Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18972/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Закутько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м. Сніжне
до Державної податкової інспекції у м. Торезі
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0001891510
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - за дов. від 02.11.2011р.
Державним підприємством «Сніжнеантрацит» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0001891510.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що штраф застосований за нормами Податкового кодексу України за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання з датою виникнення 30 жовтня 2007 року, а також сплату 13 вересня 2010 року платіжним дорученням податкового боргу, що був розстрочений рішенням відповідача. У письмовій заяві позивач просив розглянути справу за відсутності його представника.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та посилається на порушення позивачем граничних термінів сплати земельного податку.
Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124.
20 вересня 2011 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка податкової звітності позивача по земельному податку, за наслідками якої складений акт перевірки № 25/15-014-17/31906124 (надалі - акт перевірки).
На підставі даного акту перевірки відповідачем 28 вересня 2011 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001891510, яким застосований штраф у розмірі 50% в сумі 420 грн. 71 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 1049 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 841 грн. 42 коп.
Правовою підставою застосування штрафу відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ, пункту 287.3 статті 287, статті 126 Податкового кодексу України.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що позивачем в порушення статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено земельного податку за вересень 2007 року по терміну сплати 30 жовтня 2007 року в сумі 841 грн. 42 коп., фактично сплачено 13 вересня 2010 року. Також відповідач в акті зазначає, що відповідальність за порушення правил сплати земельного податку передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що 13 вересня 2010 року позивачем платіжним дорученням № 2302 була сплачена реструктуризована заборгованість відповідно до рішення відповідача від 31 березня 2006 року № 5/24-014-10 у розмірі 948 грн. 19 коп.
Згідно з Прикінцевими положеннями Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, отже його норми регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проаналізувавши норми статті 126 Податкового кодексу України, суд зазначає, що штраф застосовується до платника податків у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що є відсутнім у даній справі, оскільки спір стосується податкових зобов'язань 2007 року. Судом також враховано, що сплата боргу, сума за яким стала об'єктом застосування штрафу, сплачена 13 вересня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексу України. Крім цього, як встановлено судом зі спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем штраф застосований у розмірі 50%, однак такий розмір штрафу не передбачений статтею 126 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач. Як встановлено судом, фактично штрафна санкція застосована у розмірі 50% відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), який втратив чинність з 1 січня 2011 року, в тому числі й на дату прийняття спірного рішення від 28 вересня 2011 року.
Враховуючи, що дата виникнення податкових зобов'язань, так само як і дата несвоєчасної сплати, на думку відповідача, податкового зобов'язання, відбулася під час дії Закону № 2181, суд дійшов висновку щодо застосування в межах спірних правовідносин норм Закону № 2181.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач не мав права скерувати кошти, сплачені позивачем платіжним дорученням від 13 вересня 2010 року, в рахунок сплати податкових зобов'язань та податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосований штраф, правильність розміру штрафної санкції, та правомірність застосування до спірних правовідносин як норм Закону № 2181, так і норм Податкового кодексу України, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0001891510 задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 28 вересня 2011 року № 0001891510, яким застосований штраф у розмірі 420 грн. 71 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.