ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/42328.12.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», м.Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріно-Тріпл Краун», м.Київ
про: стягнення заборгованості у розмірі 8 712,27 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 25.10.2011р.;
від Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», м.Київ, (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріно-Тріпл Краун», м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 8 712,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 23.11.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. відкладено розгляд справи на 08.12.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
В судовому засіданні 08.12.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 07.12.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, банківську виписку, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.12.2011р. підписаний з боку Позивача, з доказами направлення Відповідачу.
В судовому засіданні 08.12.2011р. від Позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 28.12.2011р.
В судовому засіданні 28.12.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи копії видаткових накладних та податкових накладних, на підставі яких було здійснено постачання продукції.
Позивач у судовому засідання 28.12.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -03150, м.Київ, вул.Боженка, буд.86.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 07.12.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази, суд
Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки товару №04/01/10-ЗЧ від 04.01.2010р. (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити запасні частини для автомобілів (далі - товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар. Кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначаються Сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до п.1.2 Договору, загальна вартість поставок за цим Договором складається з загальної суми усіх поставок, здійснених за цим Договором, та оформлених видатковими накладними і/або іншими документами відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п.7.1 Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку-фактури на відповідну партію товару, але не пізніше 3 днів з моменту поставки (дня виписки видаткової накладної).
Як вбачається з п. 13.1. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не пізніше ніж до «31»грудня 2010 року.
На виконання умов Договору, Позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 26 288, 07 грн.
Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними, рахунками та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 26 288,07 грн.
Відповідач частково розрахувався з поставлений товар у розмірі 17 575,80 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 8 712,27грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №04/01/10-ЗЧ від 04.01.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.7.1 Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку-фактури на відповідну партію товару, але не пізніше 3 днів з моменту поставки (дня виписки видаткової накладної).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору, Позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 26 288, 07 грн.
Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними, рахунками та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 26 288,07 грн.
Відповідач частково розрахувався з поставлений товар у розмірі 17 575,80 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 8 712,27грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 8 712,27 грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», м.Київ, задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріно-Тріпл Краун», м.Київ, ідентифікаційний код 24570073 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», м.Київ, ідентифікаційний код 36555619, основну суму боргу у розмірі 8 712,27 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріно-Тріпл Краун», м.Київ, ідентифікаційний код 24570073 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», м.Київ, ідентифікаційний код 36555619 державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 28.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 30.12.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева