Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18462/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Закутько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0000292303
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 23.03.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 24.10.2011р.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0000292303.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності обліку товарних запасів у встановленому чинним законодавством порядку, та зазначає, що всі первинні документи, зокрема, накладні, знаходяться у офісі в м. Донецьку, тобто є наявними у юридичної особи, отже весь товар, що знаходився в реалізації в магазині в м. Харкові, є облікованим.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність за місцем реалізації товару документів, які посвідчують облік цього товару у встановленому порядку, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34604386, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.
11 липня 2011 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області була здійснена перевірка господарської одиниці - магазин, що належить позивачу, за адресою: м. Харків, вул. Ак. Вальтера,7-г, з питання дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої викладені в акті від 11 липня 2011 року.
За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265) 21 вересня 2011 року прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000292303, яким до позивача застосована сума санкцій у розмірі 12809 грн. 88 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265.
Як вбачається з акту, під час перевірки магазину позивача було, зокрема, встановлено здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на суму 6404 грн. 94 коп., що підтверджується відомостями про результати перевірки повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) від 11 липня 2011 року.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Відповідно до статті 2 Закону № 265 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до статті 20 Закону № 265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що фінансова санкція застосовується у випадку відсутності, зокрема, за місцем реалізації товару, документів, які посвідчують облік цього товару, та в розумінні статті 20 Закону № 265 вважається, що даний товар є не облікованим за місцем реалізації та зберігання. З огляду на зазначене, суд не приймає посилання позивача на те, що достатньо того факту, що первинні документи, які посвідчують облік товару, зокрема, накладні, знаходиться в офісі за юридичною адресою підприємства у м. Донецьку, а не за адресою господарської одиниці у м. Харкові. Суд також зазначає, що порушення, яке встановлено податковим органом, не пов'язане із оподаткуванням, внаслідок чого є необґрунтованим посилання позивача на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», оскільки як обов'язок, так і санкція за невиконання обов'язку суб'єктом господарювання, чітко передбачена Законом № 265, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Таким чином, норми Податкового кодексу України не передбачають як обов'язку, так і права податкового органу, при здійсненні фактичної перевірки дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, витребовувати документи, які посвідчують облік товару, безпосередньо у юридичної особи та чекати їх надання протягом певного часу безпосередньо юридичною особою. У такому випадку втрачається сенс проведення фактичних перевірок без попередження платника податків. Пункт 12 статті 3 та стаття 20 Закону № 265 чітко передбачають, що суб'єкт господарювання повинен вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в іншому випадку товар вважається не облікованим за місцем реалізації та зберігання. Словосполучення «у порядку, встановленому законодавством», на яке звертає увагу позивач, не посвідчує право суб'єкта господарювання на реалізацію товару, на який відсутні документи, що посвідчують його облік, безпосередньо за місцем реалізації або на складі, та на зберігання позивачем документів на товар у будь-якому іншому місці, ніж місце реалізації товару чи склад.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведений склад правопорушення та правомірність прийнятого рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0000292303, відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.