Україна
25 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/14877/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стойки В.В.
при секретарі Сальковій В.О.
за участю
представників позивача Шуліка З.А., Ляшенко Т.М.
представника відповідача Асадчого М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу
за позовом Державного підприємства “Дзержинськвугілля”
до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську
про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року №0000072300,-
Державне підприємство “Дзержинськвугілля” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року №0000072300.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу стосовно того, що операції з придбанням та подальшим використанням в своїй господарській діяльності ТМЦ отриманих від ТОВ «Белпліт» мали нереальний характер, товар не перевозився та не використовувався в діяльності є безпідставними та не відповідають дійсності. ДП «Дзержинськвугілля» вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року №0000072300 щодо зменшення розміру від*ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 105485,00грн. незаконним, таким, який не ґрунтується на нормах діючого податкового законодавства та підлягає визнанню недійсним.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 14 вересня 2011 року /а.с. 209-210 Т.1/. Пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення, винесено на підставі діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України, у зв*язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».
Заслухавши представників позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, Державне підприємство «Дзержинськвугілля» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 01 листопада 2005 року та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції міста Дзержинська з 01 листопада 2005 року за №1991.
Державною податковою інспекцією у місті Дзержинську було проведено виїзну документальну перевірку з питань реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з ПП «Укрстандарт-2009», ПП «Аннтей-В», ТОВ «Белпліт», ТОВ «Хортиця», ТОВ «Рудничні машини», ТОВ «Лідер Промснаб» за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р. та впливу зазначених операцій на визначення об*єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, та нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт від 06 червня 2011 року №284-23/33839013 та встановлені порушення:
- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст. 216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ДП «Дзержинськвугілля» при придбанні ТМЦ у ТОВ «Белпліт»;
- ст. 185, п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у рядку 26 Декларації «залишок від*ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у грудні 2010 року на загальну суму 105 485,04грн.
20 червня 2011 року ДПІ у місті Дзержинськ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000072300 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та підпунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 06 червня 2011 року №284/23/33839013 встановлено порушення ст. 185, п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, яким зменшено розмір від*ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105485,00грн.
Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у місті Дзержинську податковим повідомленням-рішенням, позивач 30 серпня 2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
За змістом акту перевірки, порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ на суму - 105485,00 грн., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Белпліт».
Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.
21 травня 2010 року між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белпліт» («Постачальник») було укладено договір поставки №3-ПММ /а.с. 79-82 Т.1/ зі змінами за додатковими угодами та додатками - специфікаціями, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов*язання передати в обумовлені терміни Товар (паливно-мастильні матеріали), а Покупець зобов*язується прийняти кожну партію Товару та сплатити її. Товар, який постачається, повинен по якості відповідати вимогам стандартів та технічним умовам виробника, вказаним у специфікаціях, які є невід*ємною частиною договору. Кількість, ціна, сортамент Товару визначаються технічною специфікацією.
Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи:
- додатковими угодами /а.с.84,87,88 Т.1, а.с. 87,88 Т.1/;
- специфікаціями /а.с. 89-137 Т.1/;
- довіреностями /а.с. 138-139 Т.1/;
- товарно-транспортними та видатковими накладними /а.с. 140-200 Т.1, а.с. 98-106, 108-153, 160-162 Т.2/;
- заправочними відомостями /а.с. 1-69, 157-159, 213-216, 218-220, 222-229, 231-234, 236-238, 240-243, 245-248, 250 Т.2/;
- прибутковими ордерами /а.с. 70-81 Т.2/.
Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ТОВ «Белпліт» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Як було встановлено у судовому засіданні для перевірки позивачем були надані всі вищезазначені документи.
Між тим, позивачем було зроблено висновок про нечемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Белпліт».
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Отже, відповідачем у акті перевірки не зазначив та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем з ТОВ «Белпліт». Також, вказаний правочин не визнан недійсним у судовому порядку.
В якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Белпліт» відповідач посилається на відсутність реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару та на акт Горлівської об*єднаної державної податкової інспекції про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Белпліт» з питань правомірності нарахування податкових зобов*язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АВО-Транс» ЄДРПОУ 37074078 та ТОВ «ВІД-Макроіл» ЄДРПОУ 36479685.
На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного між ним та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив.
Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З огляду на те, що у позивача є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод з ТОВ «Белпліт», суд вважає, що тільки проведення Горлівською ОДПІ документальної позапланової перевірки ТОВ «Белпліт» з питань правомірності нарахування податкових зобов*язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АВО-Транс» та ТОВ «ВІД-Макроіл» не може бути підставою для визнання угод нікчемними.
Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Белпліт».
Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаним договором із господарською діяльністю ТОВ «Белпліт», фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.
Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорів ТОВ «Белпліт» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагент позивача є платниками податку на додану вартість, що не спростовується кожною стороною. Таким чином, вказане підприємство мало право видавати податкові накладні позивачу.
Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість за податковий період.
У відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000072300 від 20 червня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 105 485,00 грн.
Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 20 червня 2011 року №0000072300.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що ДПІ у місті Краматорську не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Державного підприємства “Дзержинськвугілля” до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року №0000072300 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Дзержинську №0000072300 від 20 червня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 105 485,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 25 жовтня 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 28 жовтня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Стойка В. В.