05 жовтня 2011 року справа № 5020-1262/2011
за позовом приватного підприємства “АНКЛАВ”
(вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012)
до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
(вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - фізичної особи -підприємця -ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99007)
про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу,
Суддя В.Є. Кравченко
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.02.2011;
представника відповідача -ОСОБА_3, довіреність № 9/1129 від 04.07.2011 № 9/1129;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі. 18.10.2001. свідоцтво про ДРФОП № 424073, серія В01)
представника третьої особи - ОСОБА_4, довіреність б/н від 29.10.2008;
11.08.2011 приватне підприємство “АНКЛАВ” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, у якій, посилаючись на статтю 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, просить суд визнати протиправним та скасування рішення № 27/35-11-РШ від 15.06.2011 по справі № 27/19-11 про накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.08.2011.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у розгляді справи відбувались відкладення .
Ухвалою суду від 22.08.2011 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, була залучена фізична особа - підприємець ОСОБА_1, розгляд справи відкладався на 08.09.2011.
Ухвалою суду від 08.09.2011 розгляд справи відкладений на 22.09.2011, у зв'язку з неявкою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ненаданням позивачем доказів надіслання третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 22.09.2011 розгляд справи був відкладений на 04.10.2011 у зв'язку з клопотанням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, щодо надання обґрунтованих письмових пояснень по суті позову та неявкою представника позивача.
У судовому засіданні 04.10.2011 представник позивача підтримав підстави та предмет заявленого позову, просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив на позов, в якому наполягав на правомірності винесеного рішення та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, рішення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/35-11-РШ від 15.06.2011 просив залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість та відповідність закону.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, вступна та резолютивна частина рішення була проголошена судом 05.10.2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, третьої особи та його представника, дослідив наявні у справі докази в їх сукупності суд,
26.01.2011 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявою про порушення приватним підприємством «Анклав»законодавства про захист від недобросовісної конкуренції при здійсненні пасажироперевезень на міському маршруті загального користування № 12 А «Максимова дача -Центр міста»(арк.с. 93-95).
Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу Севастопольської міської державної адміністрації був спрямований запит від 16.02.2011 за вих. № 5/292 про надання інформації щодо маршруту № 12 «Максимова дача -Центр міста», суб'єктів господарювання, які здійснюють перевезення на цьому маршруті та документів, на підставі яких здійснюються перевезення (арк.с. 92).
В ході розгляду наданої інформації встановлено наступне:
Ринок надання послуг пасажироперевезень є конкурентним, на маршрутах даного напрямку та на суміжному маршруті працюють три суб'єкта господарювання, у тому числі приватне підприємство „ Анклав” і фізична особа - підприємець ОСОБА_1.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність по міському маршруту загального користування № 12 «Максимова дача -Центр міста» відповідно до рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом № 2 від 20.03.2009, діючого договору про організацію перевезення пасажирів, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та автомобільним перевізником, діючого паспорту маршруту, узгодженого Державтоінспекцією м. Севастополя і затвердженого організатором перевезень - Севастопольською міською державною адміністрацією (далі-організатор перевезень) № 89 від 01.06.2009.
Приватне підприємство «Анклав», здійснює пасажироперевезення на цьому же маршруті відповідно до договору «На перевезення пасажирів автомобільним транспортом по регулярним спеціальним маршрутам»від 23.12.2009, укладеного з Комітетом мікрорайону «Максимова дача»Ленінського району м. Севастополя, без паспорту маршруту, узгодженого Організатором перевезень та комісією «По перевірки відповідності паспорту маршруту умовам пасажироперевезень та порушень в період їх організації», затвердженого розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 10.09.2010 № 1781-р, відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за N 408/17703 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту». Зазначені обставини також підтверджуються у відповіді, викладеної у листі Севастопольської міської державної адміністрації від 09.03.2011 за вих. № 1725/42/1-11/1737 (арк.с. 83-84), в якому також зазначено, що ПП ”Анклав” з 2004 року не брав участі в конкурсах по визначенню переможця на міських маршрутах загального користування, з Севастопольською міською державною адміністрацією відповідних договорів не укладало.
