07 жовтня 2011 року 2а-632/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
представника позивача: Овсієнка Р.М.,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: Романюка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Малополовецьке»
до
третя особа Фастівської районної державної адміністрації Київської області
Підприємство «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Благо+»СОУІ»
провизнання недійсним розпорядження
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Малополовецьке»(далі -ДП «Малополовецьке») з позовом до Фастівської районної державної адміністрації Київської області (далі -Фастівська РДА) про визнання недійсними акта комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам від 07.10.2005 та розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 04.11.2005 № 710 «Про затвердження акта комісії з питань визначення та відшкодування збитків Малополовецькій сільськогосподарській філії підприємства Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Благо+»СОУІ».
У ході розгляду справи, враховуючи приписи статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Підприємство «Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів «Благо+»СОУІ»(далі -«УВЦСІ «Благо+»СОУІ»).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що спірний акт складений, а розпорядження прийнято всупереч приписам чинного законодавства України, оскільки до складу комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не були включені представники ДП «Малополовецьке». Крім того, комісією безпідставно встановлено здійснення ДП «Малополовецьке» самозахвату земель «УВЦСІ «Благо+»СОУІ» та розрахований розмір збитків у сумі 73121,96 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач та третя особа позов не визнали та просили у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказали, що оскаржувані акт та рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У судове засідання 07.10.2011 представник відповідача не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
7 жовтня 2005 року комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, створеною відповідно до розпорядження Фастівської РДА від 13.06.2005 № 359 «Про затвердження нового складу комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», був складений та підписаний усіма присутніми членами комісії акт від 07.10.2005 про визначення та відшкодування збитків УВЦСІ «Благо+»СОУІ»у сумі 73121,96 грн. внаслідок захвату ДП «Малополовецьке»земель, у тому числі, неодержаний дохід становить 63521,96 грн., витрати на оранку - 1200,00 грн. та виплачена орендна плата - 8400,00 грн.
На підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Положення «Про комісію з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Фастівського району», головою Фастівської РДА було прийнято розпорядження від 04.11.2005 № 710, яким затверджено акт від 07.10.2005 про визначення та відшкодування збитків у сумі 73121,96 грн. УВЦСІ «Благо+»СОУІ»внаслідок захвату земель ДП «Малополовецьке».
Як зазначає ДП «Малополовецьке», Фастівська РДА при прийнятті оскаржуваного Акта порушила процедуру, яка встановлена приписами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.1993 № 284, оскільки до її складу не було включено представника ДП «Малополовецьке».
Водночас, представник Фастівської РДА зазначає, що ним неодноразово направлялись звернення на адресу ДП «Малополовецьке», які були ними проігноровані. У зв'язку з чим, Фастівська РДА провела засідання комісії за відсутності представника ДП «Малополовецьке».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначений положеннями статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки (пункту 2 Порядку).
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 № 586 (надалі -Закон України «Про місцеві державні адміністрації»).
Як вбачається із змісту положень статей 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»голова місцевої державної адміністрації приймає акти як нормативного так і ненормативного характеру у формі розпоряджень, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Тобто, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації»у взаємозв'язку з положеннями Порядку, юридичною формою рішень місцевої державної адміністрації, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, у даному випадку, є саме розпорядження Фастівської РДА, а не Акт комісії.
Водночас, акт комісії - це службовий документ, який підтверджує факт роботи робочої групи і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення.
З огляду на те, що у даному випадку, акт комісії є лише носієм інформації, не є обов'язковим до виконання, не містить владних (розпорядчих) приписів, а отже, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним акта комісії не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку з цим, в силу положень статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними акта комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам від 07.10.2005, про що прийнято відповідну ухвалу від 07.10.2011.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Фастівської РДА від 04.11.2005 № 710, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2005 по справі № 288/7-04, яке набрало законної сили, встановлено факт «самовільного захоплення ДП «Малополовецьке»земельних ділянок поля № 7 та засіяння озимою пшеницею площі в 16 га у вересні 2000 року, внаслідок чого «УВЦСІ «Благо+»СОУІ» з боку ДП «Малополовецьке»завдано збитків».
Відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи.
А відтак, при розгляді даної справи не підлягає доказуванню преюдиційна обставина щодо наявності та/або відсутності факту самозахвату землі та завдання збитків (склад цивільного правопорушення, наявність усіх елементів якого є підставою для відповідальності а саме: протиправна поведінка, наявність збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини) і у суду не виникає сумніву щодо наявності факту самовільного захоплення ДП «Малополовецьке»земельних ділянок поля №7 «УВЦСІ «Благо+»СОУІ» та засіяння озимою пшеницею площі в 16 га у вересні 2000 року.
Що стосується формування складу комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, то на виконання приписів законодавства України розпорядженням Фастівської РДА від 13.06.2005 № 359 «Про затвердження нового складу комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»було затверджено персональний склад комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Згідно додатку № 1 до цього розпорядження до складу комісії на постійній основі входили перший заступник голови Фастівської РДА Куліш П.Г., начальник управління сільського господарства і продовольства Мурашко В.В., начальник відділу правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства Таргонська А.М., начальник відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Григор М.Й., начальник відділу земельних ресурсів Сенинець І.І., головний лікар районної санітарно-епідеміологічної станції Ткаченко В.І. та начальник відділу екологічної регіональної інспекції Яновський В.О.
Разом з цим, як вбачається із додатку до розпорядження за поданням зацікавлених осіб до складу комісії включаються також представники районного фінансового управління, представники сільської (селищної ради), представники власника землі (землекористувачі), представники підприємства, установи, організації, громадяни, які будуть відшкодовувати збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, Фастівська РДА неодноразово зверталася до ДП «Малополовецьке»з відповідними листами з метою забезпечення направлення його представника для участі у роботі комісії з питань визначення та відшкодування збитків ДП «Малополовецьке»УВЦСІ «Благо+»СОУІ»(том І а.с.171, 173, 175). Своєчасне отримання таких звернень позивачем підтверджуються копіями поштових відправлень та його відповідями на адресу відповідача, з яких вбачається його обізнаність про роботу комісії (том І а.с.172, 173, 176 та том ІІ а.с. 122), та, як наслідок, про необхідність делегувати у її склад свого представника.
А відтак, суд дійшов висновку, що до складу комісії з питань визначення та відшкодування збитків ДП «Малополовецьке» «УВЦСІ «Благо+»СОУІ»не були включені представники ДП «Малополовецьке»з об'єктивних і незалежних від волі відповідача причин, оскільки останній створив всі необхідні та належні умови, а позивач, за власним волевиявленням не скористався своїм правом на участь у роботі в комісії.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження ДП «Малополовецьке»про порушення Фастівською РДА приписів пункту 2 Порядку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки останнім були створені усі необхідні та достатні умови для роботи представника позивача у складі комісії.
Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв оцінки дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень є підставою для визнання їх протиправними.
В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами те, що приймаючи оскаржуване розпорядження він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що якщо позивач не погоджується з розміром збитків (шкоди), останній не позбавлений при розгляді справи, у даному випадку виходячи із суб'єктного складу у порядку господарського судочинства, заперечувати щодо його розміру та доводити належними засобами доказування щодо наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності саме у зазначеному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена також у рішеннях Вищого господарського суду України, зокрема у справі № 47/124-10 від 21.09.2010, у справі № 9/22 від 30.11.2010, у справі № 34/139 від 27.07.2010.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Д. Панченко
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 10.10.2011