Україна
23 вересня 2011 р. справа № 2а-25642/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16 год.00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
Постановлена у нарадчій кімнаті о 16 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Чухляк О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» м.Макіївка
до - Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції м. Макіївка
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю
представників сторін :
від позивача - ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір., ОСОБА_3 за довір.
від відповідача - ОСОБА_4 за довір.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000262340/2 від 01.11.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток в сумі 408389,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 150446,20 грн. взагалі на суму 558835,20 грн. та №0000272340/2 від 01.11.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 320,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. взагалі на суму 490,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Стосовно зазначеного в акті перевірки завищення валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з придбанням металопродукції для подальшого продажу позивач зазначив, що даний висновок ДПІ є безпідставним, оскільки ДПІ в результаті необґрунтованого використання у податковому обліку понять та норм, встановлених законами не про оподаткування, був зроблений відповідачем необгрунтований та незаконний висновок - збільшення власного капіталу є обов»язковою вимогою у податковому обліку для віднесення витрат до валових. З норм діючого законодавства про оподаткування вбачається, що законодавчо не встановлено, що збільшення власного капіталу є обов»язковою вимогою для віднесення витрат до валових.
Крім цього, позивач зазначив, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплено, що дохід виникає у випадку продажу товарів та незалежно від того, за якою ціною був здійснений такий продаж. За таких обставин, такий продаж повністю відповідає визначенню терміну «господарська діяльність», наведеного у п.1.32 цього Закону. Прибуток або збільшення власного капіталу для цілей оподаткування може бути визначено тільки за конкретний звітний період, який у відповідності з п.11.1 ст.11 Закону відповідає календарному кварталу, півріччю, трьом кварталам та року.
Все наведене стосується також і податку на додану вартість. Позивач зазначив, що порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від фінансового результату звітного періоду. Отримання прибутку позивачем підтверджується також деклараціями про прибуток підприємства.
Позивач зазначив, що спірні угоди з продажу металу за ціною нижче придбання, які не є основним видом діяльності підприємства, укладались ним з метою виконання зобов»язань перед кредиторами, в першу чергу, перед державою, по суті, з метою рятування підприємства від фінансової кризи, яка виникла у зв»язку з наступним.
Позивач в період 2006-2008 роки виконував підрядні роботи по проведенню ремонтів гірничих виробіток на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», які відносяться до основного виду діяльності позивача. У листопаді 2008 року шахта розірвала з позивачем договірні відносини у зв»язку із фінансово-економічною кризою. У зв»язку з припиненням платежів за виконані роботи, значним боргом шахти перед позивачем, у позивача виникло скрутне фінансове становище, у зв»язку з чим 14.12.2008 р. на підприємстві був виданий наказ, згідно до якого було прийнято рішення з метою своєчасного розрахунку із звільненими особами провести необхідні заходи по зниженню дебіторської заборгованості, притягненню грошових коштів за рахунок цієї дебіторської заборгованості з використанням фінансових операцій, передбачених діючим законодавством України, зокрема,збиткових, лише б зазначений крок призвів до виконання зобов»язань перед звільненими робітниками та перед державою.
Позивач зазначив, що саме реалізація металопродукції, яка поставлена боржниками у рахунок погашення заборгованості, надала підприємству можливість не допустити фінансової несплатоспроможності та ліквідації підприємства навіть ціною зниження ціни реалізації, але не нижче 20% від ціни придбання. В результаті цих операцій позивачем на теперішній час повністю погашені зобов»язання перед працівниками та перед державою, та за результатами звітних періодів було отримано прибуток.
Позивач також посилається на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010 р. по справі №2а-27144/10/0570.
У додаткових поясненнях від 23.09.2011 р. позивач стосовно скрутного стану на підприємстві зазначив, що відсутність обсягів робіт призвело до масових звільнень робітників підприємства. Та, як наслідок, обсяг зобов»язань позивача по заробітній платі перед звільненими робітниками за вересень-грудень 2008 р. склав 6,0 млн. грн.., що призвело до неможливості для підприємства своєчасної сплати звільненим працівникам нарахованих сум. У зв»язку з несплатоспроможністю замовників позивач змушений був звільнити значну кількість робітників.
