29 листопада 2011 року 10.12 № 2а-2916/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В. при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю
представника позивача: Воєводіна Р.І.,
представника відповідача: Бондар О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державнї податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехтрансбуд-1"
про стягнення податкової заборгованості, -
Позивач, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - позивач, ДПІ у Києво-Святшинському районі, податковий орган), звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехтрансбуд-1» (далі - відповідач, ТОВ «Мехтрансбуд-1», ЗАТ «Мехтрансбуд») про стягнення податкової заборгованості.
Ухвалою від 23.06.2011 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі. 23.06.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.07.2011 року.
12.07.2011 року розгляд справи відкладено на 03.08.2011 року за клопотанням представника відповідача.
03.08.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року за клопотанням представника відповідача.
В призначений день та час 16.08.2011 року до суду з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник відповідача заявив клопотання № 1608-2 від 16.08.2011 року про зупинення провадження у справі.
Представник позивача проти заявленого клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.
Вищевказане клопотання обґрунтоване наступним.
Представник відповідача повідомив суд про те, що 16.08.2011 року ТОВ «Мехтрансбуд-1» надіслано поштовим відправленням на адресу Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000013500 від 11.01.2011 року.
Так як позовні вимоги у справі № 2а-2916/11/1070 визначені сумами заборгованості, нарахованими відповідно до податкового повідомлення-рішення № 000013500 від 11.01.2011 року, відповідач просить суд зупинити провадження у справі.
На момент розгляду клопотання є тільки надана представником відповідача інформація, що позовна заява про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000013500 від 11.01.2011 року за позовом ТОВ «Мехтрансбуд-1» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області була надіслана на адресу суду, а отже вказана позовна заява ще не прийнята до провадження, тому суд дійшов висновку про те, що підстави для зупинення провадження у справі № 2а-2916/11/1070 відсутні, отже, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року в задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехтрансбуд-1» про стягнення податкової заборгованості - відмовлено.
16.08.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.09.2011 року.
27.09.2011 року у зв'язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 13.10.2011 року.
13.10.2011 року в судовому засіданні з метою отримання додаткових доказів по справі оголошено перерву до 01.11.2011 року.
01.11.2011 року в судовому засіданні з метою отримання додаткових доказів по справі оголошено перерву до 10.11.2011 року.
10.11.2011 року розгляд справи відкладено на 29.11.2011 року за клопотанням представника позивача.
В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. Надав суду первинні бухгалтерські документи на підтвердження дійсності господарської операції.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехтрансбуд-1» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 19.01.1998 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ідентифікаційний код: 01354355, до 10.12.2010 року - Закрите акціонерне товариство «Мехтрансбуд».
Основним видом діяльності відповідача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.
ДПА в Київській області проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № 20/35-022/1354355 від 24.12.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехтрансбуд-1» (код за ЄДРПОУ 1354355) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ «Міртекс-ДП» (код за ЄДРПОУ 34492730) за період з 01.01.2007 року по 31.20.2010 року».
Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:
- підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено ПДВ всього на загальну суму 224170, 00 гривень за звітний період: березень 2009 року - 18672, 00 гривень, квітень 2009 року - 205498, 00 гривень.
На підставі Акту № 20/35-022/1354355 від 24.12.2010 року, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000013500/0 від 11.01.2011 року.
Як вбачається з Акту перевірки до Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Київській області надійшло завдання Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА України від 17.06.2010 року за № 11833/7/35-3017 «Про проведення перевірок сумнівних фінансових операцій», яким зобов'язано вжити заходи щодо організації проведення перевірки ЗАТ «Мехтрансбуд» з питань дотримання законодавства при правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міртекс-ДП», по якому судом винесено рішення у кримінальних справах за фактом фіктивного підприємництва.
Листом ДПА в Київській області від 22.06.2010 року № 1323/10/35-008 керівника ЗАТ «Мехтрансбуд» було зобов'язано надати письмові пояснення та документи з питань відносин з ТОВ «Міртекс-ДП» за період з 01.07.2007 року по дату звернення із запитом, який було направлено за юридичною адресою ЗАТ «Мехтрансбуд»: 08132, м. Вишневе, вул. Чорновола, 41 з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Лист від 22.06.2010 року за № 1323/10/35-008 разом із повідомленням про вручення поштового відправлення повернуто до ДПА в Київській області 10.08.2010 року з відміткою за закінченням терміну зберігання. 11.08.2010 року за № 559/7/35-012 Управлінням підготовлено службову записку до податкової міліції на встановлення місцезнаходження ЗАТ «Мехтрансбуд» та його посадових осіб, для залучення до проведення перевірки. 12.08.2010 року відділом БзВДОЗШ управління службовою запискою повідомлено про встановлення місця проживання директора Григоровського А.П. та місцезнаходження ЗАТ «Мехтрансбуд». Директором надано пояснення, що ЗАТ «Мехтрансбуд» за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з тим, що орендодавець ліквідується та територія за вказаною адресою продана. На даний час ЗАТ «Мехтрансбуд» фактично знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 1-А.