01.11.2010 рішенням Комісії по перевірки відповідності паспорту маршруту умовам перевезення та порушень під час її організації, оформленого протоколом № 4 (арк.с. 85-87) ПП „Анклав” відмовлено у погодженні паспорту маршруту № 12, у зв'язку з його невідповідністю вищевказаному наказу № 278 від 07.05.2010, визначенням схеми руху та номеру регулярного спеціального маршруту, який збігається з номером міського регулярного маршруту №12 та укладенням договору від 23.12.2009 на перевезення пасажирів з неповноважною особою - Комітетом мікрорайону «Максимова дача».
Обставини здійснення господарської діяльності позивачем з порушенням вимог Закону України „Про автомобільний транспорт” також підтверджуються у листі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі від 01.04.2011 за вих. № 27/1-841 (арк.с. 66-68), з якого вбачається, що в ході проведення рейдових перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт протягом 2010-2011 років на маршруті № 12, відносно ПП «Анклав»було складено 25 актів про порушення законодавства про автомобільний транспорт . За результатами розгляду котрих було винесено 25 постанов про застосування фінансових санкцій (копії декілька постанов залучено позивачем до матеріалів справи арк.с. 69-76). ПП «Анклав»було направлено листи від 19.08.2010 № 27/3-2153 та від 26.11.2010 № 27/3-3174 про припинення руху транспортних засобів на маршруті № 12 Максимова дача -центр міста», проте ПП «Анклав» продовжує здійснювати пасажироперевезення на маршруті № 12 «Максимова дача-центр міста»з порушеннями (здійснює перевезення усіх категорій пасажирів, котрі не мають відношення до комітету «Максимова дача»; здійснює висадку та посадку пасажирів з усіх зупинок громадського транспорту у режимі регулярних перевезень цілодобово; на передньому трафареті автобусів відсутній напис «Спеціальне перевезення»; паспорт маршруту не відповідає вимогам наказу Мінтрансзв'язку від 07.05.2010 № 278 «Про затвердження порядку роздроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту»не затверджений відповідно до вимог законодавства також не має);
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.04.2011 у справі № 2а-623/11/2770 за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі до ПП „Анклав” про стягнення фінансових санкцій позов задоволено, з ПП ”Анклав” у дохід державного бюджету Нахімовського району м. Севастополя стягнуто фінансові санкції у загальному розмірі 18700,00 грн (арк.с. 41-44). Судом при розгляді цієї справи встановлено, що ПП ”Анклав” фактично здійснював не спеціальні регулярні перевезення пасажирів, а звичайні регулярні перевезення за маршрутом № 12 (під виглядом спеціальних ), без погодженого у встановленому порядку із Севастопольською міською державною адміністрацією паспорту маршруту, без списку пасажирів, без таблички „спеціальні перевезення”, по ліквідованому з 02.09.2008 року маршруту № 12 „Максимова дача -центр міста” за розпорядженням голови міської державної адміністрації № 328-р від 12.05.2008 та № 496-р від 03.07.2008.
У подальшому, за наслідком вивчення Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ринку пасажироперевезень, як важливої складової в соціально -політичній життєдіяльності м. Севастополя, аналізу заяви від 26.01.2011 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції ПП «Анклав»при здійсненні пасажироперевезень на міському маршруті загального користування № 12 А «Максимова дача -Центр міста», встановленням триваючого порушення Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», на підставі розпорядження Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.03.11 № 27/25-11-Р (арк.с.19-21) було прийнято рішення про розгляд справи 27/19-11 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у зв'язку з наявністю в діях ПП «Анклав»ознак порушення законодавства, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Позивач був повідомлений відповідно до ч.2 ст.37 Закону України „ Про захист економічної конкуренції„ про початок розгляду справи 27/19-11 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у зв'язку з наявністю в діях ПП «Анклав»ознак порушення законодавства, на його адресу було спрямовано розпорядження з зазначенням всіх мотивів порушення цього провадження (лист від 24.03.2011 вих. № 8/519, арк.с. 18), що не заперечено представником ПП ”Анклав” під час розгляду справи у суді.
