15 листопада 2011 року 2а-3884/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області
провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.06.2011 № 0008101700, відповідно до якого позивачеві донараховано земельний податок у розмірі 24 288,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства та вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовані норми закону. Окрім того, на думку позивача, розрахунок розміру земельного податку відповідачем здійснено без законних на те підстав, оскільки при визначенні суми податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» відповідач застосував невірну ставку податку за земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, що в свою чергу призвело до порушення його прав і законних інтересів.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. За поясненнями відповідача, ставка податку за землю застосовувалась ним, виходячи з цільового призначення земельних ділянок позивача, яка зазначена у відповідних правоустановчих документах, без урахування складу земель.
Сторони у судове засідання 02.11.2011 не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання їх представників про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Наливайківської сільської ради Макарівського району належить позивачеві на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки від 04.03.2008 серії ЯЖ № 408924 - земельна ділянка площею 3,4794 га; серії ЯЖ № 408925 - земельна ділянка площею 8,8800 га; серії ЯЖ 408950 - земельна ділянка площею 8,6100 га; серії ЯЖ № 408922 - земельна ділянка площею 9,0302 га; серії ЯЖ № 408923 - земельна ділянка площею 9,9903 га.
Відповідно до зазначених державних актів цільове призначення вказаних земельних ділянок - «для будівництва та обслуговування жилого будинку».
15 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення № 0008101700, яким, з огляду на приписи підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» у розмірі 24 288,27 грн.
Відповідно до пояснень відповідача, сума грошового зобов'язання у розмірі 24 288,27 грн. була визначена згідно наданих позивачем до податкового органу Державних актів на право власності на земельні ділянки.
Оскільки, відповідно до вказаних Державних актів на право власності на земельні ділянки, цільове призначення земельних ділянок визначено як для будівництва та обслуговування жилого будинку, відповідач, керуючись приписами підпункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, застосував ставку земельного податку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області.
Разом з цим, представник позивача зазначив, що приписи підпункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України можуть застосовуватись лише у випадку наявності на несільськогосподарських угіддях господарських будівель та споруд. Проте, жодних будівель та споруд на земельних ділянках, які належать позивачеві на праві власності у межах заявлених позовних вимог, не розміщено та будівельні роботи на них не проводяться. Вказана обставина, як зазначив позивач, підтверджується довідками Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Всупереч зазначеними приписам, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, як єдиний документ, що був прийнятий податковим органом при визначенні розміру податкового зобов'язання позивачеві, не містить в собі посилань на відповідну норму Податкового кодексу України, відповідно до якої був зроблений розрахунок грошових зобов'язань позивачеві у розмірі 24 288,27 грн.
А відтак, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не були дотримані вимоги, щодо його форми та змісту, чим порушені приписи пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України.
Крім цього, як пояснив представник відповідача, при визначені суми податкового зобов'язання позивачеві за платежем «земельний податок», відповідач застосував ставку податку за землю, визначену у пункті 277.1 статті 277 Податкового кодексу України. Згідно нормативної грошової оцінки ріллі по Київській області вартість одного га становить 12147,2 грн., 5% від цієї суми становить 607,36 грн.; згідно державних актів на право власності, позивачеві, у межах заявлених позовних вимог, належить 5 земельних ділянок загальною площею 39,9899 га. У зв'язку з чим, позивачеві було нарахована сума податкового зобов'язання з платежу «земельний податок» у розмірі 24288,27 грн. (39,9899 га х 607,36 грн.).
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу положень статті 22 Земельного кодексу України, землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей є землями сільськогосподарського призначення.
Відповідно до частини другої зазначеної статті Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Як вбачається з Витягів з бази автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (а.с. 20-24) кількісна характеристика земель, що належать позивачеві на праві власності є сільськогосподарські угіддя (рілля).
Відповідно до довідок Наливайківської сільської ради Макарівського району від 12.04.2010 №№ 115 - 119 ( а.с. 15-19) та від 26.10.2011 № №8720- 8723, від 23.09.2011 №№ 155-159 (а.с. 63-72) земельні ділянки, які належать позивачеві, розташовані на територї Наливайківської сільської ради, за межами населеного пункту с. Наливайківка та на вказаних ділянках жодних будівель і споруд не розміщено, будівельні роботи не проводяться.
А відтак, судом встановлено, що земельні ділянки позивача відповідно до даних земельного кадастру та довідок Наливайківської сільської ради Макарівського району відносяться до сільськогосподарських угідь (рілля), які не зайняті господарськими будівлями (спорудами).
Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) визначені у пункті 272.2 статті 272 Податкового кодексу України, відповідно до якої податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті, а не відповідно до положень пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, яку застосував відповідач при розрахунку податкового зобов'язання.
Крім цього, відповідно до положень статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, суду не надано жодних доказів щодо звернення та отримання державною податковою службою даних з державного земельного кадастру щодо земельних ділянок позивача.
За таких обставин суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи податкове повідомлення - рішення від 15.06.2011 № 0008101700, відповідно до якого позивачеві донараховано земельний податок у розмірі 24 288,27 грн., діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та беручи до уваги ту обставину, що у позивача, відповідно до даних державного земельного кадастру, перебувають у власності земельні ділянки, які відносяться до сільськогосподарських угідь (рілля), які не зайняті господарськими будівлями (спорудами), зміст оскаржуваного повідомлення - рішення не відповідає вимогам статті 58 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Клопотання з цього приводу суду не заявлялись. У зв'язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69 - 72, 94, 157 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області № 0008101700 від 15 червня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.