номер провадження справи < Текст >
Запорізької області
17.01.12 Справа № 2/5009/7651/11
Суддя Мойсеєнко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя,
до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
третя особа: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя,
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 20-678 від 28.10.2011р., провідний економіст відділу цінних паперів, власності та управління корпоративними правами); ОСОБА_2 (довіреність № 20-259 від 29.11.2011р., юрисконсульт претензійного бюро юридичного відділу);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 01-17/3330 від 13.10.2011р., головний спеціаліст-юрисконсульт відділу майнових відносин управління комунальної власності департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради);
від третьої особи: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна: трансформаторну підстанцію № 568 (літ. Р), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач є власником 97/100 частини будівлі гуртожитку інв. № 0101115 (літ. А-3, А-4) та їдальні інв. № 0101115 (літ. А1), розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2, на підставі реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, зареєстрованого 09.12.199р. за № 834. У 2001 році позивачем була проведена реконструкція їдальні з будівництвом трансформаторної підстанції № 568, введено будівлю їдальні в експлуатацію та внесено зміни до технічного паспорту гуртожитку. У зв'язку з прийняттям рішення про передачу трансформаторної підстанції № 568 до комунальної власності, позивач 07.09.2011 р. звернувся до відповідача щодо оформлення права власності, однак позивачу було відмовлено з тих причин, що в акті про прийняття об'єкта в експлуатацію дана підстанція не вказана.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 16, 316, 331, 392 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 05.12.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.01.2012 р.
Третя особа не надала відзиву на позовну заяву. На виконання ухвали суду повідомила, що згідно матеріалів інвентаризаційно-реєстраційної справи право власності на трансформаторну підстанцію літ. Р за адресою пр. Металургів, 2 у м. Запоріжжя не зареєстровано. Вирішення справи покладає на розсуд суду. Просить розглянути справу без присутності в судовому засіданні представника третьої особи.
В судовому засіданні 17.01.2012 р. були присутніми представники позивача та відповідача. За їх заявою розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідач не оспорює право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості. Позивач не надав доказів оспорювання відповідачем або не визнання його права власності на трансформаторну підставнцію. При цьому, відповідач вказує, що згідно вимог законодавства до прийняття нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. Статтею 331 Цивільного кодексу України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. Також у судовому засіданні представник міської ради зазначив, що він є неналежним відповідачем у данній справі, бо до його компетенції не входить повноваження визнавати чи не визнавати право власності на майно. Також представник відповідача висловив думку про те, що позивач не позбавлений можливості звернутись з відповідною заявою про внесення змін до розпорядження голови міської ради, яким дозволялось введення в експлуатацію реконструйованої ідальні або відповідно до вимог чинного законодавства належним чином оформити ввод трансформаторної підстанцції у експлуатацію.Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника третьої особи.
В судовому засіданні 17.01.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” є власником 97/100 частин будинку гуртожитку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в м. Запоріжжі, пр.Металургів, 2, інв. № 0101115 на підставі підтвердження права власності на будівлю від 25.11.1999 р., виданого Фондом державного майна України, та реєстраційного посвідчення ОП ЗМБТІ від 09.12.1999 р. серії АБГ №011999 (реєстровий запис № 834).
Земельна ділянка, на якій розташовані дані об'єкти, використовується позивачем на підставі державного акту на право постійного користування землею від 26.07.1994 р. № 838.
Як вказує позивач, у 2001 році ним була проведена реконструкція їдальні з будівництвом трансформаторної підстанції № 568.
Розпорядженням Запорізького міського голови від 08.02.2001 р. № 94 р. затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію їдальні загальною площею 1721,1 кв.м. по пр. Металургів, 2 після реконструкції існуючої їдальні ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Дозволено введення в експлуатацію їдальні по пр. Металургів, 2.
На підставі акту державної технічної комісії були внесені зміни до технічного паспорту ОП ЗМБТІ на гуртожиток. Однак право власності на збудовану трансформаторну підстанцію не було зареєстровано, оскільки в розпорядженні Запорізького міського голови від 08.02.2001 р. № 94 р. зазначено про прийняття в експлуатацію лише будівлі їдальні.
Позивач вважає, що в розпорядженні міського голови помилково не було вказано про прийняття в експлуатацію трансформаторної підстанції ТП-568, оскільки в архітектурно-технічному паспорті об'єкта передбачалось створення трансформаторної підстанції № 568 і у зведеному акті вартості будівель та споруд по пр. Металургів, 2 у м. Запоріжжя ОП ЗМБТІ відображено будівлю трансформаторної підстанції № 568 (літ. Р).
