17 січня 2012 року справа № 5020-1785/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „Фармаком”
(вул. Юр'ївська, буд.17, м. Харків, 61001)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма „Солві”
(пр.Ген.Острякова, буд.136 кв.14, м. Севастополь, 99040)
про стягнення 26 665,98 грн.,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, довіреність № 01/11-11 від 01.11.2011;
відповідача -Міхашула Л.М., наказ № 3 від 01.11.2001;
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „Фармаком” звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма „Солві” про стягнення 26 665,98 грн., з яких: 23524,30 грн. -сума основного боргу, 1519,02 грн. -інфляційні втрати, 1622,66 грн. -пеня.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором поставки від 13.07.2010 в частині оплати за поставлений товар.
Ухвалою від 03.11.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
В ході судового розгляду позивач тричі уточнював позовні вимоги, 17.01.2012 надавав суду уточнення до позовної заяви у зв'язку із частковою сплатою боргу, просить стягнути з відповідача 12898,28 грн., з яких: 12223,92 грн. -основна заборгованість, 674,36 грн. -інфляційні втрати.
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2012 уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.
Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги визнав.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Судом оголошувалась перерва в судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 12.01.2011 до 17.01.2012.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
13.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „Фармаком” (далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма „Солві” (далі -Покупець) був укладений договір поставки №434, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця у визначені Договором строки товар, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму.
Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 23524,30 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Умови оплати товару визначені у видаткових накладних, оплата здійснюється за умови відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту його поставки.
Проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар виконав не повністю, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач надав у судовому засіданні 17.01.2012 акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений підприємств, відповідно до якого станом на 13.01.2012 заборгованість відповідача становить 12223,92 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день розгляду справи в суді складає 12223,92 грн. і залишається непогашеною.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма „Солві” заборгованості за договором поставки в розмірі 12223,92 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 674,36 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12898,28 грн., у тому числі 12223,92 грн. -заборгованість за договором, 674,36 грн. -інфляційні втрати.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відстрочку виконання рішення суду.
Згідно з положеннями статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У підпункті 1.1 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996 №02-5/333 визначено, що відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відповідно до пункту 2 цих Роз'яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Оскільки надані відповідачем докази (копія Фінансового звіту суб'єкта підприємницької діяльності на 01.01.2012), не підтверджують його незадовільний фінансовий стан та не підтверджують наявність виняткового випадку, який ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, суд вважає, що клопотання про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Уточнив позовні вимоги, позивач також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 128,98 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Відповідно до частин другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки судом встановлено, що зменшення позовних вимог виникло внаслідок часткової сплати відповідачем існуючої заборгованості після подання позову, то судові витрати у відповідній частині, з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Аналогічний висновок міститься у пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практик застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті державного мита у сумі 266,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., сплачені позивачем при звернені до суду із позовною заявою, покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма „Солві” (пр.Ген.Острякова, буд.136 кв.14, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 31727910, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „Фармаком” (вул.Юр'ївська, буд.17, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 30590731, р/р 26008201309311 в ПАТ «ОТП БАНК»в м.Київ, МФО 300528) 12898,28 грн., з яких: 12223,92 грн. -основна заборгованість, 674,36 грн. -інфляційні втрати, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 266,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.О.Єфременко
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 23.01.2012