По-друге, як зазначив позивач, наявність величезної заборгованості по заробітній платі призвело до масових звернень звільнених працівників до контролюючих органів, прокуратури та судів. Тобто, із-за несвоєчасного розрахунку зі звільненими працівниками позивач поніс додаткові збитки у вигляді фінансових санкцій та штрафів, додаткових виплат робітникам за рішеннями судів.
По-третє, підприємство не мало фінансової змоги своєчасно виконати зобов»язання перед бюджетами та державними цільовими фондами, що призвело до нарахування значних сум по фінансовим санкціям.
Крім цього, позивач зазначив, що станом на 08.12.2008 р. відповідачем описані активи позивача у вигляді дебіторської заборгованості ВАТ «Вугільна компанія «Красноармійська-Західна №1» у розмірі 8738 000,00 грн., на які податковий орган розповсюдив право податкової застави, тобто Макіївська ОДПІ не розповсюдила право податкової застави на активи підприємства(основні фонди), бо на той час не існувала навіть ймовірна можливість їх реалізації.
Позивач також зазначив, що на підприємстві існувала кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість(найбільша від здійснення підприємницької діяльності(за виконані роботи), у язв»язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом порушених прав з позовами про стягнення заборгованості за виконані роботи. .
ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне. Щодо завищення валових витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат на придбання товарів(робіт, послуг), які не використовувались у господарській діяльності та віднесення до складу сум ПДВ за операціями з придбання металопродукції для подальшої її реалізації, відповідач зазначив, що при співставленні цін реалізованої продукції та її собівартості, даних рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 712 «Дохід від реалізації інших активів», первинних документів та даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №943 «Собівартість реалізованих запасів» встановлено, що фактично реалізовано металопродукцію за ціною нижче собівартості придбання.
Відповідач зазначив, що позивач, з метою ведення податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку.
Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку. Тобто, збільшення власного капіталу є обов»язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком.
Стосовно порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач зазначив, що , враховуючи, що доказів про втрату первісної вартості металопродукції та документів, які підтверджують неможливість реалізації металопродукції за ціною її реалізації позивачем не надавались, перевіряючими правомірно зроблений висновок про здійснення позивачем реалізації цієї продукції за ціною нижче ціни придбання та завищення валових витрат.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,
Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №30418061 та як платник податків перебуває на податковому обліку Червоногвардійському відділенні Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області.
Макіївською об»єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області було здійснено планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги), додержання валютного законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., на підставі якої складений акт від 29.06.2010 р. №5386/23-2/30418061.
На підставі акту перевірки Макіївською об»єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення №0000262340/0 від 14.07.2010р., яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1158805грн. 50 коп., у тому числі основний платіж - 808366 грн.00 коп., штрафні (фінансові) санкції в сумі 350439грн.50 коп. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
- податкове повідомлення-рішення №0000272340/0 від 14.07.2010 р., яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 490грн.00 коп., у тому числі основний платіж - 320 грн.00 коп., штрафні (фінансові) санкції в сумі 170грн.00 коп. Фінансові санкції застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Рішенням Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області №37303/10/25-012 від 25.08.2010р. за результатами розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження, податкове повідомлення рішення від 14.07.2010 р. №000272340/0 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000262340/0 від 14.07.2010 р. скасовано в частині нарахування податку на прибуток в сумі 399977 грн.00 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 199993грн.30 коп. в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
За результатами цього рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262340/1 від 26.08.2010 р., яким позивачеві було визначено податкове зобов»язаня з податку на прибуток у сумі 558835,20 грн., у т.ч. основний платіж - 408389,00 грн., штрафні(фінансові) санкції - 150446,20 грн. та №0000272340/1 від 26.08.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 490грн.00 коп., у тому числі основний платіж - 320 грн.00 коп., штрафні (фінансові) санкції в сумі 170грн.00 коп.
