Справа 2-568/11
28.12.2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:
головуючого судді -Білоус Ю. Б.,
при секретарі -
за участю: позивача - ОСОБА_2
відповідача -ОСОБА_3,
представника третьої особи - Служби у справах дітей Мостиської РДА Львівської області - ОСОБА_4 (довіреність Служби у справах дітей Мостиської РДА №01-11/446 від 28.12.2011року), Мриц Н.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Мостиської РДА Львівської області, про усунення перешкод у вихованні дитини,
Позивач 08.12.2011року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.10.2010року розірвано. В шлюбі у них народився малолітній син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який залишився проживати з відповідачкою. Після розлучення відповідачка проживала разом з сином у будинку за місцем реєстрації, який належить йому.
Вказує, що 16.09.2011року він уклав шлюб із ОСОБА_7, з якою проживає на даний час. У даному шлюбі у них народився син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. Вже три місяці, як відповідачка разом із сином пішли проживати до своїх батьків в с.Твіржа, Мостиського району Львівської області, і з того часу остання почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином. За час окремого проживання, відповідачка повністю ізолювала дитину від нього та спілкування з ним.
Зазначає, що він намагався врегулювати це питання з відповідачкою мирним шляхом. Проте згоди між ними не досягнуто. В кінці місяця жовтня 2011року він звернувся із заявою до Мостиської РДА Львівської області про визначення способу його участі у вихованні сина. Вивчивши умови його життя та ставлення до дитини, працівниками служби у справах дітей Мостиської РДА було складено акти обстеження житлово-побутових умов проживання за його адресою та адресою відповідачки, після чого, 17.11.2011року було винесено висновок про його участь у вихованні малолітнього сина. 01.12.2011року розпорядженням голови Мостиської РДА Львівської області встановлено періодичні побачення з правом забирання дитини за адресою його місця проживання в наступні дні: 1-ї та 3-ї суботи тижня кожного місяця з 12.00 год до 1-ї та 3-ї неділі тижня кожного місяця до 17.00год. Додатково за погодженням з матір'ю дитини частково у святкові дні протягом року.
Вказує, що незважаючи на те, що зазначене рішення є обов'язковим до виконання, ОСОБА_3 не надає йому можливості спілкуватися з дитиною і займатися її вихованням. Після винесення вищезазначеного рішення щодо його участі у вихованні сина, відповідачка змінила місце проживання (проживає у м.Мостиська), ховає сина від нього, не відкриває йому двері квартири, не відповідає на телефонні дзвінки.
Вважає, що такі дії відповідачки свідчать про умисне порушення його прав щодо спілкування з дитиною, участі у вихованні сина, у його розвитку, порушення інтересів дитини, яка також потребує спілкування з батьком, потребує його піклування, а також норм чинного Сімейного законодавства.
З огляду на наведене просить суд визначити йому періодичні побачення з правом забирання дитини за адресою мого місця проживання в наступні дні: 1-ї та 3-ї суботи тижня кожного місяця з 12.00 год до 1-ї та 3-ї неділі тижня кожного місяця до 17.00год; додатково за погодженням з матір'ю дитини частково у святкові дні протягом року; один раз протягом літнього періоду можливість спільного оздоровлення терміном на 14 календарних днів.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що вона не заперечує щодо періодичних побачень позивача з дитиною у зазначені дні, проте лише за її присутності. Заперечує проти забирання дитини за місцем проживання позивача, оскільки позивач проживає разом із своєю теперішньою дружиною та їй невідоме ставлення останньої до дитини.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Мостиської РДА, в судовому засіданні підтримала вимоги позивача, як такі, що відповідають інтересам дитини.
Заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 19.07.2008року перебували між собою у шлюбі, який рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 18.10.2010року розірвано, та є батьками малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Після припинення шлюбних відносин малолітній син - ОСОБА_6 проживає з матір'ю по місцю її проживання за адресою АДРЕСА_1.
16.09.2011року позивач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_7, який зареєстровано Відділом ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області за актовим записом №55. Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін та наявними у справі письмовими доказами: копією рішення Мостиського районного суду Львівської області від 18.10.2010року про розірвання шлюбу (а.с.4); копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Стаття 153 СК України передбачає право матері, батька та дитини на безперервне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
В силу ст. 158 СК України за заявою батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні із нею того з батьків, хто проживає окремо. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання.
