21 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5407/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_8 представник за довіреністю;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
про: визнання протиправною та скасування постанови
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
Адміністративний позов мотивований тим, що 09.08.2011р. старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Поліщуком М.М винесено постанову про відкриття провадження ВП № 29826955, яка прийнята на підставі виконавчого напису № ВРВ 912265 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Оскільки оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також враховуючи той факт, що вона отримана ОСОБА_2 лише 24.11.2011р., за даних обставин позивач змушений був звернутись до суду з позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою про вручення повістки (а.с. 38).
Відповідно до ч.5 ст.181 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи 10.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 винесено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9) у зв'язку з забезпеченням зобов'язань ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 5861289 (а.с. 19-24).
08.08.2011р. Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" подано заяву про відкриття виконавчого провадження з переліком відповідних документів (а.с.32-33). На підставі чого старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Поліщуком М.М винесено постанову про відкриття провадження (а.с. 8).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Так дійсно, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Положення ч.1 ст. 17 закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
А у відповідності до ч.2 вищезазначеної статті Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Частиною статті 18 Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною ч. 1 ст.25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Однак в порушення, вищезазначених норм державний виконавцем виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі виконавчого документу, що не відповідає вищезазначеним вимогам у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат", у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону визначено, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Проте в порушення вищезазначених вимог боржником приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 визначено ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, у відповідності до договору іпотеки № 5861289. Проте дослідивши даний договір судом встановлено, що боржником являється ОСОБА_2, отже при оформленні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 невірно встановлений боржник.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Таким чином судом встановлено, що виконавчий документ не відповідає вимогам визначеним законом, тому у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Крім того, у випадку відкриття виконавчого провадження, копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, що визначено частиною 5 статті 25 Закону.
Водночас, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом, що визначено ч.6 вищезазначеної статті закону.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова отримана позивачем 24.11.2011р., про свідчить розписка в супровідному про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2011р.
Так дійсно, відповідно до вищезазначеного супровідного дана постанова надіслана позивачу 09.08.2011р. строк добровільного виконання встановлено до 16.08.2011р, однак доказів отримання якої відповідачем не представлено.
Відповідно до ч.1 ст. 31 закону визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем по справі порушено право що оскарження постанови у строк визначений законом
У відповідності до ч.4.ст.31 Закону визначено, що державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
Тобто застосування даної норми можливе лише у строк визначений законом в порушення вищезазначеної норми державним виконавцем вручено дану постанову лише 24.11.2011р.
Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що протокольною ухвалою суд від 19.12.2011р.відповідача зобов'язано надати матеріали виконавчого провадження та докази вчасного надіслання оскаржуваної постанови у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву. Однак 21.12.2011р. відповідач в судове засіданні не з'явився, витребовуваних документів не надав, а тому в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 76 цього Кодексу).
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином судові витрати в розмірі 28 грн.24 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю
Визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29826955 від 09.08.2011р., яка винесена старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Поліщуком М.М про примусове виконання виконавчого напису № ВРВ 912265, виданого 10.11.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 28 грн. 24 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Чернюк Алла Юріївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
21.12.2011