номер провадження справи < Текст >
Запорізької області
12.01.12 Справа № 3/5009/7177/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровськпромбуд.”, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
про визнання права власності
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 216 від 15.11.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 31.10.2011р.
від третьої особи: ОСОБА_3, головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 01-17/2983 від 22.08.2011р.
РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Дніпровськпромбуд.” про визнання за державою в особі позивача права власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 03.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ч.2 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. 4, 5, 127-131 Житлового кодексу Української РСР, ч. 3 ст. 1, ст. 3, 4 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, ст. 1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, ст. 15, 16, 326, 392 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/7177/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.11.2011р. о 10 годині 00 хвилин.
Ухвалою суду від 25.11.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Запорізьку міську раду та розгляд справи відкладений на 06.12.2011р.о 15 годині 30 хвилин.
Також іншою ухвалою від 25.11.2011р. виправлено описку, допущено в ухвалі від 04.11.2011р. при зазначенні назви відповідача.
Ухвалою від 06.12.2011р. строк розгляду спору продовжений до 18.01.2012р. та оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2012р. о 10 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 12.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.01.2012р.
Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 10-11-06574 від 26.10.2011р., та у письмових поясненнях від 11.01.2012р., просить суд визнати за державою в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області право власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96.
Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що під час приватизації ВАТ “Дніпротрансбуд” спірний гуртожиток до інвентаризаційного опису було включено як житловий фонд, який було вилучено із статутного фонду.
Проте, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області ВАТ “Дніпротрансбуд” було видано перелік від 07.07.1999р. №12/7-1942 нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду, в який помилково під № 78 включено спірний гуртожиток.
Згідно ч. 2 ст. З Закону України “Про приватизацію державного майна” дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
З огляду на своє призначення гуртожитки не мають відношення до виробничого циклу випуску продукції, а відтак не можуть входити до складу цілісного майнового комплексу підприємства та відповідно не підлягають приватизації в межах відповідного цілісного майнового комплексу.
Таким чином, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, які приватизувалися на підставі Закону України “Про приватизацію державного майна”, а отже не підлягали включенню до статутних фондів відкритих акціонерних товариств.
Право розпорядження гуртожитками як складовою державного (відомчого) житлового фонду, які на момент корпоратизації та приватизації знаходяться на балансі останніх, здійснюється в межах норм, передбачених житловим законодавством та Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
Такі об'єкти відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України від “Про приватизацію державного житлового фонду” за бажанням державних підприємств, установ та організацій, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходились, могли передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевого самоврядування та органами місцевої державної адміністрації згідно з вимогами даного закону на користь громадян.
Згідно ч. 1 ст. З Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” передбачена обов'язкова передача всіх гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону (гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності,), у власність територіальних громад протягом трьох років з дня прийняття Закону України. Така передача здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України від 03.03.1998 року № 147/98-ВР “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”. Крім того, рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, або суд.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечила повністю з підстав, наведених у відзиві від 05.11.2011р. № 142, та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Зазначив, що як вбачається зокрема, із Плану приватизації, Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, гуртожиток по вулиці Грязнова, 96 у місті Запоріжжі не значиться у переліку об'єктів, які не підлягають приватизації та передаються відповідним місцевим радам.
На момент передачі спірного гуртожитку до статутного фонду товариства не було законодавчо врегульовано порядок передачі гуртожитків до комунальної власності, оскільки відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891, передачі в комунальну власність підлягали житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків), та дія законодавства про приватизацію державного майна не розповсюджувалась на гуртожитки, як на об'єкти державного житлового фонду.
Отже, на момент проведення приватизації гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача в повному обсязі та надала пояснення від 12.01.2011р. в яких стверджує, що гуртожиток за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96 ТОВ “Дніпровськпромбуд.” повинно було передати до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя у 2007 році у відповідності до Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд
20.06.1994р. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області видано наказ № 12/06-РП про надання дозволу на приватизацію об'єктів Придніпровського державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва “Дніпротрансбуд”.
