номер провадження справи < Текст >
Запорізької області
16.01.12 Справа № 22/5009/6589/11
за позовом Колективного ремонтно-будівельного підприємства “Каре” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4)
до відповідача 1 Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
відповідача 2 Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4)
відповідача 3 Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
про визнання договору № 108/14 від 01.08.2001р. недійсним та визначення порядку користування майном
за участю: Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 23)
Суддя Ярешко О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Помазанов В.І., довіреність № 1 від 14.10.2011р.
від відповідача 1: ОСОБА_1., довіреність № 01-17/3330 від 13.10.2011р.
від відповідача 2: ОСОБА_2., довіреність № 08/001-2492 від 16.12.2011р.
від відповідача 3: ОСОБА_1., довіреність № 2957/01-12 від 28.09.2011р.
від Орендного підприємства ЗМБТІ: не з'явився
25.10.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Колективне ремонтно-будівельне підприємство “Каре”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання договору № 108/14 від 01.08.2001р. недійсним з моменту приватизації нежитлових приміщень, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м., нежитлового приміщення № 84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4,м. Запоріжжя, а саме з 01.11.2007р. та визначення порядку користування неподільним, загальним майном, допоміжними приміщеннями, місцями загального користування, нежитловими приміщеннями під №№ 1,2,8 (коридори), 7,6 (туалети), що зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, нежитлового приміщення № 84 по пр. Маяковського, 4,м. Запоріжжя, шляхом надання колективному ремонтно-будівельному підприємству "Каре" у спільне користування з відповідачем зазначене майно.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/6589/11, судове засідання призначено на 21.11.2011р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення справи.
Ухвалою суду від 21.11.2011р., на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі відповідача 2 - Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, виключивши його з числа третіх осіб, залучено до участі у справі відповідача 3 - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, на підставі ст. 30 ГПК України викликано для дачі пояснень уповноваженого представника орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, розгляд справи розпочато заново та відкладено розгляд справи на 29.11.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України.
Ухвалою від 29.11.2011р. розгляд справи відкладено на 16.01.2012р.
16.01.2012р. судом від Колективного ремонтно-будівельного підприємства “Каре” отримана позовна заява про визнання договору недійсним, про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням, якою позивач просить визнати договір № 108/14 від 01.08.2001р. недійсним як укладений з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення та визначити порядок користування неподільним, загальним майном, допоміжними приміщеннями, місцями загального користування, нежитловими приміщеннями під №№ 1,2,8 (коридори), 7,6 (туалети), що зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, нежитлового приміщення № 84 по пр. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, шляхом надання колективному ремонтно-будівельному підприємству "Каре" у спільне користування з відповідачем зазначене майно.
В судовому засіданні 16.01.2012р. представник позивача надав заяву, якою просить подану 16.01.2012р. позовну заяву розглядати як заяву про зміну підстави позову.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні 29.11.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті, подана позивачем заява про зміну підстави позову залишена без розгляду.
Отже, в судовому засіданні 16.01.2012р. розглядаються позовні вимоги позивача, які обумовлені наступним. Першого серпня 2001 року між державним комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №14»та колективним ремонтно-будівельним підприємством «Каре»був укладений договір оренди № 108/14 нежитлового приміщення по пр. Маяковського, 4. У подальшому, в зв'язку з реорганізацією КП «ВРЕЖО №14», правонаступником орендодавця було КП «Врежо №13». У подальшому, як зазначив позивач, відповідно до укладених сторонами додаткових угод до договору №108/14 орендодавцем є департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, балансоутримувачем - департамент освіти і наук, молоді та спорту Запорізької міської ради, орендарем є колективне ремонтно-будівельне підприємство «Каре». На підставі рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 р. за №40 та відповідно до наказу органу приватизації від 23.08.07 за №708, колективному ремонтно-будівельному підприємству «Каре»передано у власність способом викупу (договір купівлі - продажу №189 від 17.10.2007 року, зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №6567 від 01.11.07) нежитлове приміщення №84 цокольного поверху (літера - А), а саме кабінет №9 площею 11,1 кв.м, кабінет №10 площею 15,6 кв.м, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м, що складає 17/100 частин нежитлового приміщення №84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4, м. Запоріжжя. Право власності зареєстровано 06.12.2007 року. В зв'язку з викупом колективним ремонтно-будівельним підприємством «Каре»нежитлових приміщень, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м, нежитлового приміщення №84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4. м. Запоріжжя, сторонами укладена додаткова угода від 13.11.07 до договору №108/14 від 01.08.01, відповідно до якої сторони зменшили площу орендованого приміщення з 38,77 кв.м. на 11,48 кв.м. Як зазначено у позовній заяві, позивач вважає, що зазначена додаткова угода до договору №108/14 від 01.08.01 укладена сторонами помилково. В зв'язку з тим, що зазначена у додатковій угоді від 13.11.07 площа 11,48 кв.м складається з площі загальних коридорів, яки ведуть до належної колективному ремонтно-будівельному підприємству «Каре»власності - нежитлових приміщень, кабінету №9 площею 11,1 кв.м, кабінету №10 площею 15,6 кв.м. Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України, №9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Як зазначено у позовній заяві, колективне ремонтно-будівельне підприємство «Каре»вважає, що договір №108/14 від 01.08.01 потрібно визнати недійсним з моменту приватизації нежитлових приміщень, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м, нежитлового приміщення №84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, а саме з 01.11.07. Згідно з частиною 2, 3 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" мешканці квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Відповідно до Конституції України, всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Вони рівні у праві володіти, користуватися розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Згідно Наказу, Держбуд України, від 24.05.2001, № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", основними приміщеннями громадських будинків та споруд (далі - будинків) є приміщення, які визначають їх функціональне призначення. Допоміжні приміщення - це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках. Найбільш характерні з них - вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори тощо. Як зазначено у позовній заяві, позивач вважає, що в даному випадку потрібно провести аналогію права, застосувати зазначені вище норми Закону України та діяти відповідно до рішення Конституційного суду України. Згідно вимог ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктом оренди може бути: цілісні майнові комплекси, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; та ін. Ні цивільним кодексом України ні Законом України «Про оренду державного та комунального майна»не передбачена можливість передачі в оренду частини загального туалету та загального коридору. Тому, єдиним можливим варіантом для вирішення питання щодо можливості вільного, безперешкодного користування приміщеннями належними позивачу, є визначення порядку користування нежитловими загальними, допоміжними приміщеннями (коридорами, туалетом). Також, в позовній заяві зазначено, що Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради чиняться перепони в користуванні приміщеннями представникам позивача та орендарям приміщень, що належать на праві власності колективному ремонтно-будівельному підприємству «Каре», а саме перекривають коридор, що веде до приватизованого колективним ремонтно-будівельним підприємством «Каре»приміщення (приміщення зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, під №№ 1,2,8), блокують двері до туалету (приміщення на плані №№ 6, 7). Як стверджує позивач, між сторонами велись усні переговори щодо безспірного вирішення даного питання, були направлені листи на адресу Запорізької міської ради, але це не призвело до позитивного результату. Колективне ремонтно-будівельне підприємство «Каре»вважає, що має законне право на спільне користування з відповідачем загальними допоміжними приміщеннями під №№ 1,2,8 (коридори), 7,6(туалети), що зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, нежитлового приміщення №84 по пр. Маяковського, 4, м. Запоріжжя. Колективне ремонтно-будівельне підприємство «Каре»зауважило, що позивач, згідно договору №3302 від 07.11.07 бере участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території та компенсує балансоутримувачу нежитлового приміщення №84 по пр. Маяковського, 4 витрати на холодну воду та каналізацію.
Представник Запорізької міської ради в судовому засіданні 16.01.2012р. проти позову заперечив та зазначив, що не має підстав для визнання договору № 108/14 від 01.08.2001р. недійсним з моменту приватизації нежитлових приміщень, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м., нежитлового приміщення № 84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, а саме з 01.11.2007р. та визначення порядку користування неподільним, загальним майном, допоміжними приміщеннями, місцями загального користування, нежитловими приміщеннями під №№ 1,2,8 (коридори), 7,6 (туалети), що зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, нежитлового приміщення № 84 по пр. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, шляхом надання колективному ремонтно-будівельному підприємству "Каре" у спільне користування з відповідачем зазначене майно.
