17.01.2012 Справа № 5008/1836/2011
12/5008/1836/2011 503/2012
за позовом приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”, м. Донецьк
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Чоп Ужгородського району
про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача -ОСОБА_2,(представник за довіреністю № 2024/17 від 16.12.2011 року)
Від відповідача -не з'явився (явка на розсуд сторін)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним акціонерним товариством „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”, м. Донецьк до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Чоп Ужгородського району про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.
Позивачу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.
Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 29.12.2011 року ухвали від 23.12.2011 року про порушення провадження
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь -яких доказів добровільного врегулювання спору.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Приватне акціонерне товариство „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” звернулося в суд з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 306,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що 07.02.2007 року між «ОТП Банк»та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори № СМ -SМЕ 800/018/2007 та № СМ МЕ 800/019/2007 предметом яких є надання грошових коштів та повернення позичальником отриманого кредиту й сплати процентів за користуванням кредитом.
В забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем боргових зобов'язань перед «ОТП Банк»07.02.2007 року було укладено договір іпотеки за № РМ МЕ 800/018/2007, предметом якого є нежитлова будівля, загальною площею 306,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під час укладення цього договору вартість предмета іпотеки, за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем була встановлена в розмірі 614 417 грн.
Водночас, 07.02.2007 року між «ОТП Банк», ОСОБА_1 та ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачено можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України „Про іпотеку”.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
Окрім цього, укладено ще один договір добровільного страхування ризику неповернення кредиту № 7100952, згідно якого об'єктом страхування є майнові інтереси «ОТП Банк»за кредитними договорами № СМ МЕ 800/018/2007 та № СМ МЕ 800/019/2007 від 07.02.2007 року, що не суперечать законодавству України, пов'язані зі збитками банку внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов'язків щодо повернення коштів, що отримані у вигляді кредиту, а також відсотків за використання такого кредиту.
Проте, ОСОБА_1 грубо порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитними договорами № СМ МЕ 800/018/2007 та № СМ МЕ 800/019/2007 від 07.02.2007 року в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а тому 02.08.2007 року та 08.11.2007 року на адресу ОСОБА_1 були направлені досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами від 07.02.2007 року з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказані вимоги відповідачем були проігноровані, тому 04.07.2008 року на адресу ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” та ОСОБА_1 було відправлено два повідомлення про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Через невиконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитними договорами і неможливістю реалізації предмета іпотеки, 16.10.2008 року банком була подана до страхової компанії заява про настання події, що має ознаки страхового випадку, тому 02.12.2008 року на рахунок банка було перераховане страхове відшкодування в сумі 242 974,57 грн.
Відповідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя банк передав позивачу всі свої права за договором про задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки після сплати страховиком страхового відшкодування. На підставі зазначеного, 04.02.2009 року між банком та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги за договором наступної іпотеки № РМ МЕ 800/018/2007 від 07.02.2007 року та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.02.2007 року, згідно якого позивач став кредитором за зазначеними договорами.
Відповідачу було направлено лист з вимогою негайно погасити суму заборгованості та на момент подання позову вона не сплачена.
Відповідно до п. 2.1.1. ОСОБА_1 зобов'язаний повністю повернути позивачу суму отриманих кредитів за кредитним договором № 1 в розмірі 196 335 грн. та за договором № 2 в розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом.
З договору наступної іпотеки від 07.02.2007 року за № РМ МЕ 800/018/2007, який був укладений для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем боргових зобов'язань перед «ОТП Банк»вбачається, що предметом договору є нежитлова будівля, загальною площею 306,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Чоп Ужгородського району,
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
вул. Квіткова (Дзержинського), 23 вартість якої, за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем була встановлена в розмірі 614 417 грн.
Згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного між банком, ОСОБА_1 та ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” вбачається можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки, тобто нежитлову будівлю загальною площею 306,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу відповідно до Закону України „Про іпотеку”.
Відповідно до висновку № 0030 від 31.03.2009 року експерта ринкова вартість нежитлової будівлі загальною площею 306,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 300 356 грн.