Також посилається на те, що у 2000 році Запорізька обласна інспекція Держенергонагляду надала позивачу акт, яким встановлено, що трансформаторна підстанція змонтована відповідно до проекту та технічних умов.
При цьому, будівлі їдальні та трансформаторної підстанції ТП-568 обліковуються на балансі позивача як основні засоби, що підтверджується інвентарною карткою основних засобів позивача. Через дану трасформаторну підстанцію здійснюється постачання електроенергії на ідальню позивача та житлові будинків.
Посилаючись на вказані обставини, позивач звертався до заступника міського голови з листом від 07.09.2011 р. № 106/521/2067618 про оформлення права власності на трансформаторну підстанцію № 568. На звернення позивача було надано відповідь Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2011 р. № 2574/01-12 про відсутність підстав для оформлення права власності на об'єкт, оскільки в експлуатацію було прийнято лише будівлю їдальні.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 568 на підставі ст. ст. 15, 16, 316, 331, 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Суд зазначає, що визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до приписів ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають саме справи у спорах.
Таким чином, пред'являючи позов про визнання права власності, позивач повинен надати документ, що посвідчує право власності на спірний об'єкт, а також докази вчинення відповідачем дій, що свідчать про порушення або невизнання ним права власності позивача.
В даному випадку спір між сторонами виник у зв'язку з відмовою Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, який є самостійною юридичною особою, оформити право власності на трансформаторну підстанцію.
Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав визначені Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі ст. 2, ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.
За приписами п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України від 17.02.2011 р. № 05-5-44/7405 «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке засвідчується документами, визначеними у ст. 39 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній документ, який підтверджує згідно вимог законодавства прийняття в експлуатацію закритої трансформаторної підстанції № 568 (літ. Р), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2.
Акт інспектору держенергонагляду від 25.09.2000р. не є згідно з вимогами законодавства про містобудування документом, що підтверджує введення об'єкта нерухомості в експлуатацію, на підставі якого видається свідоцтво про право власності, у зв'язку з невидачає якого позивач заявив позов у даній справі..
Згідно розпорядження Запорізького міського голови від 08.02.2001 р. № 94 р. дозволено введення в експлуатацію лише будівлі їдальні по пр. Металургів, 2.
Право власності позивача на трансформаторну підстанцію № 568 не зареєстровано в установленому законом порядку.
Отже, позивач на момент звернення до суду з позовом, не надав, передбачених чинним законодавством правовстановлювальних документів на трансформаторну підставнцію та не набув відповідно до вимог ст. 331 Цивільного кодексу України права власності на трансформаторну підстанцію, як на об'єкт нерухомості, тому вимоги про визнання за ним права власності, з зазначених у позові підстав, задоволенню не підлягають.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який у в п. 8 інформаційного листа від 21.11.2011 р. №di_515637 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права»звернув увагу господарських судів, що до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає; статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку (постанова від 19.09.2011 N vr056227-11).
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів невизнання або оспорювання його права власності відповідачем, тому посилання позивача на ст. 392 ЦК України є безпідстаним.
Будь-яким законом чи актом цивільного законодавства не передбачено повноважень міської ради визнавати право власності на нерухоме майно. Запорізька міська рада не є органом, що здійснює оформлення права власності на об'єкти нерухомості. Спору про право власності між позивачем та відповідачем у справі щодо належності трансформаторної підстанції позивачу не існує, оскільки відповідач не претендує на спірний об'єкт та не вважає, що право власності на цей об'єкт належить йому.
Відповідь про відмову в оформленні права власності надана позивачу Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, яке є самостійною юридичною особою.
При цьому, суд зауважує, що відмова компетентного органу в оформленні права власності не може бути розцінена судом як невизнання або оспорювання права власності, оскільки відповідний орган здійснює повноваження з оформлення права власності на підставі закону і така відмова пов'язана лише з невідповідністю вимогам законодавства документів, поданих для оформлення права власності.
У п. 8 вищенаведеного інформаційного листа Вищого господарського суду України зазначено, що відмова органу реєстрації в оформленні права власності на об'єкт нерухомості та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомості (постанови від 20.06.2011 N di_511134; від 20.06.2011 N 22/274; від 20.06.2011 N v0314351-08; від 20.06.2011 N di_511112; від 20.06.2011 N 22/274; від 12.09.2011 N 6/315; від 10.10.2011 N N 11/191, 1527-2010-р; від 03.10.2011 N 9/217).
Таким чином, Запорізька міська рада в даному випадку не є належним відповідачем у спорі про визнання права власності. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру дій, якими, як зазначає позивач, порушено його право.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано,
згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.01.2012 р.
19.01.2012