Україна
17 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/19618/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Закутько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Добропілля
про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 153 грн. 15 коп.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2., за довір. від 01.09.2011р.
від відповідача: не з'явився
Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 153 грн. 15 коп.
Правовою підставою стягнення представник позивача вважає норми статті 67 Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ (зі змінами та доповненнями), Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
Відповідач у судове засідання не з'явився, письмових заперечень суду не надав, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції.
30 травня 2011 року відповідачем до податкового органу подана письмова заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2011 рік.
Згідно із пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював вид діяльності - «автомойка». На цей вид діяльності встановлена ставка єдиного податку в сумі 51 грн. 60 коп. за календарний місяць.
Відповідно до пункту 3 частини 1 підрозділу 8 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництв» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» ( 129/98-ВР ) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507» від 27 грудня 2010 року № 1196 пункт 6 викласти у такій редакції: розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється. Суб'єкт малого підприємництва сплачує:
- 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;
- 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що за результатами господарської діяльності відповідача у зв'язку із несплатою ним поточних податкових зобов'язань, у ОСОБА_1 виникла податкова заборгованість з єдиного податку (з урахуванням часткової сплати) у розмірі 153 грн. 15 коп.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості, довідки про наявність заборгованості, з яких вбачається, що у відповідача існує податковий борг з єдиного податку у розмірі 153 грн. 15 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 153 грн. 15 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (розрахункові відомості в матеравлах справи відсутні) податковий борг з єдиного податку у розмірі 153 грн. 15 коп. (сто п'ятдесят три гривні п'ятнадцять копійок).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.