До того ж встановлено, що між сторонами укладено ще один договір добровільного страхування ризику неповернення кредиту № 7100952, згідно якого об'єктом страхування є майнові інтереси «ОТП Банк»за кредитними договорами № СМ МЕ 800/018/2007 (договір № 1) та № СМ МЕ 800/019/2007 (договір № 2) від 07.02.2007 року, що пов'язані зі збитками банку внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов'язків щодо повернення коштів, що отримані у вигляді кредиту, а також відсотків за використання такого кредиту.
Позивач і його представник звертають увагу суду на те, що відповідач грубо порушує прийняті на себе зобов'язання за кредитними договорами № СМ МЕ 800/018/2007 та № СМ МЕ 800/019/2007 від 07.02.2007 року в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Досудовими вимогами від 02.08.2007 року за № 22-3-1/13423 та від 08.11.2007 року за № 22-3-2/10062 вбачається, що позивач вимагав від відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами.
Із заяви «ОТП Банк»про настання події, що має ознаки страхового випадку за № 04/605 від 16.10.2008 року вбачається, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по виконанню кредитних договорів банк просить позивача вчинити передбачені договором про задоволення вимог іпотекодержателя та договором добровільного страхування ризику неповернення кредиту № 7100952 від 07.02.2007 року, дії спрямовані на оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та здійснити виплату страхового відшкодування по вказаному вище страховому випадку.
Із страхового акту № 4659 від 03.11.2008 року вбачається, що страховим об'єктом є інтереси страховика, тобто «ОТП Банк»по кредитним договорам № СМ МЕ 800/018/2007 та № СМ МЕ 800/019/2007 від 07.02.2007 року, який отримав від позивача страхову виплату в сумі 242 974,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
- № 4117 від 10.11.2008 року на суму 42 974,57 грн;
- № 4051 від 20.11.2008 року на суму 50 000 грн.;
- № 4046 від 27.11.2008 року на суму 50 000 грн.;
- № 4487 від 02.12.2008 року на суму 50 000 грн.;
- № 4405 від 01.12.2008 року на суму 50 000 грн.
Повідомлення № 85-17 від 03.03.2009 року зазначає, що позивач звертався до відповідача з прохання погасити заборгованість в розмірі 242 974,57 грн., оскільки у зв'язку з настанням страхового випадку, що призвело до виплати страхового відшкодування на рахунок «ОТП Банк»до позивача на підставі п. 4.7. договору про задоволення вимог іпотекодержателя перейшли всі права вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за заподіяний збиток, суми заборгованості. Дане повідомлення було вручено поштою відповідачу під розписку 10.03.2009 року, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 2126, однак відповідачем вимогу не було виконано.
До того ж повідомлення № 134-17 від 09.04.2009 року фіксує, що позивач повторно вимагав від відповідача в строк до 20.04.2009 року погасити заборгованість у розмірі 242 974,57 грн. Однак, відповідач суму заборгованості не погасив.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном є Закон України „Про іпотеку”.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 33 Закону України „Про іпотеку” визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведене зобов'язує суд задоволити позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовивши у задоволенні частини позову щодо визнання права власності на предмет іпотеки з огляду передчасності заявлення такої вимоги пов'язаної з наслідками правової природи страхового випадку, оцінці п. 6.4.2 договору про відступлення вимоги за договором наступної іпотеки з нормами законодавства про підстави набуття права власності (ст. 328 ЦК України). Позаяк, у суду відсутні відомості ринкової вартості іпотечного майна на час ухвалення цього рішення.
Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно -правової відповідальності.
Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально -правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Сторони та інші особи, які беруть участь
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/1836/2011
від 17.01.2012 року
у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання сторонами доказів на стадії розгляду справи цим судом.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, загальною площею 306,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” (м. Донецьк, проспект Ілліча, 100; код 13490997) суму 6 007,12 грн. -судового збору. Видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим до виконання на всій території України.
Суддя Тисянчин В. М.