28 листопада 2011 року 2а-4500/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
представника позивача: Молодої О.В.,
відповідача : ОСОБА_2,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Згурівського району Київської області в інтересах держави в особі Згурівського районного центру зайнятості
доОСОБА_2
простягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
Прокурор Згурівського району Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Згурівського районного центру зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 12 440,65 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період перебування на обліку у Згурівському районному центрі зайнятості, відповідач перебував у трудових відносинах з МРП «Прилуцьке»та у порушення вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно отримав допомогу по безробіттю в сумі 12 440,65 грн. Оскільки, станом на день подання адміністративного позову, відповідач не повернув зазначені грошові кошти, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Прокурор у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Водночас, матеріали справи містять його письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника прокуратури.
Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні 28.11.2011 надав суду письмову заяву про визнання адміністративного позову у повному обсязі. Водночас, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, а саме сезонною роботою, відсутності підсобного господарства та наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей, просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі на двадцять чотири місяці шляхом сплати частинами незаконно одержаної допомоги по безробіттю до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з червня місяця 2012 року та до повного погашення заборгованості у розмірі 12 440, 65 грн.
Представник позивача щодо розстрочення виконання рішення суду не заперечував.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що він і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.
Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2010 позивач подав заяву для реєстрації у центр зайнятості за його місцем проживання.
29 листопада 2010 року відповідач звернувся із заявою до Згурівського районного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що в даний час він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.
На підставі поданої відповідачем заяви та згідно статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 № 803-XII, йому з 29.12.2010 було надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір відповідно до положень статей 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
03 червня 2011 року посадовими особами позивача було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", про що складений Акт № 11.
Під час перевірки перевіряючими встановлено, що за результатами звірки даних, які надійшли з ДПА, встановлено, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний знаходився у трудових відносинах з МРП «Прилуцьке»(дата звільнення 30.11.2011 наказ № 47 від 30.11.2011).
Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.
А відтак, відповідно до тверджень позивача, відповідач при поданні відповідної заяви про надання статусу безробітного надав позивачеві недостовірну інформацію.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (надалі -Закон України «Про зайнятість населення») та від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(надалі -Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «а»та «б»частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що до зайнятого населення належать громадяни, які працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" належать до зайнятого населення.
Разом з цим, в силу положень статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України «Про зайнятість населення»порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 (надалі -Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Водночас, в силу положень частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Так, зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, громадяни, зареєстровані, як безробітні знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної; працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.
Як встановлено у ході розгляду справи, всупереч зазначеним нормам Закону, відповідач не повідомив Згурівський районний центр зайнятості про те, що він, як на дату звернення до Згурівського районного центру зайнятості так і дату надання відповідачеві статусу безробітного є працевлаштованою особою, що виключає можливість вважати таку особу - безробітною.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час судового розгляду позивачем доведено належними та достатніми доказами наявність обставин, що впливають на умови виплати відповідачеві забезпечення та надання соціальних послуг з 29.11.2010 та, як наслідок, незаконного отримання останнім допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Згурівського районного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю у розмірі 12 440 (дванадцять тисяч чотириста сорок) грн.65 коп.
Розстрочити виконання рішення у даній справі на двадцять чотири місяці шляхом сплати частинами незаконно одержаної допомоги по безробіттю до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з червня місяця 2012 року та до повного погашення заборгованості у розмірі 12 440 (дванадцять тисяч чотириста сорок) грн.65 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 02 грудня 2011 року.