариства. Крім того, вказаний протокол не було визнано недійсним у встановленому порядку.
Виходячи з матеріалів справи, відповідачу жодним чином не могло бути відомо про можливість обмеження повноважень Голови правління ОСОБА_5. щодо підписання оспорюваних договорів, оскільки наявність попереднього рішення Наглядової ради товариства є невід'ємною частиною волевиявлення позивача, та необхідною умовою чинності вчинених правочинів. Підписи осіб, котрі підписали протокол № 74, були скріплені печаткою товариства.
Судова колегія апеляційного суду зазначає що, висновок судового експерта підтвердив лише підробку підписів членів Наглядової ради товариства, а не Голови правління. Висновок виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
В ході розгляду апеляційної скарги позивач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи постанови про порушення кримінальної справи по факту шахрайства з фінансовими ресурсами. Проте, вказана постанова не впливає на розгляд справи по суті, оскільки предметом спору не є визнання недійсним протоколу № 74 засідання Наглядової ради товариства. Суд розглянув спір про визнання недійсними договору застави та додаткової угоди, підписаних Головою правління товариства.
До того ж, згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час посвідчення правочинів перевіряє повноваження представника юридичної особи, встановлює його особу та перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Як вбачається з матеріалів справи, для нотаріального посвідчення оскаржуваних угод позивачем були надані його установчі документи: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку з ЄДРПОУ, виписку з протоколу засідання Наглядової Ради, котрою ОСОБА_5. було уповноважено підписувати договір застави та додаткову до нього угоду. Тобто, при посвідченні оспорюваних договорів, повноваження представника позивача, Голови Правління ОСОБА_5., нотаріусом було перевірено.
Не приймаються до уваги посилання апелянта на п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», котрий передбачає, що підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі ст.48 ЦК України бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону, з наступних підстав.
Згідно п. 9.2. зазначеного Роз'яснення, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Ці положення кореспондуються зі статтею 241 Цивільного кодексу України, в котрій визначено, що вчинення представником правочину із перевищенням повноважень не створює жодних юридичних наслідків для довірителя, за виключенням випадку наступного схвалення правочину.
Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення правочину можливе шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено факт схвалення позивачем спірних угод. Зокрема, шляхом укладання сторонами та підписання з боку позивача наступних документів, датованих після укладення договору застави та додаткової до нього угоди: довідок позивача із зазначенням переліку обладнання, що передається в заставу, станом на 01.05.2008 та на 01.01.2008 (підписані Головою правління та головним бухгалтером позивача); актів перевірки наявності, схоронності та переоцінки предмета застави від 06.05.2008р., від 20.03.2008р. та від січня 2008 р. з додатками підписаними зі сторони позивача. Вказані документи підтверджують схвалення позивачем оскаржуваних угод.
Слід зазначити, що кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання. Тобто, в розглянутій справі банк надав позичальнику кредит за умови укладення договору застави, який забезпечив виконання зобов'язань за кредитним договором і такий договір було укладено позивачем, він усвідомлював наслідки невиконання зобов'язання позичальником.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення суд керувався законодавством, яке регулює спірні відносини, виніс обґрунтоване і правомірне рішення яке відповідає чинному законодавству, нормам процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 31.10.2011р. по справі № 14/88-14/93пд/2011 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 31.10.2011р. по справі № 14/88-14/93пд/2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді Т.Д.Геза
С.А.Малашкевич
надр. 8 прим:
1 прим. -у справу;
2 прим. -позивачу
2 прим. -відповідачу
2 прим. -ДАГС;
1 прим. -ГСЛО;