08 листопада 2011 року 2а-4486/11/1070
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання - Талалакіну С.М.
за участю представників сторін:
- від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
- від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю;
ОСОБА_3 -представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка
про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені, -
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (далі - ПСП ім. Т.Г. Шевченка), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів в розмірі 16922,52 грн. та пеню за порушення строків їх сплати в розмірі 848,36 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Вказує, що відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Позивач зазначає, що за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2011 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у сумі 16922,52 грн. та пеню в сумі 848,36 грн., що разом складає 17770,88 грн.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що відповідачем щомісячно подавались до районного центру зайнятості звіти про наявні вакансії для інвалідів, але інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, безпосередньо інваліди на підприємство не звертались з питань працевлаштування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ПСП ім. Т.Г. Шевченка зареєстровано, як юридичну особу.
Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон № 875-ХІІ.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 30.07.1992 р., що підтверджується довідкою №7 від 01.02.2008 р.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у ПСП ім. Т.Г. Шевченка у 2010 р. становила 111 чоловік, таким чином норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив - 3 робоче місце.
Сторонами не заперечується той факт, що у 2010 р. на ПСП ім. Т.Г. Шевченка інваліди не працювали.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч.3 ст.18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених законодавством;
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначені законодавчі вимоги відповідач виконав, зокрема ним було виділено та створено робочі місця (вакантні посади) для 3-х інвалідів (відповідно до встановленого нормативу).
Як вбачається з матеріалів справи, ПСП ім. Т.Г. Шевченка неодноразово зверталось за допомогою у пошуках інвалідів для працевлаштування на створені робочі місця до сільської ради с. Тростинка Київської області, на що були отримані відповіді №56 від 14.02.2011 р. від сільської ради с. Тростинка Київської області про те, що в с. Тростинка проживає 11 інвалідів, з них: 3 працездатного віку працевлаштовані до ПСП ім. Т.Г. Шевченка, 8 інвалідів досягли пенсійного віку та не мають бажання працювати.
Також відповідач звертався до сільського голови с. Шевченківка Київської області за допомогою у пошуках інвалідів для працевлаштування на створені робочі місця, на що отримали відповідь №35 від 04.02.2011 р., що в с. Шевченківка проживає 2 інваліди працездатного віку, які не виявили бажання працювати в ПСП ім. Т.Г. Шевченка, оскільки знаходяться в тяжкому стані пов'язаному зі здоров'ям.
До Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області ПСП ім. Т.Г. Шевченка подавалась звітність за Ф3-ПН щомісяця на протязі 2010 р., що підтверджується листом Васильківського центру зайнятості №743/03 від 11.10.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходив із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльність роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
При цьому суд враховував, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що центр зайнятості не направив до ПСП ім. Т.Г. Шевченка жодного інваліда для працевлаштування, крім того не було жодного випадку безпосереднього звернення інвалідів до ПСП ім. Т.Г. Шевченка з питань працевлаштування.
Закон України №875-ХІІ не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємств.
Оскільки, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому підстави застосування щодо нього адміністративного-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів передбачених ст.20 Закону відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими , а тому у задоволені позову слід відмовити.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72,94,158-163,167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В. Р.
Постанова у повному обсязі виготовлена 08 листопада 2011 року.