На запит ДПА в Київській області про надання документів по взаємовідносинах з ТОВ «Міртекс-ДП» № 1323/10/35-008 від 22.06.2010 року, листом від 17.08.2010 року за № 32 директором ЗАТ «Мехтрансбуд» було відмовлено у надані копій документів та пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «Міртекс-ДП».
З урахуванням викладеного, на підставі наказу від 05.10.2010 року за № 422 та направлення від 06.10.2010 року за № 6/350 було призначено позапланову виїзну перевірку, вказані документи були вручені головному бухгалтеру Стрільцовій Л.М. під розписку від 06.10.2010 року за № 6/350.
Під час вручення наказу та направлення на проведення перевірки було встановлено, що директор знаходиться у відпустці, головним бухгалтером відмовлено у наданні документів, пояснюючи тим, що ЗАТ «Мехтрансбуд» розпочало процедуру реорганізації і всі документи фінансово-господарської діяльності знаходяться в Адвокатській компанії з метою вивчення та проведення повного аналізу діяльності підприємства за період з 2007 року по 30.07.2010 року.
12.10.2010 року довіреною особою ЗАТ «Мехтрансбуд» було надано пояснювальну записку про неможливість надати необхідні документи фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Мехтрансбуд» для проведення позапланової виїзної перевірки, в результаті чого складено акт про відмову та неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Мехтрансбуд» від 12.10.2010 року № 10/35/01354355.
У зв'язку з чим, підрозділом Управління було направлено лист до ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо надання інформації про стан проведення реорганізації ЗАТ «Мехтрансбуд», а також інформацію щодо проведення перевірки фінансово-господарської діяльності за останні три роки.
Таким, чином документи бухгалтерського обліку, які на підприємстві повинні були вестися відповідно «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджених Указом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та податкового обліку, які повинні вестися згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент проведення перевірки) - до перевірки надані не були.
В ході аналізу податкової звітності було встановлено, що за період березень-квітень 2009 року податковий кредит було частково сформовано з використанням даних ТОВ «Міртекс-ДП» на загальну суму 224170, 00 гривень, в тому числі за березень 2009 року - 18672, 00 гривень, за квітень 2009 року в умі 205498, 00 гривень.
Як вбачається з Акту перевірки, Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 28.12.2009 року у справі № 1П-1050/2009 було встановлено, що ТОВ «Міртекс-ДП» було створене як фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності та в подальшому використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, не могло здійснювати поставку товару, робіт (послуг) ЗАТ «Мехтрансбуд».
Перевіряючи, з урахуванням наведеного, прийшли до висновку, що формування податкового кредиту за участю ТОВ «Міртекс-ДП» було безпідставним.
З Актом перевірки представник відповідача по справі був ознайомлений, зазначив, що будуть подані письмові заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000013500/0 від 11.01.2011 року, однак повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання.
23.03.2011 року було виставлено податкову вимогу № 1237, яка була отримана 29.03.2011 року представником відповідача.
Станом на момент розгляду справи інформація про оскарження податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги відсутня.
У судовому засіданні представником відповідача надані договір купівлі-продажу товарів № 2502 від 25.02.200 року, де ТОВ Міртекс-ДП» виступає продавцем, а ЗАТ «Мехтрансбуд» - покупцем. Предметом договору є поставка будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 1504 від 15.04.2009 року ЗАТ «Мехтрансбуд» продає, а ТОВ «Міртекс-ДП» купує промислові товари, будівельні матеріали.
Згідно з протоколу про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.05.2010 року, укладеного між ЗАТ «Мехрансбуд» та ТОВ «Мітрекс-ДП», сторони домовились за умовами договору від 25.02.2009 року № 2502 та договору від 15.04.2009 року № 1504 грошові вимоги зарахувати одна одній.
Представник відповідача пояснив, що договір на купівлю будівельних матеріалів у ТОВ «Міртекс-ДП» було укладено з метою збільшення балансової вартості нежитлових приміщень, які належали ЗАТ «Мехтрансбуд». Також, були укладені договори підряду на виконання будільно-монтажних робіт від 10.02.2009 року та 16.02.2009 року з ТОВ «Деко Екс» та ТОВ «Буд-Дизайн-3» відповідно.