За результатами подальшого адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області №19125/10/25-113-5 від 29.10.2010р. податкові повідомлення-рішення від 14.072010 р. №0000272340/(від 26.08.2010 р. №0000272340/1) та №0000262340/0(від 26.08.2010 р. №0000262340/1) з урахуванням рішення Макіївської ОДПІ від 25.08.2010 р. №37303/10/25-012, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
За результатами цього адміністративного оскарженням відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010р. №0000262340/2 та від 01.11.2010 р. №0000272340/2.
По податковому повідомленню-рішенню від 01.11.2010р. №0000272340/2.
Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із урахуванням змін та доповнень) було занижено податок на прибуток в сумі 408389,00 грн .
Перевіркою встановлено, що позивач у 2009 році придбавав металопродукцію для подальшої реалізації, у т.ч.:
- за договором №11117 Дс від 15.06.06 р. та додатковими угодами від 20.07.09 р., 03.08.09 р., 01.09.09 р. позивач придбав металопродукцію у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» на суму 7905527 грн. на умовах постачання ЕХW- склад ВАТ «ММК ім.. Ілліча», яка була реалізована всього на суму 6629233 грн,, у т.ч. ТОВ «Дон-Енергорстальпром» за договором 09-06/1 від 17.06.09 р. на суму 390085 грн.(умови постачання - склад продавця) та ТОВ «Юг-Метпром» за договором №5117/07/09 від 17.07.09 р. на суму 6234198 грн.(умови постачання - склад Ільїч Сталь).;
- за договором №25 від 07.10.2009 р. позивач придбавав металопродукцію у ВАТ «ш. Красноармійська-західна №1» на суму 5273259 грн., яка була реалізована ТОВ «Юг-Метпром» за договором №5117/07/09 від 17.07.09 р. на суму 4589287 грн.(умови постачання - склад Ільїч Сталь).
Підприємством при придбанні та реалізації металопродукції зроблено бухгалтерські проводки (арк..42 акту перевірки).
Згідно Національного положення(стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. під №751/4044, оцінка вибуття запасів проводилася на підприємстві по методу ФІФО, метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в ті послідовності, в якій вони поступали на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються в виробництво(продажу та інше вибуття), оцінюється по собівартості перших по часу отриманих запасів. Згідно Національного положення(стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.1999 р. під №27/4248 ст.11 «…собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг) складається із виробничої собівартості робіт, послуг, яка була реалізована на протязі звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та поверх нормативних виробничих витрат…». При співставленні ціни реалізованої металопродукції та її собівартості, даних рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 712 «Дохід від реалізації інших активів», первинних документів та даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №943»Собівартість реалізованих запасів» встановлено, що позивач фактично реалізовував металопродукцію за ціною нижче собівартості придбання.
Загальна сума валового доходу від продажу металопродукції за 2009 рік складає 11218520 грн., у т.ч. 2 квартал 2009 р. - 390085 грн., у т.ч. ПДВ, 3 квартал 2009 р. - 6239148 грн., у т.ч. ПДВ, 4 квартал 2009 р. - 4589287 грн., у т.ч. ПДВ.
Загальна сума придбаної продукції складає 13178786 грн., у т.ч. ПДВ.
Таким чином, підприємством в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано збільшено валові витрати на суму 1633555 грн. внаслідок віднесених до складу валових витрат, витрат на придбання товарів(робіт, послуг), які не використовувались у господарській діяльності, у т.ч. по періодах: півріччя 2009 року - 56601 грн., 3 квартали 2009 року - 1060579 грн., 2009 рік - 1633555 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2011 р. по справі було призначено судово-економічну експертизу.
Судом було отримано висновок по зазначеній експертизі за №292/24 від 04.07.2011р.
Матеріалами справи встановлено наступне.
Між позивачем(Покупець) та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод»(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу обладнання, матеріалів та продукції виробничо-технічного призначення по об»єктах СС №2 ВАТ «УК «Шахта Красноармійська-Західна №1» №11117дс від 15.06.2006р.