Директор ПП „Анклав” ОСОБА_5 брав участь у засіданні Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 15.06.2011, про що свідчить відмітка у журналі реєстрації запрошених на адміністративну колегію.
Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.06.2011 № 2//35-11-РШ визнано, що ПП „Анклав” вчинило порушення законодавства, передбаченого статтею 15 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” у вигляді досягнення неправомірних переваг у конкуренції відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, наділеного відповідною компетенцією. Цим же рішенням на приватне підприємство “АНКЛАВ” накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн та постановлено припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (арк.с. 12-16), копія рішення спрямована на адресу директора ПП „Анклав” (лист від 16.06.2011 за вих. № 8/966, арк.с. 17).
При прийнятті вказаного рішення відповідач керувався статтями 121 і 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статтями 15, 20, 21, 28, 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, із змінами і доповненнями, пунктом 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 року за № 90/299, із змінами і доповненнями.
Серед підстав, якими керувався відповідач при прийнятті цього рішення основними були таки: підприємство ніколи не приймало участі у конкурсі на перевезення пасажирів, не укладало договір з Севастопольською міською державною адміністрацією на перевезення пасажирів, як з органом місцевої влади; встановлена невідповідність документів (дозвіл, договір, паспорт маршруту), на підставі яких здійснюються перевезення ПП „Анклав”, вимогам чинного спеціального законодавства, що порушує вимоги статті 35, 43, 44 Закону «Про автомобільний транспорт” ; ПП «Анклав», в порушення статті 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»продовжує здійснювати пасажироперевезення на маршруті № 12 «Максимова дача-центр міста», на якому у встановленому законом порядку здійснює перевезення інший суб'єкт господарювання -ФОП ОСОБА_1, отже, ПП «Анклав»вчинив та продовжує вчиняти дії, спрямовані на досягнення неправомірних переваг у конкуренції відносно іншого суб'єкта господарювання, порушуючи норми чинного спеціального законодавства, які підтверджені рішенням органу державної влади, наділеного відповідною компетенцією.
Не погодившись з цим рішенням, ПП “Анклав” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, у якому просить визнати рішення протиправним та скасувати його.
Підставами заявленого позову ПП “Анклав” зазначає наступні:
- зацікавлена особа -ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно звернувся з заявою про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що в силу ч.1 ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є підставою для відмови у її прийнятті до розгляду;
- відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що заява про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції подана відносно особи, яка не може бути конкурентом заявнику, оскільки ПП “Анклав” здійснює перевезення пасажирів по спеціальному регулярному маршруту, використовуючи автобуси меншою пасажиромісткістю до 18 чоловік, більшою вартість проїзду - 2,50 грн, та за іншою схемою маршруту; отже, відповідачем помилкове встановлені обставини наявності конкурентного ринку на вказаному напрямі пасажирських перевезень;
- розгляд заяви відбувався з численними порушеннями законодавства щодо строків розгляду заяви про захист від недобросовісної конкуренції, зокрема пункту 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5;
- в оскаржуваному рішенні викладені факти, які не відповідають дійсності, відповідачем не враховані обставини оскарження до суду постанов ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Севастополі про застосування відносно позивача фінансових санкцій; не враховано, що встановлення відповідності паспорту регулярних маршрутів ПП “Анклав” наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 “Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту”, повинна бути досягнута перевізником до 01.01.2012
Представник відповідача -Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у судовому засіданні заперечував проти заявленого позову, зазначаючи про відсутність підстав для його задоволення, оскільки оскаржуване ПП ”Анклав” рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.06.2011 № 2//35-11-РШ є законним та обґрунтованим, в діях ПП “АНКЛАВ” дійсно присутній склад порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачений статтею 15 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
Відповідач надав до матеріалів справи письмовий відзив на позов (а.с. 28-37), у якому зазначив про ці порушення.