Згідно з договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.04.2009 року ЗАТ «Мехтрансбуд» передало у власність ТОВ «Компанія «Промтехуніверсал» нежитлові приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 41.
Ціна нежитлових приміщень становила 2958000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 493000 гривень.
На підтвердження того, що балансова вартість нежитлових об'єктів до їх реконструкції (капітального ремонту) станом 01.01.2009 року складала 8998, 93 гривень представником відповідача надано довідку за підписом директора відповідача.
Також, були надані видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт по вказаним договорам, на підтвердження дійсності господарської операції з ТОВ «Міртекс-ДП».
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.
Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, які були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що наявність у відповідача виписаних ТОВ «Міртекс-ДП» податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки з добутих по справі доказів вбачається відсутність об'єкту оподаткування ПДВ за договором поставки товарів від 25.02.2009 року № 2502, яким, з огляду на положення статті 3 Закону №168, є реально здійснена господарська операція з поставки товару.
Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій відповідача з його контрагентом - ТОВ «Міртекс-ДП», на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Так, відповідач не надав суду чітких та зрозумілих пояснень, щодо обставин укладення договорів із даним контрагентом. Долучені позивачем до матеріалів справи рахунки, накладні, акти виконаних робіт, ніяким чином не засвідчують факт купівлі відповідачем будівельних матеріалів, які були використані у господарській діяльності, з метою збільшення балансової вартості нежитлових приміщень, саме у ТОВ «Міртекс-ДП» та не стверджують реальність спірних взаємовідносин.
Тим більше, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до договору від 15.04.2009 року № 1504 сам виступав продавцем будівельних матеріалів, а ТОВ «Міртекс-ДП» виступав покупцем.
Також, суд виходить з того, що постановою Богунского районного суду міста Житомира у справі № 1П-1050/2009 по обвинуваченню ОСОБА_5 у здійсненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 «Фіктивне підприємництво» Кримінального кодексу України, від 28 грудня 2009 року, встановлено, що «ОСОБА_5, що являється засновником ТОВ «Міртекс-ДП» та одночасно керівником, придбав дане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб. Підписання ОСОБА_5 реєстраційних документів ТОВ «Міртекс-ДП», тобто вчинення ним дій, направлених на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «Міртекс-ДП» для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи отримали можливість укладати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари (роботи, послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняття торгівлею.»
До матеріалів справи залучено копію вказаної постанови Богунского районного суду міста Житомира у справі № 1П-1050/2009.
За таких обставин суд вважає, що податкові накладні, надані відповідачем, не є документами платника податку, в розумінні Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виходячи з нижчевикладеного.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Оскільки податкові накладні підписувалися директором ТОВ «Міртекс - ДП» з метою прикриття незаконної діяльності, то вони не можуть бути визнані належною підставою для віднесення відповідачем сум до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Виходячи зі змісту пункту 1.32 статті 1 цього Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Все наведене свідчить про відсутність будь-яких юридичний наслідків за договором з ТОВ «Міртекс-ДП», в тому числі і в сфері оподаткування, та виключає правомірність включення відповідачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а також обґрунтовує законність здійсненного позивачем донарахування податкового зобов'язання за податковим повідомленням - рішеннями.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2011 року відповідачем самостійно сплачено суму податкового зобов'язання в розмірі 10367, 00 гривень відповідно до платіжного доручення № 27 від 29.04.2011 року.
30.04.2011 року самостійно нараховано ПДВ в розмірі 10367, 00 гривень відповідно до декларації № 52594 від 20.04.2011 року.
Згідно Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003 року відповідачу нараховано пеню в розмірі 182, 52 гривень.
У зв'язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, керуючись нормами Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога № 1237 від 23.03.2011 року, яка надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 29.03.2011 року під підпис.
Зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна (витяг № 30863598 від 30.03.2011 року). Позивачем були здійснені всі необхідні заходи щодо виявлення майна боржника, за рахунок якого може бути погашена податкова заборгованість.
На день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.
Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України на момент розгляду справи складає 336344, 52 гривень.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості перед Державним бюджетом України, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача заборгованості, а також правильності нарахування пені.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехтрансбуд-1» податкову заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 336344 (триста тридцять шість тисяч триста сорок чотири) гривні 52 копійки на р/р 3111118029700356, одержувач УДК у Києво-Святошинському районі, код 23569671, банк одержувача: ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, код платежу 14010100.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 02 грудня 2011 року.