Представник Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради проти задоволення позову заперечив та пояснив наступне. Згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди може бути: цілісні майнові комплекси, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, установ та організацій. На підставі цього між КП «ВРЕЖО №13», Управлінням комунальної власності Запорізької міськради та КРБП «Каре»був укладений договір оренди від 01.08.2001р. № 108/14 нежитлових приміщень по пр. Маяковського, 4. Відповідно до укладеної додаткової угоди від 26.04.2011р. орендодавцем є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (надалі - Департамент комунальної власності), Балансоутримувачем - Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради (надалі - Департамент освіти), Орендарем - КРБП «Каре». Відповідач 2 зазначив, що посилання КРБП «Каре»на те, що Законом України «Про оренду державного та комунального майна»не передбачено надання в оренду частини загального туалету та загального коридору є безпідставним, оскільки зазначені приміщення не є загальними, а перебувають в оперативному управлінні відділу освіти та є комунальною власністю. Також, відповідач 2 стверджує, що посилання КРБП «Каре»на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. і наказ Держбуду від 24.05.2001р., де зазначено, що мешканці квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, є безпідставним, оскільки зазначені нормативні акти стосуються лише громадян - фізичних осіб, і не регулюють відносини між юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями), якими в даному випадку є КРБП «Каре»та Департамент освіти. У зв'язку з цим, відповідач 2 вважає, що зазначений договір оренди був укладений відповідно до вимог чинного законодавства. Також, КРБП «Каре»зазначило, що представники позивача мають вільний доступ до свого приміщення, можуть вільно проходити по коридору та користуватись санвузлом. До того ж, представники КРБП «Каре»мають власні ключі від загального входу до під'їзду Відділу освіти, в якому знаходиться приватизоване приміщення (пр. Маяковського, 4). Також, відповідач 2 зазначив, КРБП «Каре»відмовляється сплачувати за використані комунальні послуги, оскільки будь якого договору з приводу цього з Відділом освіти укладено не було, а твердження «Каре»про те, що підприємство бере участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території і компенсує балансоутримувачу витрати на холодну воду і каналізацію згідно договору №3302 від 07.11.2007р. не відповідає дійсності, оскільки зазначений договір з Відділом освіти не укладався. Враховуючи викладене, відповідач 2 просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в судовому засіданні 16.01.2012р. проти позову заперечив та пояснив наступне. Частина нежитлового приміщення №84 по пр. Маяковського, 4 в м. Запоріжжі у складі коридорів №№1,2,8 та туалетів №№6, 7 перебувають в оренді у позивача та не увійшли до об'єкту приватизації у 2007 році під час укладання договору купівлі-продажу №189 від 17.10.2007р., а отже є об'єктом права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, який до теперішнього часу використовується по зивачем на умовах оренди. Відповідно до положень ч.4 ст.4 Житлового кодексу УРСР до житлового фонду не вхо дять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Враховуючи, що частина нежитлового приміщення №84 по пр.Маяковського,4 в м. Запоріжжі не входить до житлового фонду, то положення законодавства у сфері приватизації державного житлового фонду, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не розповсюджуються на правовідносини, які виникають під час приватизації нежитлових при міщень. Позивачем в супереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що використання частини нежитлового приміщення №84 по пр. Маяковського, 4 в м. Запоріжжі у складі коридорів №№1,2,8 та туалетів №№6, 7 суперечить чинному законодавству.
Представник Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився. В справі міститься лист ОП ЗМБТІ, в якому зазначено, що право власності на нежиле приміщення № 84 цокольного поверху літ. А-4 за адресою: пр. Маяковського, 4 у м. Запоріжжя зареєстровано: 17/100 частин за Колективно ремонтно-будівельним підприємством "Каре", на підставі договору №189 купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності, посвідченого Кияницею О.В., приватним нотаріусом Запорізького міськнотокругу 01.11.2007р. №6567, згідно вищевказаного 17/100 частин приміщення №89 складає: кабінет№9 пл. 11,1 кв.м., кабінет №10 пл. 15,6 кв.м.; 83/100 частин за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради,на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 29.10.2005р. ЯЯЯ№793389. Також ОП ЗМБТІ зазначило, що згідно інвентаризації від 12.08.2005р. нежиле приміщення № 84 цокольного поверху літ. А-4 за адресою пр. Маяковського, 4 представлено як: коридор 1; коридор 2; кабінет 3; кабінет 4; коридор 5; кладова 6; туалет 7; коридор 8; кабінет 9; кабінет 10; кабінет 11; кабінет 12; кабінет 13; кабінет 14.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 16.01.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.08.2001р. між Державним комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 14" (орендодавець) та Колективним ремонтно-будівельним підприємством "Каре" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 108/14 (надалі -договір).
Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 04.07.2001р. № 250/65 передає, а орендар приймає строкове платне користування під офіс нежитлове приміщення, загальною площею 27,29 кв.м., за адресою пр. Маяковського, 4, що знаходиться на балансі КП "ВРЕЖО № 14", вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 30.06.2001р. складає 12 667,00 грн.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір діє з 01.08.2001р. -01.08.2004р. терміном на три роки.
Як передбачено п. 10.7. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору після закінчення його строку протягом 1-го місяця, він (договір) вважається подовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Додатковою угодою до договору оренди № 108/14 від 01.08.2001р. у зв'язку із реорганізацією КП "ВРЕЖО № 12 та 14" шляхом злиття та створення КП "ВРЕЖО № 13", яке є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків комунальних підприємств ВЕРЖО № 12, 14 з 01.09.2002р. замінено орендодавця по договору оренди № 108/14 від 01.08.2001р. з КП "ВРЕЖО № 14" на КП "ВРЕЖО № 13".
Додатковою угодою від 19.03.2007р. до договору оренди змінено площу орендованого приміщення з 27,29 кв.м. на 26,7 кв.м. Цього ж дня, іншою додатковою угодою до договору оренди площу орендованого приміщення змінено на 38,18 кв.м. ( в т.ч. кімната № 9 площею 11,10 кв.м., кімната № 10 площею 15,60 кв.м. та коридор площею 11,48 кв.м. у загальному користуванні).
17.10.2007р. між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради (надалі -орган приватизації) та Колективним ремонтно-будівельним підприємством “Каре” (надалі -покупець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 189.
Предметом зазначеного договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, яке на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 793389 від 29.10.2005р. є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та перебуває на балансі КП "ВРЕЖО № 13", шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006р. за № 40 та відповідно до наказу органу приватизації від 23.08.2007р. за № 708 (далі -об'єкт приватизації) (пункт 1.1.).
Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 189 від 17.10.2007р., об'єктом приватизації є нежитлове приміщення № 84 цокольного поверху (літера А-4), а саме: кабінет № 9 площею 11,1 кв.м., кабінет № 10 площею 15,6 кв.м., загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м., що складає 17/100 частин нежитлового приміщення № 84, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4.
Згідно із п. 5.4.1. вказаного договору, покупець зобов'язаний на протязі одного місяця з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору підготувати та надіслати до балансоутримувача будинку, в якому знаходиться об'єкт приватизації, проект угоди про спільне користування будинком та прибудинковою територією, про що письмово повідомити орган приватизації у 5-денний строк з дати надсилання проект угоди.
30.11.2007р. Управління у справах приватизації Запорізької міської ради передало, а Колективне ремонтно-будівельне підприємство “Каре” прийняло проданий способом викупу об'єкт приватизації нежитлове приміщення № 84 цокольного поверху (літера А-4), а саме: кабінет № 9 площею 11,1 кв.м., кабінет № 10 площею 15,6 кв.м., загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м., що складає 17/100 частин нежитлового приміщення № 84, яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4 за 56 100,00 грн. з урахуванням ПДВ.
У відповідності до витягу ОП ЗМБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16942834 від 06.12.2007р. на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу 17/100 частки нежилого приміщення, цокольного поверху літ. А-4 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 4, прим. 84 на праві колективної власності зареєстроване за позивачем.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 13.11.2007р. до договору оренди, згідно з договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 189 від 17.10.2007р. змінено площу орендованого приміщення на 11,48 кв.м.
Згідно додаткової угоди від 30.03.2011р., договір оренди нежитлового приміщення № 108/14 від 01.08.2001р. викладено в новій редакції. Пункт 1.1. договору оренди викладено в наступній редакції. Управління комунальної власності Запорізької міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.07.2001р. № 250/65 передає, а Колективне ремонтно-будівельне підприємство “Каре” приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 11,48 кв.м. (що складає 23,97% від площі приміщень загального користування №№ 1,2,8,7) по пр. Маяковського, 4, які знаходяться на балансі відділу освіти Орджонікідзевської районної адміністрації міської ради, вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 5 328,58 грн. станом на 30.06.2001р.
