Справа № 2-763/11
30 листопада 2011 року м. Тернівки
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Пономаренко І.П.
при секретарі Некрасовій А.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
прокурора Фіялко С.О.
представника відповідача Ілющенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка про перерахунок страхових виплат, пов»язаних з втратою здоров»я на виробництві, суд,-
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при виконанні своїх трудових обов»язків за професією прохідник 5 розряду Павлоградського шахтобудівельного управління з ним 08.12.1988 року стався нещасний випадок на виробництві, та 31.08.1994 року за висновком МСЕК йому було вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10 %. В подальшому розмір втрати професійної працездатності збільшувався.
На підставі довідок МСЕК ВВД ФССНВУ в м.Тернівка було винесено постанови про виплати відшкодування шкоди у зв»язку з ушкодженням здоров»я: № 2182/1 від 25.02.2002 року, № 2182/2 від 23.03.2002 року, № 2182/4 від 26.03.2003 року, № 2182/6 від 06.05.2004 року, № 2182/8 від 21.03.2005 року та інші.
Стверджує, що постанова № 2182/2 від 23.03.2002 року видана з порушенням вимог «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», у зв»язку з чим в подальшому йому стали виплачуватися занижені суми на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок ушкодження здоров»я.
На підставі вищевикладеного позивач просить: - 1. Встановити, що на момент передачі його особової справи, а саме 02.02.2002 року, до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка щомісячні страхові виплати складали 471,74 грн.; - 2. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка на користь позивача не донараховану суму 40 тис. 677 грн. 41 коп. на відшкодування шкоди здоров»ю як втрачений заробіток за період з лютого 2002 року по листопад 2008 року; - 3. Призначити з грудня 2008 року щомісячно страхові виплати в сумі 2211 грн. 58 коп., з подальшими їх перерахунками відповідно до чинного законодавства.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини та докази, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка позов не визнала, вважалє, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, тому просила суд у позові відмовити.
Прокурор в судовому засіданні вважав що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача та прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.
У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.5 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тому, при розгляді даної справи суд керується нормами ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року та ЦК України в редакції 1963 року.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків -некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Частиною 2 ст.16 цього Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Згідно ст.17 Закону правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затверджує інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Частиною 2 ст.29 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Згідно з п.п.4.4.2 -4.4.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року №7 (діючого на час виникнення спірних правовідносин) - при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.
В судовому засіданні встановлено, що 31.08.1994 року за висновком ЛТЕК позивачеві було вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 % (а.с. 63).
В подальшому розмір втрати професійної працездатності збільшувався та 06.06.2007 року було встановлено другу группу інвалідності та 80 % втрати професійної працездатності за двома травмами: 65 % по травмі від 08.12.1988 року, 15 % по травмі від 05.08.1976 року (а.с.62).
25.02.2002 року справа позивача була передана з ВВД ФССНВУ в м.Павлоград до ВВД ФССНВУ в м.Тернівка.
На підставі довідок МСЕК відповідачем ВВД ФССНВУ в м.Тернівка 25.02.2002 року було винесено постанову № 2182/1 про продовження раніше призначеної страхової виплати виплати відшкодування шкоди у зв»язку з ушкодженням здоров»я з та призначено страхове відшкодування в сумі 259 грн. 46 коп. з розрахунку втрати професійної працездатності в розмірі 55 %.
Дії відділення ВД ФССНВУ в м. Павлограді щодо невірного визначення щомісячних страхових виплат до передачі його особової справи відповідачеві позивачем не оскаржувалися.
З позовною заявою до відповідача з приводу перерахунку щомісячних страхових виплат позивач звернувся в суд лише 03 жовтня 2011 року.
Вищезазначене свідчить про те, що позивачем без будь-яких поважних на те причин, пропущено строк позовної давності три місяці, передбачений ст.233 КЗпП України для трудових спорів.
Крім того, позивачем також пропущено загальні строки позовної давності - 3 роки, так як право вимоги на перерахунок страхових виплат в межах заявлених ним позовних вимог у позивача виникло в лютому 2002 року, а згідно чинного на момент виникнення права позивача на перерахунок виплат компенсацій Цивільного кодексу України в редакції 1963 року - ст.83 вказаного ЦК України правовідносини щодо перерахунку сум відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю, не входили до переліку правовідносин, на які позовна давність не поширюється.
Крім того даний вид правовідносин, а саме - щодо оспорювання сум страхового відшкодування, не є за змістом ст. 268 ЦК України правовідносинами про відшкодування шкоди, спричиненої здоров»ю, так як фактично зазначена шкода позивачеві відшкодовується, та він не оспорює факт спричинення шкоди його здоров»ю, а лише не погоджується з сумами цього відшкодування, які були визначені іншою юридичною особою, а не відповідачем по справі.
У відповідності до ст.267 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року та ст.80 ЦК України в редакції 1963 року передбачалося, що сплив (закінчення) строків позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв»язку з чим суд приходить до висновку про необхідність застосування положень ст.80 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року та ст. 267 ЦК України щодо строків позовної давності.
Також матеріалів справи вбачається, що відповідачем ВВД ФССНВУ в м.Тернівка проводились страхові виплати на підставі постанови від 25 лютого 2002 року з 01 березня 2002 року та здійснювалися відповідні перерахування щомісячних страхових виплат позивачеві у відповідності з постановами відповідача з розрахунку відшкодувань втраченого заробітку, встановленого на момент передачі справи до ВВД ФССНВУ.
При цьому, як вказувалося вище, позивачем не оспорюються дії відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград щодо правильності призначення та подальшого перерахунку щомісячних страхових виплат.
За вищевказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка є необгрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Разом з тим, згідно зі ст.88 ЦПК України, у зв»язку з тим, що позивач є інвалідом 2-ї групи, тобто є звільненим від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судові витрати, а саме судовий збір - компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка про перерахунок страхових виплат, пов»язаних з втратою здоров»я на виробництві - відмовити.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд в порядку, передбаченому ст.ст.294, 295 ЦПК України на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя: І.П. Пономаренко