16 листопада 2011 року 2а-2620/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді -Щавінського В.Р., при секретарі Талалакіну С.М., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів» (далі по тексту - Позивач або ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі по тексту - Відповідач або ДПІ у Миронівському районі Київської області) про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412353 від 25.05.2011 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що на підставі акту про результати документальної виїзної перевірки позивача відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5267 грн. При прийнятті зазначеного рішення відповідач керував вимогами чинного Податкового кодексу, який набрав чинності 01.01.2011, разом з тим спірні правовідносини, на підставі яким відповідачем було винесене оскаржуване повідомлення - рішення Али місце до набрання чинності вказаним нормативно - правовим актом. За таких обставин позивач провис суд визнати повідомлення-рішення № 0000412353 від 25.05.2011 р. нечинним та скасувати.
Позивач, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000402353 від 24 травня 2011 року.
Позивач вказав, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Приватним підприємством «Стилет Юг» (далі по тексту - ПП «Стилет ЮГ») мали реальний характер, що підтверджується документально: договорами поставки, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними, журналом зважування товару тощо.
Також позивач зазначив, що контролюючі органи не уповноважені нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції стосовно покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним законодавством не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Позивач просив суд визнати протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000402353 від 24 травня 2011 року.
Згідно з ухвалою суду від 04.08.2011 вказані вище позовні вимоги були об'єднані в одне провадження.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податкові зобов'язання позивачу донараховано відповідно до чинного законодавства, оскільки господарські операції позивача з ПП «Стилет ЮГ», яке, в свою чергу, мало відносини з третіми особами, на підставі яких збільшено податковий кредит, мають характер фіктивності, спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача, укладені ПП «Стилет ЮГ» з третіми суб'єктами господарювання правочини є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, спрямовані на заволодіння дохідної частини бюджету, тобто є нікчемними.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” є юридичною особою, зареєстрованою 13.06.1996 р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00951770), як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
У квітні 2011 року посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період листопада 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 29.04.2011 року № 200/23-011/00951770.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.7, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі - Закон № 168/97-ВР), ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та завищенні сум податкового кредиту у листопаді 2010 року в розмірі 7023,07 грн.
Згідно з Актом перевірки вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ПП «Стилет ЮГ» товару - кукурудзи впродовж періоду, який перевірявся.
На думку посадових осіб відповідача ПП «Стилет ЮГ» як постачальник мав правові відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і саме вони мали ознаки фіктивної діяльності.
Такі висновки податкового органу ґрунтуються на висновках матеріалів перевірки ПП «Стилет ЮГ», викладених в Акті перевірки ДПІ у м.Херсоні від 09.03.2011 №614/23-2/37048886 Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Стилет ЮГ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 31.12.2010.
Згідно з вказаним Актом ДПІ у м.Херсоні від 09.03.2011 №614/23-2/37048886 в ході невиїзної документальної перевірки ТОВ «Стилет ЮГ» не підтверджено наявність поставок товарів у т.ч. позивачу.
Враховуючи дані Акту перевірки ДПІ у м.Херсоні від 09.03.2011 №614/23-2/37048886 відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом - ПП «Стилет ЮГ», не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
На підставі вказаних відомостей відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 7023,07 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Стилет ЮГ».
За результатами перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402353 від 24.05.2011 р., згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7023 грн., а згідно з податковим повідомленням - рішенням № 0000412353 від 25 травня 2011 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5267 грн.
Судом встановлено, що позивач придбав у ПП«Стилет ЮГ» товар - насіння кукурудзи. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано податкову накладну та товарно-транспортну накладну у листопаді 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.
Так, 04.11.2011 ПП «Стилет ЮГ» видало позивачу податкову накладну на загальну суму - 42138,41 грн., в т.ч. ПДВ - 7023,07 грн.
У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.
Поставка і транспортування товару здійснювалась ПП «Стилет ЮГ» на склади позивача, факти поставок товару оформлялись видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.
Крім того, факт поставки товару підтверджується ще й журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Цивільним кодексом України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вказувалось вище, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ПП «Стилет ЮГ» у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товару позивачу ПП «Стилет ЮГ» та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Стилет ЮГ» та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ПП «Стилет ЮГ», є безпідставним.
З приводу визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість слід вказати на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом № 168/97-ВР.
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).
Як зазначалось вище, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Таким чином, твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача суд вважає необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000402353 від 24.05.2011 р. про стягнення з позивача суми завищеного ПДВ в сумі 7023 грн. слід визнати протиправним та скасувати.
Крім того, з огляду на викладене вище суд вважає таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5267 грн. податкове повідомлення - рішення № 0000412353 від 25 травня 2011 року.
При цьому слід вказати на таке.
Податкове повідомлення - рішення № 0000412353 від 25 травня 2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5267 грн. прийняте відповідачем на підставі вимог ст.123 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог ст..58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України зазначений кодекс набирає чинності 01.01.2011, а спірні правовідносини, які були перевірені відповідачем, на підставі яких був складений акт від 29.04.2011 року № 200/23-011/00951770 та відповідно до якого відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000412353 від 25.05. 2011 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнанню протиправним та скасуванню.
Керуючись статтями 71, 94, 112, 113, 136, 158-163, 167 КАС України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 24 травня 2011 року № 0000412353 та податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 0000412353 .
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст..254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185 -187 КАС України.
Суддя Щавінський В. Р.
Постанова у повному обсязі виготовлена 21 листопада 2011 року.