Справа № 2-а- 4123/2011
12 грудня 2011 року Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Грачова Р.Р.
при секретарі Подгородецькій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьк справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Будьоннівському районі м. Донецька «Про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 р.»-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи до 5 травня за 2011 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Позов мотивував тим, що відповідач проводив йому в вищезазначений період виплату одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до 5 травня в розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством.
Позивач у судове засідання не з*явився але надав заяву у якій просить справу розглянути у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним обставини.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1, а також інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням Б № НОМЕР_2.
Статтею 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня, в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України №3551-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону відповідно до ст. 17-1 цього закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
На відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
В 2011 році позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік у неповному обсязі.
Згідно постанови КМУ від 04.04.2011 р. №341 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується у 2011році відповідно до Закону України “Про розміри разової грошової допомоги що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту ” та “Про жертви нацистських переслідувань ” для ветеранам війни 3 групи інвалідності до 5 травня у 2011 році встановлені конкретні розміри щорічної грошової допомоги: за 2011р.- 510 грн.
Отже, виплати позивачеві здійснені у розмірі, встановленому Законами України на відповідний рік .
Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни.
Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:” Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те що з прийняттям нового акта ,якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше ”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми , яка прийнята пізніше.
Пунктом 1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі положення статті 29 (щодо встановлення розміру одноразової грошової допомоги) та пункту 13 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12,13,14,15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Конституційний суд зазначив, що положеннями Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.)
Дійсно, згідно п.п. б п.20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачено, що ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” викладений у такій редакції: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, Конституційний суд 22 травня 2008 року прийняв рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції \є неконституційними \ положення п.20-22 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Згідно ст.147 Конституції України конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Однак відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення сум недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги позивачу як інваліда війни 3 групи до 5 травня за 2011 рік суд виходить з наступного. Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік" зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились.
Тобто, на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом, згідно з ст..13 інваліду 3 групи Великої Вітчизняної війни до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В зв*язку з цим суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений на момент здійснення фактичної виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.183-2 КАС України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Будьоннівському районі м. Донецька «Про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 р. », задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівського району м. Донецька, щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня 2011 році.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівського району м. Донецька на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням її копій особою, що її подає протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Грачов Р.Р.