28.10.1994р. начальником РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Коваленко Ю.І. видано наказ № 12/26-ПП “Про затвердження плану приватизації цілісного майнового комплексу Придніпровського державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва “Дніпротрансбуд”.
Відповідно до п. 1, 2 Розділу 2 плану приватизації, оціночна вартість цілісного майнового комплексу склала 20, 834 млн. крб., вилучено з вартості майна об'єкти державного житлового фонду - всього 10 млн. крб.
Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 10.10.1994р. затверджений начальником РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Миноненко А.А.
Відповідно до п. 11, 12, 17 цього акту, вартість цілісного майнового комплексу складає 20, 834 млн. крб. Вилучення вартості майна, всього - 10 млн. крб. Розмір статутного фонду акціонерного товариства -20 824, 125 млн. крб.
11.11.1994р. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області видано наказ № 12/12-АО “Про перетворення державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” у відкрите акціонерне товариство в процесі його приватизації”.
Зазначеним наказом:
Перетворено державний спеціалізований трест транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” у відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” (коротка назва -АТ “Дніпротрансбуд”) (п.1 наказу).
Встановлено, що акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства, яке приватизується (п.2 наказу).
Затверджено тимчасовий Статут акціонерного товариства та наказано забезпечити його реєстрацію по місцю його знаходження.(п.3 наказу).
Заступнику начальника РВ ФДМУ Вороні І.І. наказано у десятиденний строк визначитись зі структурою органів управління та контролю акціонерного товариства та забезпечити оформлення їх складу.
Контроль за виконанням даного приказу покладений на заступника начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Ворону І.І.
24.03.1998р. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області видано наказ №12/10- ЗВП “Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства “Дніпротрансбуд”, яким наказано:
Вважати процес приватизації відкритого акціонерного товариства “Дніпротрансбуд” завершеним (п.1 наказу).
Доручити відкритому акціонерному товариству “Дніпротрансбуд” здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям. (п.2 наказу).
Вважати комісію з продажу акцій відкритого акціонерного товариства “Дніпротрансбуд” ліквідованою (п.3 наказу).
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Гришина М.А.
У п. 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” в редакції від 1997р. зазначено, що відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” далі “Товариство” засновано відповідно до рішення регіонального відділу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 11.10.1994р. № 12/12-АО шляхом перетворення державного підприємства “Придніпровський державний спеціалізований трест транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” у відкрите акціонерне товариство.
Відповідно до п. 5.1 Статуту, статутний фонд товариства складає 208 241, 25 грн.
Першим заступником начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Вороною І.І. затверджений Перелік № 12/7-1942 від 07.07.1999р. нерухомого майна, яке передається у власність відкритого акціонерного товариства “Дніпротрансбуд”.
Відповідно до вказаного Переліку, згідно наказу про створення відкритого акціонерного товариства від 11.11.94р. № 12/12-АО, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області передало відкритому акціонерному товариству “Дніпротрансбуд” об'єкти нерухомості (210 найменувань), в тому числі гуртожиток на 213 м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96, інв. № 004 (п.78).
Згідно інвентаризаційному опису основних засобів “Житлові будинки”, станом на 01.07.1994р. за даними бухгалтерського обліку вартість зазначеного гуртожитку складає 203 407 крб. Вартість, за якою об'єкт увійшов у статутний фонд товариства, складає 1, 68 грн.
Згідно витягу № 4145472 від 14.07.2004р. Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” “Про реєстрацію права власності на нерухоме майно” власником гуртожитку інв. № 004 за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 96, є відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва “Дніпротрансбуд”; підстава виникнення права власності -наказ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/12-АО від 11.11.1994, Перелік нерухомого майна № 12/7-1942 від 07.07.1999р. (реєстраційний номер 6614962, номер запису 3550 в книзі 15).
ТОВ “Дніпровськпромбуд.” створено на підставі рішення, прийнятого на загальних зборах акціонерів 29.06.2007р., яке оформлене протоколом № 1 від 29.06.2007р.
