16 вересня 2011 року № 2а-3284/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В. при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
прокуратури: Сазонової С.В.,
позивача: Кириченка В.В., Бойко О.М.,
відповідача: Ананійчука О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПрокурора міста Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області
доПублічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»,
простягнення заборгованості, -
Прокурор міста Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ», про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області в загальному розмірі 34 537, 97 копійок.
Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Державного бюджету України, безумовно, позов прокурором пред'явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за лютий 2011 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, прокурор просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позовну заяву Прокурора міста Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» про стягнення заборгованості було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 1 серпня 2011 року.
28 липня 2011 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 12948 від 28.07.2011 року), в якому прокурор міста Біла Церква Київської області на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року про залишення позовної заяви без руху надає суду доказ, який підтверджує факт надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви усунуті в строк, встановлений судом, клопотання Прокурора міста Біла Церква Київської області задоволено та долучено до матеріалів справи, що було підставою для відкриття провадження у справі, з огляду на вищевикладене ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 серпня 2011 року.
8 серпня 2011 року від представника позивача - Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області до суду надійшло письмове клопотання (вхідний № 13394) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, а саме копії витягів з пенсійних справ по 26 особам.
16 серпня 2011 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов з доказами на їх обґрунтування. Разом з цим відповідач надав суду письмове клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку із неможливістю бути присутнім при розгляді справи, призначеної на 17 серпня 2011 року в зв'язку із відрядженням (копія посвідчення про відрядження № 35 від 2 серпня 2011 року додається).
17 серпня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16 вересня 2011 року.
В призначений день та час в судове засідання з'явилися прокурор, представники позивача та представник відповідача.
Прокурор та представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині суми заборгованості, яка складає 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 39 копійок за лютий 2011 року - визнав, в решті позовних вимог просив суд відмовити.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Заперечуючи проти позову представник відповідач зазначив, що, на його думку, розрахунок витрат складено невірно, адже до розрахунку включено таких осіб, відносно яких відповідач не має обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, або включено такі витрати, які не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Так, до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.
До розрахунку також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким згідно із законом надано певні пільги - вік виходу їх на пенсію порівняно з віком, встановленим на загальних підставах, знижено на п'ять років. Витрати, пов'язані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.
Крім того, відповідач зазначив, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено позивачем виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку відповідача, суми вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно обчислено фактичний стаж роботи на підприємстві відповідача декількох осіб.
Розглянувши матеріали позовної заяви, додаткові докази та пояснення представників позивача, заперечення та додані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ТЕХМАШРЕМОНТ» є юридичною особою (ідентифікаційний код: 05495590). Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.
Так, судом встановлено, що ПАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» (ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ») створено та зареєстровано 10.06.1993 року і відповідно до статуту (копія якого є у матеріалах справи) є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.
Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій за лютий 2011 року у сумі 34 537, 97 гривень.
Позивач до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»); осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років порівняно із загальним віком виходу на пенсію (для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років); розмір витрат позивачем розраховано з урахуванням основної пенсії, додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства та довідок, які видавалися відповідачем щодо стажу роботи на підприємствах.
Так, до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій, відшкодування яких вимагає здійснити позивач, включено 26 пенсіонерів, які є потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується матеріалами справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 року).
Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно з підпунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До 15.03.2000 року згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону України від 16.05.1996 року № 198/96-ВР) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.
У лютому 2000 року частину другу статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» виключено згідно із Законом України від 17.02.2000 року № 1461-III. Цим же Законом, внесено зміни до Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віднесено до об'єкту оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.
До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року за № 16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 року за № 998/6189.
Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», то до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тобто, до 01.01.2004 року) витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій цим особам підприємствами не відшкодовувались.
Така ж оцінка положень частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV оприлюднена Пенсійним фондом України в листі від 27.06.2006 року № 8215/03-20.
Крім того, суд зазначає, що поширення положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на відносини з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули права на пенсію до 01.01.2004 року, означатиме надання цьому закону зворотної дії в часі, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Це означає, що правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 року, відсутні. Таким чином, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004 року, то, починаючи з 01.01.2004 року, згідно з абзацом п'ятим частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, починаючи з 01.01.2004 року законом покладено на відповідача обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, вік, з якого особи набувають право на пенсію, визначається не лише Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але й іншими законами з питань пенсійного забезпечення, при тому, що Конституція України не встановлює пріоритету одного закону перед іншими.
Суд зазначає, що терміни пенсійний вік, вік виходу на пенсію, вік призначення пенсії, право на пенсію у законодавстві не визначено. Із системного аналізу статей 12, 14 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», положень статті 26 і Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що всі зазначені терміни стосуються однієї певної дати, із настанням якої законодавство пов'язує настання передбачених наслідків - право особи на отримання пенсії за віком. При чому, дата набуття особою права на отримання пенсії визначається в кожному випадку окремо по відношенню до кожної особи.
Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи. Призначення та виплата пенсій цим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Так, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.
При цьому, згідно із статтею 63 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Це означає, що фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік знижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з таким зниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним і безпідставним.
А отже, включення позивачем до розрахунку осіб, що мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи і пенсійний вік яких вже настав є неправомірним, а тому сума 10104, 11 гривень (з розрахунків за лютий 2011 року) стягненню не підлягає.
Крім того, згідно з частиною 6 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.
Це означає, що на страхувальників, законом покладено обов'язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум основної пенсії. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, тим більше, що джерелом таких виплат закон визначив Державний бюджет України.
Таким чином, включення до розрахунку витрат на виплату додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним та безпідставним.
Щодо позиції позивача про те, що факт видачі довідок про підтвердження пільгового характеру роботи на підприємстві або на підприємстві, правонаступником якого є відповідач підтверджує правомірність включенням до стажу роботи цих осіб, їх роботи на інших підприємствах, слід зазначити наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» (ПАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ») є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.
Відповідачем додано до заперечень довідку відділу державної реєстрації Білоцерківської міської ради від 04.11.2010 року № 1194/ю/04-11, відповідно до якої Білоцерківське орендне ремонтне підприємство, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 27.11.1990 року № 401 не є правонаступником прав та обов'язків будь-якої юридичної особи.
Позивачем не доведено того факту, що за осіб, які працювали на Білоцерківському виробничому об'єднані шин і гумо-азбестових виробів витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період їх роботи на вказаному підприємстві повинен нести саме відповідач.
Тому посилання позивача на те, що відповідач видавав довідки про стаж роботи таким особам (при чому у довідках окремо зазначені періоди роботи безпосередньо на підприємстві відповідача) і тому у відповідача виникають зобов'язання по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не вважають належним доказом і до уваги судом не беруться, так як не містять законних обґрунтувань.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Проте, у частина друга Прикінцевих положень Закону № 1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій використовується термін «покриття витрат на виплату і доставку», «фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам».
Це також вбачається із змісту пункту 6.8 вказаної Інструкції, згідно з яким підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій мають бути фактичними, тобто такими, що були реально понесені.
Судом також враховано, що витрати Пенсійного фонду складаються з витрат на безпосередню виплату пенсій та витрат на доставку цих пенсій, і що відповідно до Закону відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати.
Доставка пенсій здійснюється Пенсійним фондом України через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Згідно з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734» № 1596 операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.
Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19 вересня 2007 року № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1090/14357, тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) поштового звязку, що надають ці послуги, встановлено в таких розмірах, у відсотках від суми: у місті -0,8 %, у селі (с.м.т.) - 1,95 %.
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що складені позивачем згідно з додатком 7 до пункту 6.4 Інструкції не містять інформації про витрати Пенсійного фонду на виплату пенсії (розмір основної пенсії та інших витрат - додаткової пенсії, доплат, надбавок чи підвищень, призначених відповідно до законодавства України), а також про витрати на доставку таких пенсій. Крім того, такі розрахунки не можуть вважатися доказами понесення фактичних витрат.
Ці обставини мають істотне значення для вирішення питання про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, адже, в силу частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV держава фактично переклала фінансовий тягар щодо виплати пенсій з Пенсійного фонду на підприємства -страхувальників.
Також, слід зазначити, що у судовому засіданні було встановлено, що до суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем включену суму 4037, 41 гривень по громадянину ОСОБА_5 (пенсія якому була призначена до 01.01.2004 року) як суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку.
Сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку розраховується шляхом: гр. (10 + 11) х гр. 13 х гр. 15 х кількість місяців з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку (додаток 7 до Інструкції).
Представники позивача не надали пояснень щодо підстав нарахування відповідачу заборгованості у розмірі 4037, 41 гривень як суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку.
Відмовляючи у стягненні в цій частині суд виходив з вищезазначених міркувань, а саме щодо відсутності на законодавчому рівні обов'язку у підприємств відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій до набрання чинності Законом № 1058-IV (тобто, до 01.01.2004 року) та того, що на страхувальників покладено обов'язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум основної пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині суми заборгованості, яка складає 3767, 39 гривень.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та правомірності їх формування замість суб'єкта владних повноважень.
Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України слід розуміти так, що витребування доказів з ініціативи суду може стосуватися лише особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, адже, в публічно-правових відносинах фізична чи юридична особа ніколи не бувають рівними з суб'єктом владних повноважень, тому ініціатива суду у збиранні доказів замість суб'єкта владних повноважень чи на його користь призведе до порушення конституційного принципу судочинства - неупередженості суду та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (статті 129 Конституції України).
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, а також правомірності їх нарахування.
Приймаючи рішення суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства України щодо часткового визнання відповідачем позовних вимог.
Відповідно до вимог частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідачем не було надано суду доказів понесення судових витрат, вимог про їх відшкодування суду він не заявляв. Таким чином, судові витрати присудженню на користь відповідача з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 05495590) суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області за лютий 2011 року в розмірі 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 39 копійок.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 вересня 2011 року.