08 листопада 2011 року справа № 5020-1606/2011
за позовом дочірнього підприємства “Севастопольський міськкоопринкторг” Кримської республіканської спілки споживчих товариств
(вул. Партизанська, 4 А, м. Севастополь, 99011)
до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99029)
про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 2016,98 грн,
суддя Кравченко В.Є.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_2, довіреність № 25 від 05.10.2011;
представник відповідача -не з'явився;
суть спору:
07.10.2011 року дочірнє підприємство “Севастопольський міськкоопринкторг” Кримської республіканської спілки споживчих товариств звернулось до господарського суду м. Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 2016,98 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.10.2011.
Ухвалою суду від 26.10.2011 розгляд справи відкладений на 08.11.2011, у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 10.10.2011.
Представник позивача підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач повідомлявся судом своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місця проживання, - АДРЕСА_1, яка відповідає Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на виклики суду в засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.10.2011 не виконав, правом на спрямування відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розгляд справи неодноразово відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника позивача, суд
01.06.2011 між дочірнім підприємством “Севастопольський міськкоопринкторг” (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладений договір № 10 оренди торгівельного обладнання (а.с. 15) (далі- договір), згідно з розділом 1 договору якого орендодавець передав, а орендар прийняв за актом прийому-передачі у тимчасове користування за плату рухоме майно - торгівельне обладнання (відповідно до додатку № 1 акту прийому передачі обладнання).
Згідно з пунктом 1.2 договору об'єкт оренди передається орендарю та приймається від нього у стані, відповідному умовам договору, за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
У пункті 2.2 договору сторони домовились, що об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про фактичне повернення об'єкту оренди.
Відповідно до пункту 2.3 договору передача об'єкту оренди у тимчасове оплатне користування не тягне передачу орендарю права власності на цей об'єкт.
Орендна плата за договором є договірною та встановлюється в сумі -1000,00 грн. у місяць та може змінюватись орендодавцем самостійно у випадку зміни попиту на об'єкт оренди, амортизаційних відрахувань, законодавства про оподаткування та/або власності. У випадку несплати орендної плати настають наслідки, передбачені пунктами 6.1-6.3 договору (пункт 4.1 договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору при простроченні сплати передбачених договором платежів орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікованої ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми.
Строк оренди торгівельного обладнання за цим договором складає -з 01.06.2011 по 31.12.2011 (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 договору він укладений під скасувальною обставиною в порядку частини 2 статті 212 Цивільного кодексу України.
Під скасувальною обставиною (припинення прав та обов'язків) є порушення орендарем умов договору та протягом семи днів з дня направлення орендодавцем орендарю листа (повідомлення) про це, за зазначеною у договорі адресою.
У випадку настання скасувальних обставин договір припиняє свою дію достроково.
На виконання умов договору орендодавець передав об'єкт оренди у тимчасове користування орендаря, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2011 (а.с. 16).
У пункті 3.3.5 договору встановлено зобов'язання орендаря своєчасно та в повному обсязі здійснювати передбачену даним договором оплату та виконувати інші передбачені договором зобов'язання.
Таким чином, передавши майно відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.06.2011, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві об'єкт оренди. Проте, орендар -ФОП ОСОБА_1, у порушення умов пункту 3.3.5 вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконував, у зв'язку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з серпня по вересень 2011 року, в сумі -2000 грн, що стало підставою для звернення до суду позивача з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вищевказані положення Закону узгоджуються з приписами частини першої статті ст. 283 Господарського кодексу України та частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо обов'язковості виконання зобов'язання встановлені у ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
За статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 ФОП ОСОБА_1 (орендар) звернувся до директора дочірнього підприємства “Севастопольський міськкоопринкторг” (орендодавця) з письмовою заявою з проханням розірвати договір оренди торгівельного обладнання № 10 від 01.06.2011з дати звернення.
Договір оренди № 10 від 01.06.2011 укладався без застереження з боку відповідача, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Статтею 184 Господарського кодексу України, визначено, що особливістю укладення господарських договорів є вільне волевиявлення сторін.
У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України також підкреслено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проявою договірної свободи є право сторін за своєю згодою обирати форму договору з вільним визначенням сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.
Договір оренди № 10 від 01.06.2011 укладався без застереження з боку відповідача, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань, отже, його сторони були обізнані про правові наслідки настання скасувальних обставин і статті 212 ЦК України.
У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі та повернення об'єкту оренду відповідачем не надано.
Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди № 10 від 01.06.2011, на загальну суму 2000,00 грн.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди.
Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов'язання у вигляді стягнення 16,98 грн. пені за період прострочення з 01.09.2011 по 05.10.2011, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217, 232 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. договору, не суперечать статтям 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Судом перевірені здійснений позивачем розрахунок суми пені та зроблено висновок про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично вірний (а.с. 4).
Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача 2016,98 грн., у тому числі 2000,00 грн. основного боргу, 16,98 грн. пені.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 14.11.2011.
З оглядом наведеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь дочірнього підприємства “Севастопольський міськкоопринкторг” Кримської республіканської спілки споживчих товариств (вул. Партизанська, 4 а м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 35128189, р/р 26002060124774 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935 або на інші рахунки) 2016,98 грн., у тому числі 2000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 16,98 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Повний текст рішення, відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України, складено 14.11.2011.