30.03.2011р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради та відділ освіти Орджонікідзевської районної адміністрації міської ради передали, а Колективне ремонтно-будівельне підприємство “Каре” прийняло нежитлові приміщення загальною площею 11,48 кв.м. по пр. Маяковського, 4, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.03.2011р.
У відповідності до п. 10.1. договору оренди в новій редакції, цей договір діє до 01.08.2012р.
Додатковою угодою від 26.04.2011р. до договору оренди замінено орендодавця в договорі оренди нежитлового приміщення № 108/14 від 01.08.2001р. з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та замінено балансоутримувача з відділу освіти Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що додаткова угода від 13.11.2007р. до договору оренди № 108/14 від 01.08.2001р. укладена сторонами помилково, у зв'язку із тим, що зазначена у цій додатковій угоді площа 11,48 кв.м. складається з площі загальних коридорів, які ведуть до належної позивачу власності -нежитлових приміщень, кабінету № 9 та кабінету № 10.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Обґрунтовуючи помилку позивача щодо укладення додаткової угоди від 13.11.2007р. позивач посилається на статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).
Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Таким чином, позивач вважає, що орендовані приміщення площею 11,48 кв.м. є допоміжними приміщеннями.
Однак, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання.
Згідно ст. 1 зазначеного Закону, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Як вбачається з матеріалів справи, спір йдеться стосовно приміщень нежилого приміщення №84 цокольного поверху літ.А-4 за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 4, які належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Таким чином, враховуючи, що нежиле приміщення № 84 по пр. Маяковського, 4 в м. Запоріжжі не входить до житлового фонду, то положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не розповсюджуються на правовідносини, які виникають під час приватизації нежитлових при міщень.
З цього приводу слід зазначити, що нормами чинного законодавства України стосовно нежитлових приміщень не передбачено такого поняття, як допоміжні приміщення, що не заперечується позивачем.
Проте, позивач просить в даному випадку застосувати аналогію закону.
У відповідності до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
При цьому слід відзначити, що застосування аналогії закону можливе при таких умовах: 1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільними відносинами; 2) вказані цивільні відносини не урегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором; 3) існують норми, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що п. 5.4.1. договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 189 від 17.10.2007р. передбачено обов'язок позивача підготувати та надіслати до балансоутримувача будинку, в якому знаходиться об'єкт приватизації, проект угоди про спільне користування будинком та прибудинковою територією, що позивачем зроблено не було, що не заперечується Колективним ремонтно-будівельним підприємством “Каре”, суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку аналогії закону.
Таким чином, позивачем не доведено існування у Колективного ремонтно-будівельного підприємства “Каре” права спільного користування з відповідачем спірних приміщень без договору оренди.
У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено що договір оренди нежитлового приміщення № 108/14 від 01.08.2001р. вчинений під впливом помилки, яка має істотне значення.
Таким чином, вимога позивача про визнання договору № 108/14 від 01.08.2001р. недійсним з моменту приватизації нежитлових приміщень, загальною площею за внутрішніми замірами 26,7 кв.м., нежитлового приміщення № 84, яке розташоване по вул. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, а саме з 01.11.2007р. задоволенню не підлягає.
Також, позивачем було заявлено вимогу про визначення порядку користування неподільним, загальним майном, допоміжними приміщеннями, місцями загального користування, нежитловими приміщеннями під №№ 1,2,8 (коридори), 7,6 (туалети), що зазначені на плані поверхів будівлі літера А-4, нежитлового приміщення № 84 по пр. Маяковського, 4, м. Запоріжжя, шляхом надання колективному ремонтно-будівельному підприємству "Каре" у спільне користування з відповідачем зазначене майно.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказані норми не передбачають такого способу захисту прав, як визначення порядку користування.
До того ж, як вже встановлено вище, позивачем не доведено існування у Колективного ремонтно-будівельного підприємства “Каре” права спільного з відповідачем користування спірними приміщеннями.
Таким чином, у позові відмовляється повністю.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.01.2012р.
Суддя Ярешко О.В.
19.01.2012