Відповідно до п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровськпромбуд.”, затвердженого рішенням загальних зборів (протокол від 20.12.2010р.) та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області 12.01.2011р. за № 12241050010038744, ТОВ “Дніпровськпромбуд.” Є правонаступником усього майна, прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Дніпротрансбуд”.
Згідно довідки ТОВ “Дніпровськпромбуд.” приміщення гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96 (літ. А-5), є власністю та знаходиться на балансі товариства. Балансова вартість приміщення станом на 31.12.2011р. становить 221 627, 41 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.
Виходячи з положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будинках, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України від 04.03.1992р. N 2163-XII “Про приватизацію державного майна” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:
майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами;
об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;
акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна”, дія цього Закону не поширюється на:
приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються;
зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 08.09.1993р. (втратила чинність підставі Постанови КМУ N 36 від 18.01.95) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995р. № 36 визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України від 19.061992р. N 2482-XII “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні держаних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац 2 ч. 9 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків.
Зміни до п. 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004р.
Отже, господарський суд вважає, що на момент проведення приватизації майна Придніпровського державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 08.11.2010р. у справі № 3/039-08/5, від 28.02.2011р. у справі № 4/46-40/32, від 10.10.2011р. у справі № 27/167/10-4/16/10-27/189/10.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Отже, ст. 111-28 ГПК України встановлено імперативне правило обов'язковості рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах, тобто фактично визнано його джерелом права.
Приймаючи судове рішення на користь відповідача, господарський суд також враховує те, що в “Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу під час приватизації ВАТ “Дніпротрансбуд” і значиться наявним станом на 10.01.2012”, який наданий першим заступником начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Васюченко Ю.В., будівля спірного гуртожитку не значиться.
Крім того, судом враховано, що відповідно до п.12 Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N v7757500-09), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445, Перелік № 12/7-1942 від 07.07.1999р. нерухомого майна, яке передається у власність ВАТ “Дніпротрансбуд”, затверджений першим заступником начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Вороною І.І., є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
На вимогу суду, викладену в ухвалі від 06.12.2011р., надати докази оскарження та скасування у встановленому законом порядку зазначеного Переліку, позивач докази не надав.
Не надано позивачем і доказів скасування чи визнання нечинним наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/12-АО 11.11.1994р. “Про перетворення державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва “Дніпротрансбуд” у відкрите акціонерне товариство в процесі його приватизації”.
Більш того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.208р. по справі № 2-а-8225/2008 в задоволенні адміністративного позову фізичних осіб до РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, треті особи ТОВ “Дніпровськпромбуд” про визнання нечинним наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/12-АО від 11.11.1994р., в частині приватизації у складі цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Дніпротрансбуд”, гуртожитку розташованого за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96, відмовлено На час розгляду справи № 3/5009/7177/11 постанова набрала законної сили.
Посилання РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на Закон України від 04.09.2008р. N 500-VI “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 1 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.
Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
За приписами пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку.
Згідно п.19 ч.1 ст.18 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках:
19) звертаються до суду з позовом про передачу гуртожитків у власність територіальних громад.
Статтею 25 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” також визначено, що спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здійснюється відповідно до статті 26 цього Закону.
Громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду.
Предметом позову по справі № 3/5009/7177/11 є визнання за державою в особі позивача права власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 96.
Питання про передачу цієї будівлі у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад по справі № 3/5009/7177/11 не розглядається і може бути предметом окремого судового спору за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.
Провадження у справі № 3/5009/7177/11 порушено 04.11.2011р., позовну заяву здано на пошту 28.10.2011р., таким чином приписи Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір” судом не застосовуються.
Відповідно до п.35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 “Про державне мито”, від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.
У зв'язку з тим, що позов заявлений РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, як державним органом приватизації, судові витрати з позивача не стягуються.
Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 17.01.2012р.
17.01.2012