Товаром з урахуванням додаткових угод до цього договору від 15.06.2009 р.(на суму 460893,57 грн.з ПДВ), від 20.07.2009 р.(на суму 2612975,30 грн. з ПДВ) , від 03.08.2009 р.(на суму 2934395,54 грн. з ПДВ), від 01.09.2009 р. (на суму 1880648,36 грн. з ПДВ) є сталь оцинкована.
З висновку експерта та матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору позивач отримав від ЗАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» металопродукцію на загальну суму 7905527 грн.(з ПДВ), що підтверджується відповідними накладними та актами приймання продукції(т.2, а.с.155-186).
Наведені обставини визнаються сторонами.
У подальшому металопродукція реалізовувалась на адресу підприємств-покупців - ТОВ «Дон-Енергостальпром» та ТОВ «Юг -Метпром», а саме:ТОВ «Дон-Енергостальпром» за договором №09-06/1 від 17.06.09р на суму 390085грн.(з ПДВ); ТОВ «Юг-Метпром» за договором №5117/07/09 від 17.07.09р. на суму 6234198грн.(з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними на продаж товару.
Зазначені обставини також визнаються сторонами.
З висновку експерта вбачається наступне.
У бухгалтерському обліку операції з реалізації товару відображались кореспонденцією рахунків Дт361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»-Кт201 «Сировина та матеріали» (о одночасним списанням вартості ТМЦ з балансу підприємства.)
Виходячи з даних наведених вище регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Ремшахтострой» встановлено, що підприємством вартість придбаних у ЗАТ «Донецьксталь» товарів (металопродукція) оприбутковується та списуються як активи, що придбані для використання у господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації стороннім організаціям.
При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які документи - акти протоколи, звіти, тощо, які б свідчити про використання придбаних ТМЦ не у господарській діяльності. Відповідно надані регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Ремшахтострой» також не містять кореспонденцій рахунків, які повинні використовуватися при обліку активів, що витрачені не у господарській діяльності підприємства: 84 “Інші операційні витрати”, 947”Нестачі та втрати від псування цінностей”, 072 “Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей”, 793 “Результат іншої операційної діяльності”, 949 “Інші витрати операційної діяльності” (порядок кореспонденції вказаних рахунків описаний на стор16-17 Висновку).
Отже, даними наданих експерту документів та регістрів бухгалтерського обліку підтверджується факт придбання ТОВ «Ремшахтострой» у ЗАТ «Донецьксталь -МЗ» товару (металопродукції), їх оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності (реалізація стороннім організаціям).
Таким чином, як зазначено у висновку, ТОВ «Ремшахтострой» відповідно до п.п.5.2.1п.5.2ст5, п.п.11.2.1п.11.2ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мало право декларувати валові витрати від операцій по придбанню товару у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» у сумі 6587939,55грн. у тому рахунку: 2-кв. 2009р. - 384671,99грн., за 3-й квартал 2009р. - 6203267,56грн.
Між позивачем(Покупець) та ВАТ «УК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу обладнання, матеріалів та продукції виробничо-технічного призначення №25 від 07.10.2009р.
З висновку експерта та матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору позивач отримав від ВАТ «УК «Шахта «Красноармійська-Західна №1» металопродукцію на загальну суму 5273259 грн.(з ПДВ), що підтверджується відповідними накладними (т.2, а.с.187-209).
Наведені обставини визнаються сторонами.
Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, у подальшому металопродукція реалізовувалась на адресу ТОВ «Юг -Метпром» за договором №5117/07/09 від 17.07.09р. на суму 4589287грн.(з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними на продаж товару.
Зазначені обставини також визнаються сторонами.
Висновком експерта встановлено наступне.
Відповідно наданих експерту реєстрів бухгалтерського обліку ТОВ «Ремшахтострой» за 2009р.: журналів-ордерів за рахунками - 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 201 «Сировина та матеріали», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», значиться що придбання у ВАТ «УК ш. «Краснолиманська-западна №1» ТМЦ (металопродукції) та подальше їх оприбуткування підприємством відображається кореспонденцією рахунків Дт201 «Сировина та матеріали» - Кт631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
У подальшому, згідно вищенаведених регістрів, оприбутковані ТМЦ (металопродукція) реалізовувалась на адресу підприємства ТОВ «Юг -Метпром» за договором №5117/07/09 від 17.07.09р. на суму 3824405,83грн. У бухгалтерському обліку операції з реалізації товару відображались кореспонденцією рахунків Дт361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»-Кт201 «Сировина та матеріали» (о одночасним списанням вартості ТМЦ з балансу підприємства).
