08 листопада 2011 року місто Київ № 2а-3368/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак»
доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суперпак», звернувся до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року, № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ в Київській області № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року, № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 22.07.2011 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі. 22.07.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.08.2011 року.
В призначений день та час 15.08.2011 року до суду з'явився представник відповідача.
Через канцелярію суду від представника позивача надійшло письмове клопотання (вхідний № 13688) про зупинення провадження у справі.
У зв'язку з тим, що представник позивача не зазначив про розгляд клопотання без його участі, розгляд справи було відкладено до 21.09.2011 року.
В призначений день та час 21.09.2011 року до суду з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року представнику позивача в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду (суддя Панченко Н.Д.) перебувала адміністративна справа № 2а-1810/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Панченко Н.Д.) від 08.06.2011 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
30.06.2011 року на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у справі № 2а-1810/11/1070 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» (представник позивача - Кудін А.А.) до суду надійшла апеляційна скарга (вхідний № 11173).
Відповідно до супровідного листа № 01-49/2276 від 07.07.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» на ухвалу від 08.06.2011 року в адміністративній справі № 2а-1810/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень разом зі справою направлено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З урахуванням вищенаведеного, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.09.2011 року залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпак» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року, № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року - без розгляду.
У зв'язку з необхідністю отримати додаткові докази у судових засіданнях оголошувалися перерви.
У судове засідання, призначене на 08.11.2011 року сторони не з'явилися.
Представник позивача 08.11.2011 року надав суду клопотання (вхідний № 18089) про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов підтримав в повному обсязі.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Суперпак» є юридичною особою, (місцезнаходження: 08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Героїв Дніпра, будинок 38, ідентифікаційний номер: 36571612).
З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2011 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача ТОВ «Суперпак».
За результатами перевірки податковим органом складений Акт № 15/23-1/36571612 від 16.02.2011 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Суперпак» (код за ЄДРПОУ 36571612) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року.
Документальною перевіркою встановлені наступні порушення:
- підпункт 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями згідно Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року в сумі 29 388 814, 00 гривень;
- підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено суму ПДВ, задекларовану до сплати до бюджету в сумі 23 511 051, 00 гривень;
- підпункт 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року 3 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.2003 року № 2035 працівникам надавались податкові соціальні пільги без підтверджуючих заяв про застосування податкової соціальної пільги, в результаті чого за період жовтень-грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року по 8 особових рахунках не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1730, 23 гривень в тому числі по періодах: ІV квартал 2009 року - 226, 90 гривень; І квартал 2010 року - 508, 69 гривень; ІІ квартал 2010 року - 264, 00 гривень; ІІІ квартал 2010 року - 730, 64 гривень.
Позивач, не погодившись з актом перевірки № 15/23-1/36571612 від 16.02.2011 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача надіслав письмові заперечення на акт перевірки.
На підставі Акту № 15/23-1/36571612 від 16.02.2011 року, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення-рішення № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року.
Листом № 428/10/23-1 від 03.03.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що заперечення на акт перевірки розглядатися податковим органом не будуть з підстав не відповідності їх до вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Також, згідно листа № 428/10/23-1 від 03.03.2011 року позивачу надіслані податкові повідомлення-рішення № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року.
Також, на підставі актів перевірки № 0001261600 від 18.02.2011 року та № 0004921600 від 08.06.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року, № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року.
З урахуванням залишення позовної заяви в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041702/0, № 0000012300/0 та № 0000022300/0 від 03.03.2011 року без розгляду, предметом розгляду є визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000151600/0 від 18.02.2011 року та № 0000411600 від 08.06.2011 року.
Так, відповідно до Акту перевірки № 126 від 18.02.2011 року було встановлено порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97-ВР, підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.
Відповідно до розрахунку штрафної санкції до Акту перевірки № 126 від 18.02.2011 року встановлено, що уточнюючим розрахунком № 11827 від 27.12.2010 року було нараховано 3885, 80 гривень, а сплачено 05.05.2011 року у зв'язку з чим встановлено 9 днів затримки; по декларації № 11765 від 20.12.2010 року до 30.12.2010 року повинні були сплатити заявлену суму, однак сплата відбулася 05.05.2011 року із затримкою у 6 днів.
У зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000151600/0 і зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % від узгодженої суми податкового зобов'язання.
Відповідно до акту перевірки від 08.06.2011 року № 492 були встановлені порушення підпункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.
Відповідно до розрахунку штрафної санкції до акту перевірки № 492 від 08.06.2011 року встановлено, що за декларацією № 7294 за квітень 2011 року датою нарахування податку на додану вартість є 30.05.2011 року, а дата фактичної сплати 31.05.2011 року, тобто 1 день затримки. За декларацією № 7338 за лютий 2011 року датою нарахування є 20.05.2011 року, а дата фактичної сплати 31.05.2011 року, тобто 11 днів затримки.
У зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0000411600 і зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % від узгодженої суми податкового зобов'язання.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, винесеними з порушенням процедури проведення перевірок, без врахування переплати, яка рахувалася у позивача на момент сплати узгоджених податкових зобов'язань.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач вважає твердження позивача необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам Податкового кодексу України.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Позивач, обґрунтовуючи неправомірність винесення податкових повідомлень-рішення посилається на те, що про проведення невиїзних документальних перевірок не був повідомлений належним чином, на підставі якого рішення керівника податкового органу проводились перевірки йому невідомо.
Оглянувши акти перевірок і встановлені правопорушення суд дійшов до висновку, що фактично були проведені камеральні перевірки, на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), поданих позивачем.
Формальне визначення таких перевірок як невиїзних документальних перевірок не може бути підставою для скасування прийнятий за їх результатами податкових повідомлень-рішень.
Щодо доводів представника позивача про те, що податкові повідомлення-рішення були виставлені у день проведення перевірки, а у зв'язку з чим позивач був позбавлений права подати заперечення на акт перевірки, можуть свідчити про протиправність дій посадових осіб податкового органу, однак у разі вірного визначення штрафних санкцій не є окремими підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.
Також, представник позивача посилається на те, що у підприємства була наявна переплата з податку на додану вартість, тому у податкового органу не було підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Водночас, оглянувши зворотній бік облікової картки платника станом на 31.12.2010 року та станом на 25.01.2011 року встановлено, що частково переплата зараховувалася у погашення самостійно нарахованих грошових зобов'язань, однак сума переплати була менша ніж податкове зобов'язання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача були порушені строки граничної сплати податкових зобов'язань, а отже податкові повідомлення рішення були виставлені правомірно.
Щодо застосування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, слід відмітити наступне.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
У зв'язку з чим, оскільки податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000151600/0 було виставлено за порушення своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад 2010 року, тобто до 01.01.2011 року суд дійшов висновку, що штрафна санкція у розмірі 10 % застосована правомірно.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0000411600 суд вважає, що штрафна санкція за затримку на 11 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання підлягає скасуванню в частині штрафу у розмірі 299 гривень.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані відповідачем заперечення та додаткові матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000411600 від 08.06.2011 року в частині застосування штрафної санкції у розмірі 299 (двісті дев'яносто дев'ять) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Суперпак» здійснені ним судові витрати в сумі 1 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.