Як вбачається із пояснень сторін та матеріалів справи позивач звертався у службу у справах дітей Мостиської РДА із заявою щодо його участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_6
Розпорядженням голови Мостиської РДА №746 від 01 грудня 2011року (а.с.8), на підставі висновку служби у справах дітей райдержадміністрації від 17.11.2011року та рішення комісії з питань захисту прав дитини від 18.11.2011року, позивачу ОСОБА_2 визначено як спосіб участі у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_6 періодичні побачення з правом забирання дитини за адресою його місця проживання в наступні дні: 1-ї та 3-ї суботи тижня кожного місяця з 12.00 год до 1-ї та 3-ї неділі тижня кожного місяця до 17.00год. Додатково за погодженням з матір'ю дитини частково у святкові дні протягом року.
Однак, відповідачка ОСОБА_3 не дозволяє позивачу у визначені терміни забирати сина за місцем його проживання, чим не виконує вищезазначене рішення органу опіки та піклування у вигляді розпорядження голови Мостиської РДА та чинить перешкоди ОСОБА_2 у вихованні сина.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В силу частини 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ( періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.
Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері і батька, у пункті 1 ст.9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. І саме в цій статті проголошено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, ураховуючи положення наведених норм закону, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дитини.
Представник служби у справах дітей Мостиської РДА в судовому засіданні пояснила, що висновок служби у справах дітей, на підставі якого було видано розпорядження голови Мостиської РДА №746 від 01 грудня 2011року, було винесено на підставі даних, одержаних у результаті обстеження житлово-побутових умов проживання кожного з батьків, вивчення ставлення батьків до дитини, врахуванням віку дитини та стану її здоров'я. Зокрема було враховано, що позивач має нормальні умови для проживання, також його ставлення до дитини, який бажає брати участь у вихованні сина, розуміє свій обов'язок у цьому, а, передбачений ст.180 Сімейного кодексу України, обов'язок батьків утримувати дитину, позивач, який проживає окремо від дитини, виконує за домовленістю з матір'ю. Вважає висновок органу опіки та піклування таким, що відповідає інтересам дитини.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідачки проти позову, обґрунтовані тим, що побачення позивача із дитиною за місцем його проживання може зашкодити дитині, оскільки позивач проживає з іншою жінкою - ОСОБА_9, має іншу сім'ю, та їй невідоме ставлення останньої до дитини. Такі припущення, суд вважає не об'єктивними, які спростовуються поясненнями представника служби у справах дітей Мостиської РДА, яка в судовому засіданні пояснила, що при обстеженні житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2, який проживає разом із дружиною ОСОБА_9 та малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, було встановлено, хороше ставлення його дружини ОСОБА_9 до дітей, яка забезпечує в сім'ї належні умови проживання та виховання свого малолітнього сина - ОСОБА_8, та жодних підстав, які б свідчили про можливе негативне ставлення її до дитини не виявлено.
Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, який є обґрунтований та не суперечить інтересам дитини та вважає можливими та доцільними періодичні побачення позивача з дитиною за адресою його проживання.
Водночас, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визначення йому як способу участі у вихованні дитини можливість один раз протягом літнього періоду спільного оздоровлення терміном на 14 календарних днів, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги не відповідають висновку органу опіки та піклування. До такого висновку суд приходить також з огляду на вік дитини, оскільки в такому ранньому віці діти найбільше потребують материнської турботи, а довготривалі розлучення дитини з матір'ю можуть, як вважає суд, негативно вплинути на дитину.
Таким чином, враховуючи, що участь позивача у вихованні дитини є його правом та обов'язком, враховуючи особу позивача та його ставлення до дитини, беручи до уваги рекомендований органом опіки і піклування спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його малолітнього сина - ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що найвищим інтересам дитини в даний час буде відповідати встановлення способу участі у вихованні дитини - періодичні побачення з правом забирання дитини за адресою його проживання в наступні дні: першої та третьої суботи тижня кожного місяця з 12.00 год. до першої та третьої неділі тижня кожного місяця до 17.00год; додатково за погодженням з матір'ю дитини частково у святкові дні протягом року.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю АДРЕСА_2, як спосіб участі у вихованні його малолітнього сина: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, періодичні побачення з правом забирання дитини за адресою його проживання в наступні дні: першої та третьої суботи тижня кожного місяця з 12.00 год. до першої та третьої неділі тижня кожного місяця до 17.00год; додатково за погодженням з матір'ю дитини частково у святкові дні протягом року.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяБілоус Ю.Б.