03 листопада 2011 року справа № 5020-1466/2011
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)
до відповідача - громадської організації “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности”(вул. Гоголя, 45, м. Севастополь, 99007)
про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 57544,08 грн, розірвання договору оренди та повернення майна
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.2011
представник відповідача -не з'явився
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Громадської організації “Асоціація «Безопасность жизнедеятельности» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 57544,08 грн, розірвання договору оренди № 71-09 від 21.08.2009 та зобов'язання повернути майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2011 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.09.2011.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.
У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини не явки суд не повідомив, правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надав.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,
21.08.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Громадською організацією “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности” (Орендар) укладено договір № 71-09 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення з одноповерхової прибудовою, загальною площею 123,30 кв.м, що розташовані в цокольному поверсі житлової чотирьохповерхової будівлі за адресою місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45, для використання під розміщення громадської організації, яке перебуває на балансі РЕП -1. Строк дії Договору встановлений до 22.07.2014 (а.с.13-14).
Відповідно до пунктів 3.1 -3.3 цього Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Оренда складає 1 349,81 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно та на період з моменту підписання договору до 31.12.2009 визначається у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради № 7273 від 14.07.2009 та складає 944,87 грн на місяць. З 01.01.2010 орендар сплачує орендну плату в сумі 1 349,81 грн, яка корегується на індекс інфляції за весь період. Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 21.08.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди (а.с. 16).
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг. Протягом тридцяти календарних днів з дня підписання договору орендар зобов'язаний укласти з підприємствами комунальної сфери (Комунальне підприємство „Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради, Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго", Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Севтеплоенерго") договори з надання комунальних або експлуатаційних послуг.
В період з лютого по серпень 2011 орендна плата відповідачем була сплачена лише в липні і серпні, в інші місяці орендна плата не сплачувалась, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7859,89 грн. Неналежне виконання зобов'язань за договором оренди відповідачем стало підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовом про стягнення заборгованості у зазначені сумі, а також пені - 30% річних у розмірі 713,49 грн. та штрафу -48593,16 грн, а всього -57544,08 грн.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами договору оренди комунального майна, у зв'язку з чим регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Як було встановлено судом, позивачем відповідно до умов Договору було передано відповідачу в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення з одноповерхової прибудовою, загальною площею 123,30 кв.м, що розташовані в цокольному поверху житлової чотирьохповерхової будівлі за адресою місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45, що підтверджується актом прийому-передачі (арк.с.15). Договір укладений до 22.07.2014.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі підписаний акт приймання - передачі орендованого майна.
Згідно з положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факт укладання сторонами договору № 71-09 від 21.08.2009 встановлений рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.06.2011 у справі 5020-218/2011, яке набрало законної сили 17.6.2011, отже не підлягає доказуванню. Вказаним рішенням з Громадської організації «Асоціація «Безопасность жизнедеятельності»на користь Фонду Комунального майна Севастопольської міської Ради стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 21.08.2009 по січень 2009 у розмірі 11 138,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).
Частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач зобов'язався перераховувати Орендодавцю орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за період з лютого по серпень у нього утворилась заборгованість у розмірі 7859,89 грн, як підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не подав суду доказів оплати оренди за період з лютого 2011 року по серпень 2011 року.
Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з лютого 2011 року по серпень 2011 року у розмірі 7859,89 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтями 230, 233 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Підставою застосування штрафних санкцій є невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За приписами п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.5. Договору передбачено, що у разу порушення строку внесення орендної плати орендатор сплачує на користь орендодавця понад збитків пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
У разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Разом з тим, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з постановою Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 з 10.08.2010 установлено облікову ставку на рівні 7,75% річних.
Враховуючи наведене, нарахована позивачем пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня у весь час прострочення.
Таким чином суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 377,54 грн що дорівнює подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка вірно розрахована позивачем (а.с. 12). Позовні вимоги щодо стягненні пені у розмірі 713,49 грн задоволенню не підлягають з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»
Пунктом 8.7. договору передбачено обов'язок відповідача сплатити на користь позивача штраф у сумі, рівній трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Однак суд дійшов висновку, що встановлений умовами договору № 71-09 від 21.08.2009 розмір штрафу є надмірно великим порівняно з реальними збитками, завданими позивачеві.
Також судом береться до уваги, що в період з лютого 2011 по серпень 2011 відповідачем частково здійснювались розрахунки з орендної плати.
З урахуванням приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи з принципів розумності, та приймаючи до уваги, що відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору оренди від 21.08.2009 розрахунковою одиницею часу за ним є один місяць, на думку суду, доцільним є стягнення з відповідача суми штрафу в сумі 1349,81 грн, яка дорівнює розміру орендної плати за один місяць .
Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.
Згідно пункту 13 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” підставою для розірвання договору може бути належним чином доказане невиконання орендарем хоча б одного із його обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” або договором оренди.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Враховуючи факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди комунального майна підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно -вбудовані приміщення одноповерхової прибудови загальною площею 123,00 кв.м., розташовані в цокольному поверсі житлової чотирьохповерхової будівлі за адресою місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности” (99007, місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45; ідентифікаційний код 23895146, р/р 26000301335194 в ПІБ МФО 324515, ЗКПО 2389146, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 23895637, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 9587,24 грн (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 24 коп) з яких: 7859,89 - заборгованість з орендної плати за договором №71-09 оренди нерухомого майна від 21.08.2009 за період з лютого 2011 року по серпень 2011 року, 377,57 грн -пені, 1349,81 -штрафу.
3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 71-09 від 21.08.2009, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і Громадською організацією “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности”.
4. Зобов'язати Громадську організацію “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности” (99007, місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45, ідентифікаційний код 23895146) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) орендоване майно -вбудовані нежитлові приміщення з одноповерхової прибудовою, загальною площею 123,30 кв.м, що розташовані в цокольному поверсі житлової чотирьохповерхової будівлі за адресою місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45, шляхом їх звільнення.
5. Стягнути з Громадської організації “Асоціація “Безопасность жизнедеятельности” (99007, місто Севастополь, вулиця Гоголя, 45; ідентифікаційний код 23895146, р/р 26000301335194 в ПІБ МФО 324515, ЗКПО 2389146, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044 р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) витрати по сплаті державного мита у розмірі 180,87 грн (сто вісімдесят гривень вісімдесят сім копійок) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень).
6. В задоволені решти вимог відмовити.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Плієва
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 08.11.2011.