Справа № 2-5831/11
іменем України
"25" листопада 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Краснянській С.В.
з участю представників:
позивачки: ОСОБА_1
відповідача: Борисова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним суд,-
20.01.2011 року позивачка звернулась до суду із позовом про визнання правочину недійсним.
Позивачка вказує на ті обставини, що між нею та відповідачем було укладено договір про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року, згідно з умовами якого їй, як позичальнику надано кредит на загальну суму 17 060 000. 00 (сімнадцять мільйонів шістдесят тисяч гривень 00 копійок) для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і двох земельних ділянок 0,1500 га і 0,2511 га за адресою: АДРЕСА_1. Але, позивачка вважає договір про надання кредиту таким, що не відповідає змісту норм чинного законодавства України, встановлених для такого виду правочинів, і підлягає визнанню його недійсним з підстав, визначених ч.1 ст. 215 ЦК України.
В судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності та зазначила, що позов підтримує в повному осязі (а.с.48)
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.09.2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «Київ»(далі-відповідач), було укладено договір про надання кредиту № 83 (а.с.12-15). Згідно підпункту 1.1 розділу 1 позивачці, як позичальнику було надано 17060000.00 (Сімнадцять мільйонів шістдесят тисяч гривень. 00 копійок) для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і двох земельних ділянок 0,1500 га і 0,2511 га за адресою: АДРЕСА_1.
У лютому 2010 року АКБ «Київ»звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.10 року у справі №2-1309/1 задоволено позов ПАТ «АКБ «КИЇВ»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №83 від 19.09.2007року, ОСОБА_3 не погоджуючись з постановленим рішенням оскаржила його до Апеляційного суду м.Києва, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.02.2011 року залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.10 року у справі №2-1309/1 (а.с.34).
Отже, позовні вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ»щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року визнано обґрунтованими та законними, чим фактично встановлено дійсність договору про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року.
Також, заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2010 року у справі №2-1373-10 (а.с.36) задоволено позов ПАТ «АКБ «КИЇВ»до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно, з метою задоволення вимог ПАТ «АКБ КИЇВ»до ОСОБА_3, а саме погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «АКБ «КИЇВ»за договором про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.10.2010 року у справі №2п-31/10 заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 06.08.2010 року розглянуто та залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.12.2010 року у справі №22ц9575/2010 (а.с.40) залишено без змін заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 06.08.2010 року у справі №2-1373-10.
Таким чином, позовні вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ»щодо звернення стягнення на заставлене майно, з метою задоволення вимог ПАТ «АКБ КИЇВ»до ОСОБА_3, а саме погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «АКБ «КИЇВ»за договором про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року визнано обґрунтованими та законними.
Відповідно до п.З ст.61 ЦПК України: «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що укладання сторонами договору про
надання кредиту №83 від 19.09.2007 року не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є підстави для визнання даного договору недійсним, в порядку ст.215 ЦК України.
Позивачка посилається на те, що укладаючи договір про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року розраховувала провести ряд операцій з нерухомістю (земельними ділянками та будинком, що розташовані в Обухівському районі, Київської області), щоб дозволило їй провести розрахунок за кредитним договором. Але, придбати майно, зазначене у п.1.1 договору про надання кредиту від 19.09.2007 року позивачка не змогла, внаслідок чого нею було втрачено можливість виконати свої зобов'язання по кредитному договору.
Однак, позивачкою в порушення вимог ст.60 ЦПК України, не наведено жодних нормативних обґрунтувань своєї позиції, щодо застосування до спірного кредитного договору правових наслідків, передбачених ч.5 ст.203 та ст.215 ЦК України.
Відповідно до ст.1046 ЦК України: «За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками».
Враховуючи, що грошові кошти в обсязі та строках обумовлених кредитним договором були надані відповідачем та отримані позивачкою, вважається, що настали усі правові наслідки, передбачені чинним законодавством України, на які було спрямовано укладання Договору про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року.
Крім того, позивачка вказує на порушення ПАТ «АКБ «КИЇВ»під час укладання договору про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року вимог ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а саме не надання відповідачем у письмовому вигляді інформації про «основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного
боргу».
Застосування ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе виключно в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання позичальнику інформації про основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору.
Тобто, позивачка до моменту укладання кредитного договору мала право вимагати від відповідача надання усієї необхідної їй для прийняття рішення щодо отримання кредиту інформації, як це і передбачено положеннями ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». В разі, якщо позивачці було б відмовлено в наданні необхідної їй інформації щодо умов надання кредиту, способу та порядку виконання кредитного договору тощо, позивачка мала б право вимагати відновлення її порушеного права, в тому числі й в судовому порядку, чи взагалі відмовитись від укладання договору про надання кредиту.
Проте, в момент укладання договору про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року жодних зауважень, заперечень (письмових чи усних) позивачкою не заявлялося та, як наслідок, укладено договір в чинній редакції.
Таким чином, суд вважає, що в момент укладання договору сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, а позивачка отримала усю необхідну інформацію та був всебічно ознайомлена з умовами кредитування та оформлення забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором у вигляді іпотеки.
При цьому слід зазначити, що договір про надання кредиту №83 від 19.09.2007 року укладений у письмовій формі та містить усю інформацію необхідну для його виконання, зокрема мету, для якої кредит може бути використаний, форму його забезпечення, тип відсоткової ставки, строк, на який кредит виданий, варіанти його повернення, тощо.
Отже, після укладення договору про надання кредиту та отримання позивачкою грошових коштів в порядку даного договору - між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання цього договору ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»застосовуватись не може, в свою чергу застосуванню підлягає спеціальне законодавство України з питань кредитування.
В судовому засіданні не знайшло своє підтвердження посилання позивачки на те, що причиною порушення нею умов кредитного договору є те, що ПАТ «АКБ «КИЇВ»не надав згоди на відчуження нерухомого майна, переданого майновим поручителем ОСОБА_4 в забезпечення виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором, як наслідок, позивачка була позбавлена права придбати дане майно для подальшої реалізації, оскільки всупереч вимог ст.60 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів на підтвердження вищезазначеного.
Таким чином, суд вважає, оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено своїх позовних вимог, в задоволенні позовної заяви відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 524, 525, 526, 530, 549, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 212-218 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :