29 червня 2011 року 8966/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Савранчук А.В., за участю представників
від позивача:- ОСОБА_1,
від відповідача:ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3
доКагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідач) про скасування рішення відповідача від 26.04.2010 № НОМЕР_1 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8090, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність висновків перевіряючих, оскільки при встановленні факту невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій перевіряючими були перераховані грошові кошти не лише позивача, а й особи яка у магазині, що перевірявся, також здійснювала свою підприємницьку діяльність. Також позивач вказує на незаконність проведення самої перевірки.
Як стверджує позивач, перевіряючими порушено вимоги положень статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII, в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон України «Про державну податкову службу»), згідно з якою посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
На думку позивача, така планова перевірка проводиться лише за умови надіслання платнику податків письмового повідомлення за десять днів до початку перевірки. Проте, жодного письмового повідомлення щодо проведення планової перевірки на адресу позивача не надходило, у зв'язку з чим, позивач вважає, що законних підстав для проведення перевірки у перевіряючих не було.
Поряд з цим, позивач також вказав на ту обставину, що при проведені перевірки відповідачем були порушені положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», оскільки приписами вказаної постанови органи і посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було зобов'язано до 31.12.2010 тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання.
Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2010 посадовими особами Державної податкової адміністрації у Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5. згідно з затвердженим начальником податкового органу Планом перевірок на квітень місяць 2010 року та на підставі направлень на проведення перевірки від 19.04.2010 № 3042 та № 3043 з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки було проведено перевірку господарської одиниці -магазину де здійснює підприємницьку діяльність позивач, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами перевірки складений акт від 19.04.2010 №1412/1000/23/НОМЕР_2 (надалі -Акт перевірки), який підписаний особою уповноваженою на здійснення розрахункових операцій (продавцем) від імені позивача без зауважень.
Згідно даних Акта перевірки, перевіряючими встановлені порушення відповідачем пунктів 9 і 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), що виявились у незабезпеченні позивачем щоденного друку фіскального чеку за 15.09.2009 та невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (1858,00 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (308,00 грн.) у розмірі 1550, 00 грн.
На підставі Акта перевірки, враховуючи приписи пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосована фінансова санкція у розмірі 340,00 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за не роздрукований фіскальний чек) та статті 22 Закону України «Про застосування реєстратор розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- у розмірі 7 750,00 грн. (5 х 1550, 00 грн.), про що прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2010 № НОМЕР_1.
Не погоджуючись з рішенням про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій позивач, оскаржив його в адміністративному порядку. Однак, за результатами розгляду його скарг рішення відповідача залишено без змін, а скарги без задоволення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, окрім іншого, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (стаття 15 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Згідно з Порядком оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.04.2002 № 155/ДСК (надалі -Порядок від 04.04.2002 №155/ДСК), перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу -сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахункових операцій, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та грошових коштів, а також контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення операцій з купівлі продажу іноземної валюти.
Положеннями пунктів 3.1, 3.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 № 355, передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться відповідно до щомісячних планів органів державної податкової служби, групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.
До матеріалів справи на вимогу суду відповідачем надано план перевірок щодо контролю за здійсненням операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на квітень місяць 2010 року, затвердженого Головою ДПА в Київській області від 30 березня 2010 року, направлення на перевірку від 19.04.2010 № 3042 та № 3043 з відміткою про вручення їх особі позивача, уповноваженій на здійснення розрахункових операцій.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 11-1 Закону України «Про Державну податкову службу», а саме неповідомлення позивача про проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення, оскільки дана стаття визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідачем же здійснювалась перевірка за додержанням суб'єктом підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), відповідно до Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а отже, норми статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», які визначають порядок проведення перевірок з питань сплати податків і зборів, не поширюють свою дію на здійснення перевірок щодо порядку розрахунків за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Крім цього, право контролюючих органів здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено також статтею 16 цього Закону.
Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, положення статті 11-2 Закону «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті, ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
Суду не надано належних та достатніх доказів порушення позивачем вимог Закону України "Про державну податкову службу в України" при організації та проведенні перевірки, як і доказів використання свого права відповідачем щодо недопущення посадових осіб позивача до проведення перевірки.