За правовою позицією третьої особи ФОП ОСОБА_1, наданої третьою особою:
- ПП „Анклав” є його безумовним конкурентом при здійснені діяльності по перевезенню пасажирів з моменту прийняття рішення Севастопольської міської Ради від 18.01.2011, яким була змінена в тому числі нумерація маршруту “Максимова дача -центр міста” з № 12 А на № 12, оскільки саме з цього моменту істотні умови здійснення перевезень пасажирів двох автомобільних перевізників стали співпадати;
- порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справ (в тому числі процесуальних строків) не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки по суті відповідачем прийнято правильне рішення; позивач помилкове зазначає, що у наказі № 278 передбачено, що паспорти спеціальних регулярних маршрутів, затверджених на попередніх умовах можуть використовуватися до закінчення строку їх дії, однак не пізніше ніж до 01.01.2012, однак у пункті 4 Наказу № 278 Міністерства транспорту та зв'язку у дійсності прописана інша дата - “не пізніше ніж 01.01.2011”;
- комітет міськрайону “Максимова дача” не має повноважень відкривати та визначати схему руху та надавати номер регулярному спеціальному маршруту, який збігається з номером маршруту № 12.
Представник третьої особи - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав письмові заперечення свого довірителя та під час розгляду справи просив суд їх врахувати та відмовити позивачу у позові.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінив наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступних мотивів.
Згідно зі статтею 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”№3659-XII від 26 листопада 1993 року, Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008, № 04-5/247 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” (із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями Вищого господарського суду України від 1 липня 2009 року N 04-06/82 ; від 15 січня 2009 року N 01-08/11), встановлено, що відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 42 і 43 ГПК.
В силу пунктів 5, 6 вищевказаних рекомендацій президії Вищого господарського суду України у розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статтею 281 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, до відповідних правовідносин не застосовуються.
Згідно з частинами шостою і сьомою статті 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення адміністративних колегій названого Комітету та його територіальних відділень приймаються відповідно від імені Антимонопольного комітету України або від імені його територіального відділення.
Порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними.
Порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.
Рішення підписано уповноваженою на це особою -головою Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, головою колегії - ОСОБА_6 і з цих підстав позивачем не визнавалось недійсним.
Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.
Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.
Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою .
Згідно з приписами статті 28-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
З огляду на вищенаведені положення законодавства суд вважає, що позивачем не доведено обставин пропуску строку звернення третьої особи -ФОП ОСОБА_1 до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявою про порушення приватним підприємством «Анклав»законодавства про захист від недобросовісної конкуренції при здійсненні пасажироперевезень на міському маршруті загального користування № 12 А «Максимова дача -Центр міста».
Як встановлено судом, до прийняття оскаржуваного рішення відповідача, 25.01.2011 ФОП ОСОБА_1, у відповідності до вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 “Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту” був зроблений паспорт маршруту загального користування № 12 «Максимова дача -Центр міста», який був затверджений 07.02.2011 Севастопольською міською державною адміністрацією, як організатором регулярних перевезень та погоджений в органі Державтоінспекції - ВДАІ УМВС України в м. Севастополі.
А 26.01.2011 року, ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача з відповідною заявою про усунення порушень конкурентного законодавства. Отже, ФОП ОСОБА_1, як особою, права якого було порушено діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, не було порушено строків звернення з заявою в розумінні частини 1 статті 28 Закону.
Також суд не вбачає з установлених обставин справи, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято за спливом строку давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за недобросовісну конкуренцію.
Згідно статті 3 закону України „ Про Антимонопольний комітет” основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
За наслідком вивчення Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ринку пасажироперевезень, як важливої складової в соціально -політичної життєдіяльності м. Севастополя, аналізу заяви від 26.01.2011 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 інформації Севастопольської міської державної адміністрації, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі щодо наявності порушень ПП «Анклав»законодавства про автомобільний транспорт та про захист від недобросовісної конкуренції 23.03.2011 було прийнято розпорядження про початок розгляду справи, а 15.06.2011 року було прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, враховуючи строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію , встановлений у статті 28-1 Закону, та здійснення згідно з ч. 4 пункту 17 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 18.04.1994 за № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 06.05.1994 за № 90/299 органом Антимонопольного комітету власного розслідування для виконання основних завдань, передбачених у статті 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет”, суд не вбачає підстав для скасування рішення внаслідок порушень процесуального закону при розгляді справи Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Інших порушень або неправильного застосування норм процесуального права при прийнятті відповідачем рішення від 15.06.2011 позивачем у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено.