Отже, виходячи з даних наведених вище регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Ремшахтострой» встановлено, що підприємством вартість придбаних у ВАТ «УК ш. «Краснолиманська-западна№1» товарів (металопродукція) оприбутковується та списуються як активи, що придбані для використання у господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації стороннім організаціям.
При цьому в матеріалах справи а також у документації, що надана експерту у відповідності до Клопотання відсутні будь-які документи - акти протоколи, звіти, тощо, які б свідчити про використання придбаних ТМЦ не у господарській діяльності. Відповідно надані регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Ремшахтострой» також не містять кореспонденцій рахунків, які повинні використовуватися при обліку активів, що витрачені не у господарській діяльності підприємства: 84 “Інші операційні витрати”, 947”Нестачі та втрати від псування цінностей”, 072 “Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей”, 793 “Результат іншої операційної діяльності”, 949 “Інші витрати операційної діяльності” (порядок кореспонденції вказаних рахунків описаний на стор. 16-17 Висновку).
Отже, даними наданих експерту документів та регістрів бухгалтерського обліку підтверджується факт придбання ТОВ «Ремшахтострой» у ВАТ «УК ш. «Краснолиманська-зпадана №1» товару (металопродукції), їх оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності (реалізація стороннім організаціям).
Таким чином, ТОВ «Ремшахтострой» відповідно до п.п.5.2.1п.5.2ст5,п.п.11.2.1п.11.2ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мало право декларувати у 4-му кварталі 2009р. валові витрати від операцій по придбанню товару у ВАТ «УК ш. «Краснолиманська- западна №1» у сумі 4394382,5грн.
У висновку експерта також зазначено, що згідно результатів дослідження даних наданих експерту документів випливає, що висновки акту перевірки ДПІ в частині порушення підприємством п.5.1ст5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№287/97-ВР в частині віднесення до складу валових витрат вартості товарів, які у подальшому реалізовані за меншу вартість (зі збитком), тобто не пов'язані з господарською діяльністю на суму 1633555грн.(сума в акті ОДПІ визначена як різниця між сумою придбання та сумою реалізації ТМЦ), у тому рахунку: півріччя 2009р. - 56601грн., 3квартали 2009р. - 1060579грн., 2009р. - 1633555грн. документально не обґрунтовані та нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачені.
За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Аналіз наведених норм доводить, що необхідною умовою включення витрат до складу валових є їх використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З матеріалів справи вбачаться, що факт придбання, оприбуткування та використання у господарській діяльності отриманого позивачем товару підтверджується належними первинними документами, але сама господарська операція носить збитковий характер.
Листами від 01.12.2008 р. колектив працівників позивача звернувся до Генерального директора ВАТ «УК шахта «Красноармійська-Західна №1» з вимогами про погашення заборгованості з заробітної плати, оскільки ними були виконані підрядні роботи.
14.12.2008 р. позивач видав наказ за №175, у якому було зазначено про відсутність реальних надходжень за виконані роботи від ВАТ «Угольна компанія «Шахта «Червоноармійська - Західна №1» за наявності реальної заборгованості, очікуваної на 31.12.08 р. по заробітній платі, відрахуванням до Пенсійного Фонду, податкам і зборам приблизно на 9,5 млн. гривень, а також при зобов'язаннях по ПДВ і податку на прибуток в сумі 4,5 млн. гривень, і за наявності кредитних зобов'язаннях перед банком на суму 1,5 млн. гривень, за умови втрат, пов'язаних з щомісячною компенсацією за невчасну виплату заробітної плати, нарахованих пені і фінансові санкції державних контролюючих органів можуть скласти суму більше 2,5 млн. гривень, що призведе до серйозних фінансових наслідків для підприємства, аж до його фінансової неспроможності.