Поряд з цим, як вже було зазначено вище, правові підстави і порядок проведення перевірок, повноваження податкових органів на їх проведення, визначаються, зокрема, Законом України "Про державну податкову службу в України".
А відтак, в силу положень частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 застосуванню судом не підлягають, а спір має вирішуватися на підставі відповідних положень Закону України. З таких обставин, суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на доказ неправомірності застосування до нього фінансових санкцій, на ту обставину, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»від 21.05.2009 № 502, встановлені обмеження щодо проведення перевірки, у зв'язку з чим, перевіряючі не мали права проводити перевірку відповідача.
Оцінюючи фактичні дані, наявні матеріали справи у їх сукупності (наявність наказу про проведення позапланової перевірки відповідача, направлення на перевірку, докази їх пред'явлення), а також факт допуску працівників позивача до проведення перевірки, суд дійшов висновку, що недотримання порядку проведення перевірки суб'єкта господарської діяльності є підставою виключно для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків Акту перевірки, що складений за результатами її проведення.
У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач визнає факт правомірності застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. у зв'язку з незабезпеченням щоденного друку фіскального чеку (Z звіту) № 0429 за 15.09.2009. Тобто, позивач не оспорює наявність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.
В силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті РРО, суд зазначає наступне.
У ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на час проведення перевірки сума готівкових коштів позивача, яка зазначена у денному звіті РРО, становила 308,00 грн.
Як вбачається з додатку до Акту перевірки (а.с. 28), на момент перевірки на місці проведення розрахунків позивача встановлено обсяг грошових коштів в сумі 1858,00 грн., які були власноручно перераховані особою, уповноваженою на здійснення розрахункових операцій позивача - ОСОБА_6
В силу положень пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За визначенням статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місцем проведення розрахунків - є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові грошові кошти, а також місце одержання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо; денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Зі змісту наведених норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вбачається, що обов'язок щодо забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, має виконуватися вказаними суб'єктами на місці проведення розрахунків протягом усього робочого часу, коли здійснюються операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно з пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Разом з цим, як вбачається із змісту листа Державної податкової адміністрації України від 08.07.2002 № 5354/5/23-2116 «Про визначення терміну «місце проведення розрахунків»збереження готівкових коштів за реалізовані товари у межах торгової площі, але не на місці проведення розрахунків, можливе лише за умови здійснення операції "службова видача" та оприбуткування їх у касовій книзі.
Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що приміщення магазину, в якому проводилась перевірка, орендують два суб'єкта підприємницької діяльності, а саме -позивач та фізична особа - підприємець Сахневич, а відтак у магазині знаходяться два відділи продажу товарів - відділ торгівлі продуктами харчування та відділ реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Під час проведення перевірки ПП Сахневич знаходилась на обідній перерві та була відсутня на робочому місці.
Як зазначив представник позивача, незважаючи на вказану обставину, перевіряючими у ході проведення перевірки було вилучено готівку як ПП Сахневич в сумі 1550,00 грн. так і ПП Аллазарової в сумі 308, 00 грн. а відтак, перевіряючими було помилково включено до виручки позивача грошові кошти у розмірі 1550,00 грн.
Суд не приймає до уваги дане твердження позивача як на підставу для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що відповідно до пояснень продавця позивача ОСОБА_6 (а.с. 29) невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО виникла у зв'язку з наявністю в касі грошових коштів від продажу комбікорму. Продавець - ОСОБА_6 власноручно перерахував наявні грошові кошти, що знаходились на місці проведення розрахунків без будь-яких застережень.
Жодних зауважень з приводу того, що частина грошових коштів не належить позивачеві, як Акт перевірки так і його додатки, зокрема, «Підтвердження фактичної наявності грошових коштів»та «Пояснення»надані продавцем позивача ОСОБА_6, не містять.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення на підставі наявних у нього на дату його прийняття документів та пояснень, щодо яких у нього не виникало сумнівів стосовно їх достовірності.
Водночас, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки, які викладені в Акті перевірки про порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та, як наслідок, застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої статтею 22 цього Закону у розмірі 7 750,00 грн. (п'ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 69, 71, 72, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні,- протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 04 липня 2011 року.