В силу частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Крім того, в силу частини 2 статті 59 Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Також суд вважає, що рішення Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не суперечить нормам матеріального закону, прийнято при повному з'ясуванні і доведенні обставин, які мають значення для справи, при відповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосування законодавства про захист економічної конкуренції” від 03.12.2004 № 04-5/3180, підстави для визнання судом недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого щодо суб'єкта господарювання, повинні бути зазначені й обґрунтовані у позовній заяві цього суб'єкта господарювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Підставою для подачі такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвело до заподіяння шкоди особі.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Згідно зі статтею 1 Закону України „ Про захист від недобросовісної конкуренції” (далі Закон) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Відповідно до статті 15 Закону досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.
Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом ( стаття 20 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.
Судом встановлено, що відповідач, діяв в межах повноважень, передбачених ст. 7 Закону України „ Про Антимонопольний комітет”, а саме : розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
На думку суду, відповідачем обґрунтовано було встановлено, що ринок надання послуг пасажироперевезень є конкурентним, на маршруті даного напрямку та на суміжному маршруті працюють три суб'єкта господарювання.
При цьому, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність по міському маршруту загального користування № 12 «Максимова дача -Центр міста»відповідно до рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом № 2 від 20.03.2009, діючого договору про організацію перевезення пасажирів, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та автомобільним перевізником, при наявності діючого паспорту маршруту, узгодженого Державтоінспекцією м. Севастополя і затвердженого організатором перевезень - Севастопольською міською державною адміністрацією (далі-організатор перевезень) № 89 від 01.06.2009, з дотриманням вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 “Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за N 408/17703 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» ( далі - наказ № 278).
Оцінуючи законність підстав діяльності ПП «Анклав»по перевезенню пасажирів, судом встановлено, що зупинки на його маршруті співпадають з паспортом маршруту ФОП ОСОБА_7, перевезення відбувається відповідно до договору «На перевезення пасажирів автомобільним транспортом по регулярним спеціальним маршрутам»від 23.12.2009, укладеного з неповноважною організацією - Комітетом мікрорайону «Максимова дача»Ленінського району м.Севастополя, за відсутністю на час прийняття відповідачем рішення паспорту маршруту, узгодженого з Організатором перевезень та комісією «По перевірки відповідності паспорту маршруту умовам пасажироперевезень та порушень в період їх організації», затвердженої розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 10.09.2010 № 1781-р, у відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278.
До того ж, 01.11.2010 рішенням відповідної Комісії по перевірки відповідності паспорту маршруту умовам перевезення та порушень під час її організації, оформленого протоколом № 4 (арк.с. 85-87) ПП „Анклав” відмовлено у погодженні паспорту маршруту № 12 за декількома причинами : у зв'язку з його невідповідністю вищевказаному наказу № 278; та у зв'язку з тим, що Комітет мікрорайону «Максимова дача», з яким позивачем укладено договір на перевезення від 23.12.2009, не є організатором перевезень, а тому у нього відсутні повноваження укладати договір з перевізником, відкривати та визначати схему руху та надавати номер регулярному спеціальному маршруту, який збігається з номером міського регулярного маршруту 12; а також тому, що позивач ніколи не брав участь в конкурсі по визначенню переможця на міських маршрутах загального користування, та не укладав з Севастопольською міською державною адміністрацією відповідних договорів.
Зазначені обставини були підтверджені Севастопольською міською державною адміністрацією у листі від 09.03.2011 за вих. № 1725/42/1-11/1737 (арк.с. 83-84), Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі у листі від 01.04.2011 за вих. № 27/1-841 (арк.с. 66-68), у протоколі № 4 засідання комісії по перевірки відповідності паспорту маршруту умовам перевезення і порушень під час їх організації (арк.с. 85-87), постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.04.2011 у справі № 2а-623/11/2770 за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі до ПП „Анклав” про стягнення фінансових санкцій (арк.с. 41-44).