У умовах відсутності оплати з боку ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська - Західна №1» за вже виконані роботи і масових звільнень працівників, у зв'язку з дефіцитом засобів, з метою недопущення фінансової неплатоспроможності підприємства і для проведення своєчасного розрахунку зі звільненими особами, виникла необхідність проведення заходів щодо витребування грошових коштів за виконані роботи і дослідження додаткових джерел з фіксування, у зв»язку з чим позивачем у пунктах наказу зазначено:
Підготувати документи для звернення до господарського суду з позовом до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Червоноармійська - Західна №1» про стягнення заборгованості за виконані роботи по договорах №96 від 28.12.07 р. і №77 від 21.03.07 р. Для здійснення своєчасного розрахунку із звільненими особами провести необхідні заходи щодо зниження дебіторської заборгованості, яка є на підприємстві , залученню грошових коштів за рахунок цієї дебіторської заборгованості з використанням фінансових операцій, передбачених чинним законодавством України, у тому числі і збиткових.
28.01.2009 р. позивач видав наказ за №7 «Про погашення дебіторської заборгованості ВАТ «УК «Шахта Красноармійська-Західна №1», у якому зазначено, що для погашення наявної дебіторської заборгованості за виконані роботи по договорам №96 від 28.12.07 р. і №77 від 21.03.07 р. (на 01.01.09 р. борг склав суму 25929,3 тис. гривень) і у виконання наказу №175 від 14.12.08 р., були проведені переговори із ЗАТ «Донецьксталь-МЗ», в результаті яких була досягнута домовленість про постачання з їх боку металопродукції в рахунок переуступки боргу ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Червоноармійська - Західна №1» по названих договорах.
Зазначеним наказом було вирішено :
1. Інженеру по комплектації та обладнання
- узгоджувати із ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» номенклатуру і відпускні ціни на запропоновану металопродукцію;
- провести роботу по вивченню ринку потенційних і платоспроможних покупців, існуючих цін на запропоновану ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» металопродукцію;
- провести переговори по реалізації запропонованої металопродукції з потенційними покупцями на умовах попередньої оплати або оплати в день відвантаження цієї металопродукції.
2. Головному бухгалтерові провести підготовку необхідних документів для висновку операцій покупки і продажу запропонованою ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» металопродукції, переуступання дебіторській заборгованості ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Червоноармійська - Західна №1».
В процесі розгляду справи встановлено, що у зв»язку із фінансовою кризою та відсутністю коштів у контрагентів позивача для погашення заборгованості перед позивачем позивач змушений був звільнити більшість працівників протягом листопада-грудня 2008 р.
Ці звільнення призвели до збільшення кредиторської заборгованості з виплати заробітної плати перед звільненими працівниками, що підтверджується звітами з праці, наданих до органу статистики за відповідні періоди.
Управлінням Пенсійного фонду України були виставлені позивачеві вимоги про сплату боргу від 04.02.2009 р. №Ю-4 на суму 323956,10 грн., від 03.03.2009 р. №Ю-4 на суму 320197,50 грн., від 06.03.2009 р. №Ю-4 на суму 400594,39 грн., від 03.04.2009 р. №Ю-4 на суму 460365,69 грн., що свідчить про існуючу заборгованість перед органами Пенсійного фонду України.
Управлінням Пенсійного фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки були винесені рішення від 26.05.2009 р. №142, на суму 125751,73 грн., від 26.05.2009 р. №141 на суму 5457,80 грн., від 22.07.2009 р. №248 на суму 527,61 грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Прокуратурою Червоногвардійського району м. Макіївки Донецької області було винесено припис позивачеві від 09.02.2009 р. за №12-86 про усунення порушень по оплаті праці шляхом здійснення виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Прокуратурою було попереджено позивача, що у випадку нерозгляду або неналежного розгляду припису прокурора до позивача будуть застосовані заходи адміністративного впливу, передбачені ст.185-6 КУпАП.
Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області 12.02.2009 р. , 14.09.2009р. було винесено позивачеві приписи №05-19-024/0075-0072, №05-19-024/0011-0011, якими також було приписано позивачеві погасити заборгованість із заробітної плати працівникам позивача .
