07 листопада 2011 року 2а-3966/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
доВідкритого акціонерного товариства «Росава»
простягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церва Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Росава»(надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 543839,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за червень та липень місяці 2011 року за списком № 1 у розмірі 494923,01 грн. та за списком № 2 у розмірі 48916, 82 грн.
Обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.
Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
Позивач у судове засідання 02.11.2011 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи повторно у судове засідання не з'явився. До суду вдруге надіслав клопотання про неможливість прибуття у судове засідання.
Разом з цим, 05.10.2011 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду відповідач подав заперечення на позов, відповідно до яких він частково визнає адміністративний позов про стягнення суми заборгованості у розмірі 343309,45 грн., а саме: за списком № 1 у розмірі 294392,63 грн., та за списком № 2 у повному обсязі у розмірі 48916, 82 грн.
У задоволенні позову про стягнення суми заборгованості за списком № 1 у розмірі 200530,38 грн. просив суд відмовити з огляду на те, що до розрахунку за списком № 1 позивачем включено 105 осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України № 1058-IV. Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, а відтак, розрахунок витрат позивачем складено за неповного з'ясування фактичних обставини, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, на думку відповідача, позов у цій частині є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судом встановлено, що часткове визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.
Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «а»та «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем: за червень місяць 2011 року за списком № 1 (основний -231889,18 грн., іногородні -34153,56 грн.), за списком № 2 (основний - 19950,51 грн., іногородні -10132,38 грн.), загалом за червень місяць 2011 року у розмірі 296125,63 грн.; за липень місяць 2011 року за списком № 1 (основний -226953,81 грн., іногородні -1926,46 грн.), за списком № 2 (основний -10132,38 грн., іногородні -2837,65 грн.), загалом за липень місяць 2011 року у розмірі 247714,20 грн.
У ході судового розгляду судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 343309,45 грн., а саме: за списком № 1 у розмірі 294392,63 грн., та за списком № 2 у повному обсязі у розмірі 48916, 82 грн., про що свідчить наявне клопотання відповідача про часткове визнання адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як вже зазначалось судом, відповідач визнав позовні вимоги у зазначеній частині та у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Разом з цим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питання щодо правомірності включення позивачем до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, витрат щодо доставки пенсії призначених на пільгових умовах за списком № 1 до 01.01.2004.
Так, під час судового розгляду встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за червень та липень 2011 року включено осіб, яким пенсії призначено до набрання чинності Законом України № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог Управління посилається на положення пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та зазначає, що цей Закон є спеціальним у сфері регулювання відносин між суб'єктами системи пенсійного забезпечення України, який починаючи з 01.01.2004 передбачає відшкодування таких витрат, а розрахунок є єдиним документом, передбаченим законодавством для здійснення такого відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем Управлінням були вручені відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин на будівництві шахт та рудників), пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України № 1058-ІV, зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема: підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(список № 1), а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах; за списком № 2 - підпунктами «б»- «з»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Разом з цим, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(статтями 27 та 28). При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України.
Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, положеннями Інструкції встановлено обов'язок підприємств і організацій відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у зв'язку з настанням наступних обставин, а саме: призначення та/або виплата таких пенсій у конкретному році.
Інших документів, ніж розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на підставі яких може бути здійснено відшкодування витрат, жодним нормативно-правовим актом не передбачено.
Крім цього, згідно з абзацом п'ятим частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV підприємства та організації починаючи з 01.01.2004 з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.05.2011 по справі № К-27939/10 за позовом прокурора м. Стаханова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Луганськшахтбудмонтаж»; ухвалі від 23.06.2011 по справі № к-17062/10 за позовом прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод". А також висловлена Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 04.10.2011 по справі № 951/10/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Росава»; постанові від 02.11.2010 по справі № 672/10/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області до Закритого акціонерного товариства «Росава».
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На виконання зазначених приписів позивач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду належними доказами наявність законодавчо встановлено обов'язку компенсації відповідачем суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій особам, які призначені до 01.01.2004.
Разом з цим, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 543839,83 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не погашена, її розмір нормативно та документально обґрунтовані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Росава»на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за червень та липень місяці 2011 року за списком № 1 та за списком № 2 у розмірі 543839 (п'ятсот сорок три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 83 коп.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Д. Панченко
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 07.11.2011