За вивченням технічної характеристики маршрутів позивача та третьої особи, судом встановлено, що ці маршрути є суміжними, вони пролягають від зупинки „Максимова дача” до зупинки „ вул. Велика Морська”. Обидва напрямку маршруту відрізняються один від одного тільки зупинками „вул. Степаненко” та „ вул. Кожанова”, відрізок шляху маршрутів, на якому путь слідування автобусів відрізняється один від одного не може вважатися суттєвим. Отже, твердження позивача про різницю істотних умов на маршрутах та відсутність конкуренції визнається судом безпідставним.
До того ж ці свої перевезення на маршруті 12 А ПП „Анклав” здійснює вважаючи собі переможцем конкурсу 2002-2004 років. Однак, розпорядженням СМДА № 328-р від 12.05.2008 позивачу був виданий тимчасовий дозвіл на маршрут 12, а у пункті 2 розпорядження -маршрут № 12 був ліквідований.
Посилання представника позивача на те, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 278 від 07.05.2010 з останніми змінами встановлено, що паспорти автобусних маршрутів загального користування, затверджені відповідно до вимог попереднього наказу від 27.12.2004 № 1142 можуть застосовуватися до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 01 січня 2012 року, прийнято судом до уваги, проте ці обставини є умовними для переоформлення паспорту маршруту, але не виключають в діях позивача досягнення неправомірних переваг у конкуренції відносно ФОП ОСОБА_1, не доводять протиправність прийнятого відповідачем рішення та не можуть бути підставою для задоволення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що здійснення перевезення пасажирів у тому числі по регулярним спеціальним маршрутам повинно відповідати й Закону України "Про автомобільний транспорт".
Частиною дев'ятою статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
Частиною другою статті 7 названого Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язано, зокрема, проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Статтями 45 і 46 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі у відповідному конкурсі, та встановлено вичерпний перелік документів, які має подати автомобільний перевізник для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Таким чином, відповідачем обґрунтовано було встановлено те, що дії ПП «Анклав»щодо здійснення пасажироперевезень на міському маршруті загального користування № 12 «Максимова дача - Центр міста»за договором між Комітетом мікрорайону «Максимова дача»та підприємством, без паспорту маршруту, відбуваються з порушенням вимог статей 1, 6, 7, 35, 39, 43, 45,46 Закону «Про автомобільний транспорт” ; пунктів 13, 45, 49 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 за № 176.
У порушення статті 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», ПП «Анклав», здійснював пасажироперевезення на цьому маршруті, на якому у встановленому законом порядку здійснює перевезення інший суб'єкт господарювання -ФОП ОСОБА_1, отже, позивач вчинив та продовжує вчиняти дії, спрямовані на досягнення неправомірних переваг у конкуренції відносно іншого суб'єкта господарювання, порушуючи норми чинного спеціального законодавства, які підтверджені рішенням органу державної влади, наділеного відповідною компетенцією.
Матеріалами справи підтверджується спрямування на адресу директора ПП „Анклав”, документів, які передували прийняття відповідачем рішення від 15.06.2011 (подання, розпорядження, копія рішення), проте, позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції»щодо ознайомлення з матеріалами справи № 27/19-11, надання доказів, клопотань, пояснень, письмових пропозиції, надання доказів оскарження постанов про застосування фінансових санкцій , тощо. Під час розгляду справи № 27/19-11 від ПП «Анклав»будь-яких заперечень по справі та на подання з попередніми висновками №27/71-11 до територіального відділення не надходило. При визначенні розміру штрафу за здійснення порушення, вказаного в даному рішенні, відповідачем обґрунтовано було враховано обставини невизнання ПП ”Анклав” факту порушення та триваючий характер порушення.
Відхиляючи всі інші доводи позову суд виходив з того, що вони не спростовують правильність висновків відповідача, викладених у рішенні Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.06.2011 № 2/35-11-РШ та не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові у задоволенні позову на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис В.Є. Кравченко
Повний текст рішення,
відповідно до ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України,
складений 10.10.2011.
Згідно з оригіналом
Помічник судді К.А. Маркова
10.10.2011