Листом від 21.10.2008 р. №224 позивач звернувся до відповідача з проханням про надання розстрочки зі сплати ПДВ по декларації за вересень 2008 р. в сумі 2360000грн. на строк до 20.12.2008 р. у зв»язку з скрутним фінансовим становищем, а саме: наявність дебіторської заборгованості станом на 21.10.2008 р. за виконані роботи - 26,0млн.грн., заробітна плата робочим та службовцям за веречень 2008 р., заборгованість на 21.09.08 р. складає 6.8 млн.грн.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення податкових зобов»язань з податку на додану вартість №162 від 29.10.2008 р. на суму 2360000 грн.
Рішеннями Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02.06.2009 р. по справі 2-720/09, від 23.06.2009 р. по справі 2-1888/2009 р., від 26.06.2009р., Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2009 р. по справі 2-1803/2009, були задоволені позовні вимоги працівників позивача до позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, які судами задоволені в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.
Димитровським міським судом Донецької області від 15.07.2009 р. по справі №2-246/09, від 15.07.2009 р. по справі №2-247/09 було винесено ухвали про визнання мирових угод, укладених між позивачем та його працівниками про сплату середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідачем були описані активи у вигляді дебіторської заборгованості ВАТ «Вугільна компанія «Красноармійська-Західна №1» згідно договору №96 від 28.12.2007 р. у розмірі 8738000,00 грн., на які поширюється право податкової застави, що підтверджується актом опису активів за №14418/10/24-013-3 від 08.12.2008 р.
09.12.2008 р. податкова застава була зареєстрована у Державнеому реєстрі обтяжень рухомого майна(витяг №21963250) з терміном дії до 09.12.2013 р.
Відповідачем було виставлено позивачеві податкові вимоги від 02.04.2009 р. №1/112 на сплату податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4105707,44грн., зі страхових внесків до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності в сумі 20274 грн., від 09.01.2009 р. №2/8 від 09.01.2009 р. на сплату податкового боргу з податку на прибуток в сумі 698626,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 4333153,68 грн.
Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві було визначено суми штрафних санкцій з податку на додану вартість, а саме: від 27.03.2009 р. № 0001671540/0 на суму 472250,80 грн., від 16.02.2009 р. №0001381540/0 на суму 391674,4 грн., від 14.05.2009 р. на суму 410570,74 грн., які містяться в матеріалах справи.
Крім цього, відповідачем згідно з абз.2 а.а.16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були надіслані позивачеві податкові повідомлення на сплату податку на додану вартість від 27.05.2009 р. №105920040721492, від 27.05.2009 р. №105930040671180.
Позивач звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості за виконані роботи, що підтверджується відповідними процесуальними документами судів.
Наведене підтверджує , що позивач протягом тривалого часу знаходиться у скрутному фінансовому стані.
Крім цього, у висновку експерта зазначено, що згідно результатів дослідження наданих ТОВ «Ремшахтострой» документів: виписок банку, Головної Книги за 2009р., Журналів-ордерів та відомостей за 2009р. дані яких наведені у Таблиці №3 встановлено, що за період червень-грудень 2009р.:
- Сума коштів, що надійшла на адресу підприємства від здійснення господарської операції складає 15 006 692,98грн., у тому числі від реалізації металопродукції - 11 276 033,18грн.;
- Сума здійснених позивачем платежів за досліджуваний період складає - 13438538,78грн.
Отже, як зазначено у висновку, згідно результатів проведеного експертом дослідження випливає, що отримані від здійснення господарської діяльності грошові кошти - в сумі 15 006 692,98грн. у т.ч. від операцій з реалізації металопродукції у сумі - 11276033,18грн. використані ТОВ «Ремшахтострой» у тому рахунку з метою повернення заборгованості перед бюджетом, виплати заробітної плати, повернення заборгованості за кредитами та фінансовою допомогою, іншою заборгованістю, що пов'язана з господарською діяльністю позивача всього на суму - 13 438 538,78грн.
