про закриття провадження у справі
21 листопада 2011 року 2а-4826/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників сторін
від позивача: Ларіонової О.В.,
від відповідача: Нестеренка М.П.,
від третіх осіб: Кудрявського О.М., Лисенка О.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Київській області
до
треті особиЯготинського об'єднаного комунального підприємства «Комунальник»
Прокуратура Яготинського району, Київська обласна рада, Яготинська районна рада, Яготинська міська рада
простягнення грошових коштів,
Контрольно-ревізійне управління в Київській області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинського об'єднаного комунального підприємства «Комунальник»(надалі -відповідач), за участю третіх осіб: Прокуратури Яготинського району, Київської обласної ради, Яготинської районної ради, Яготинської міської ради, про стягнення з відповідача до спеціального фонду обласного бюджету Київської області коштів у сумі 531935,50 грн., районного бюджету Яготинського району коштів у сумі 319161,30 грн., бюджету міста Яготин коштів у сумі 1276645,20 грн.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання на 21.11.2011.
У попереднє судове засідання з'явились представники позивача, відповідача, Яготинської районної ради та Яготинської міської ради.
У попереднє судове засідання не з'явились представники прокуратури Яготинського району Київської області та Київської обласної ради. Матеріали справи містять інформацію про їх повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Водночас, матеріали справи містять заяву представника Київської обласної ради про здійснення розгляду справи за його відсутності.
Жодних заяв про неможливість прибуття до суду від прокуратури Яготинського району Київської області не надходило.
З огляду на приписи частини п'ятої статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про проведення попереднього судового засідання за відсутності представника прокуратури Яготинського району Київської області.
У попередньому судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у даній справі, оскільки суд не знаходить підстав для її розгляду і вирішення у Київському окружному адміністративному суді з огляду на ту обставину, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача щодо закриття провадження у справі заперечував. Представники відповідача та третіх осіб не заперечували щодо закриття провадження по справі.
Вирішуючи зазначене питання суд виходиться з такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У попередньому судовому засіданні судом встановлено, що позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди шляхом стягнення з відповідача грошових коштів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені у Законі України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 № 2939 (надалі -Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (частина перша статті 2 Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Таким чином, виходячи із системного аналізу наведеної норми вбачається, що у сфері майнових відносин, позивач, зокрема, наділений законом повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням і збереженням необоротних та інших активів суб'єктом господарювання державного сектору економіки, у разі, якщо такі активи знаходяться у цього суб'єкта господарювання.
Право контрольно-ревізійної служби на звернення до суду передбачено у пунктах 8 та 10 статті 10 зазначеного Закону України, відповідно до яких Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному чи звуженому тлумаченню.
У попередньому судовому засіданні судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення в дохід бюджету грошових коштів заявлені у зв'язку із встановленням у ході проведення позивачем ревізії порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виявилось у самовільному захваті і використанні ним для складування сміття земельної ділянки, що належиться державі, та, як наслідок, нанесення державі збитків від втрат сільськогосподарських угідь.
Разом з цим, відповідно до пояснень учасників процесу, зазначена земельна ділянка відноситься до земель запасу та не знаходиться у користуванні, володінні чи розпорядженні відповідача, а відтак, не належить до його активів.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими, у межах заявлених позовних вимог, не встановлено факту одержання відповідачем коштів за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Суду також не надано доказів не забезпечення виконання відповідачем вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державних активів, що у нього знаходяться.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, враховуючи характер спірних правовідносин та з огляду на те, що у позивача відсутні повноваження на звернення до суду саме з зазначеним позовом, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України Київський окружний адміністративний суд роз'яснює позивачеві, що даний спір виходячи із суб'єктного складу учасників процесу може бути розглянутий за правилами або господарського або цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 121, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Провадження у справі № 2а-4826/11/1070 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Київській області до Яготинського об'єднаного комунального підприємства «Комунальник»про стягнення грошових коштів, - закрити.
2. Копію ухвали про закриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам процесу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.