При цьому здійснити перелічені у Таблицях №3, №4 платежі в період їх фактичних виплат, виключно за рахунок інших грошових коштів, крім отриманих від реалізації металопродукції, ТОВ «Ремшахтострой» можливості не мало.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що дії позивача з придбання та продажу металопродукції за ціною нижче ціни придбання не були спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та заниження оприбуткованого доходу, а були зумовлені розумними економічними причинами.
Придбана позивачем металопродукція використана ним у господарській діяльності .Витрати підтверджені належними документами.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрат за спірними господарськими операціями, відповідно висновок ДПІ про порушення позивачем п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необгрунтованим.
По податковому повідомленню-рішенню № 0000272340/2 від 01.11.2010р.
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 320 грн. стало порушення позивачем абз.1 п.п. 7.4.1., п.п.7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 39812 грн., у тому числі: у червні 2009 р. на 320 грн., серпні 2009 року - 39492грн. та завищення від»ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 286899 грн., у т.ч. червень 2009 р. - 11600 грн., липень 2009 р. - 55624 грн., серпень 2009 р. - 54874 грн., вересень 2009 р. - 50805 грн., жовтень 2009 р. - 56759 грн., листопад 2009 р. - 14512 грн., грудень 2009 р. - 42725 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ 326711 грн., яка не пов»язана з господарською діяльністю, а саме:червень 2009 р. - 11920 грн., липень 2009 р. - 55624 грн., серпень 2009 р. - 94366грн., вересень 2009 р. - 50805 грн., жовтень 2009 р. - 56759 грн., листопад 2009 р. - 14512 грн., грудень 2009 р. - 42725 грн.
Актом перевірки встановлено, що внаслідок порушень, зазначених вище, а саме господарських операцій з придбання металопродукції у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» та ВАТ «ш. Красноармійська-західна №1» підприємством до складу податкового кредиту віднесено витрати по сплаті ПДВ по придбанню товарів(робіт, послуг), які не використовувались у господарській діяльності.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону 7.4.4. якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.
Як було встановлено вище, позивачем доведено правомірність віднесення до складу валових витрат по придбанню металопродукцікії у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» та ВАТ «ш. Красноармійська-західна №1».
Крім цього, у висновку експерта зазначено, що висновки акту перевірки ОДПІ щодо порушення ТОВ «Ремшахтострой» п.п.7.4.4п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» яке спричинило завищення податкового кредиту за червень 09р -грудень 2009р. на суму 326711грн., у тому рахунку за червень 2009р на 320грн. ґрунтуються на твердженні про використання не у господарської діяльності ТМЦ, придбаних ТОВ «Ремшахтострой» у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» та ВАТ «УК ш. «Красноармійська».
Оскільки у результаті здійсненого вище дослідження, висновки акту перевірки ДПІ щодо використання позивачем придбаних у ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» та ВАТ «УК ш. «Красноармійська» ТМЦ не у господарській діяльності документально не підтверджуються, встановлене актом ОДПІ порушення п.7.4.4п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., яке спричинило завищення податкового кредиту у розмірі 326711грн., у т.ч. за червень 2009р. - 11920грн., липень2009р. - 55624грн., серпень 2009р.- 94366грн., вересень 2009р - 50805грн., жовтень 2009р. -56759грн., листопад 2009р - 14512грн., грудень 2009р- 42725грн. також документально не підтверджуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав металопродукцію з метою її подальшого продажу, тобто для використання у своїй господарській діяльності.
Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.
Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, неправомірність нарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 408389,00 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 150446,20 грн., а неправомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 320,00 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010р. №0000262340/2 та від 01.11.2010р. №0000272340/2 не можуть вважатись обґрунтованими та законними і підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2010р. №0000262340/2 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» донараховано суму податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 408389,00грн. та застосовані штрафні(фінансові) санкції в розмірі 150446,20 грн. на загальну суму 558835,20 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2010р. №0000272340/2 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» донараховано суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 320,00 грн. та застосовані штрафні(фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн. на загальну суму 490,00 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой» витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено та підписано 23 вересня 2011 р.
Суддя Наумова К.Г.