01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.01.2012 № 51/371
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Чорної Л.В.
Тищенко О.В.
при секретарі: Дмитрина Д.О.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 05.01.2012;;
від відповідача: не з'явились;
Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком”
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011
у справі № 51/371 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Каскад”
до Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком”
про стягнення 593415,00 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Каскад” (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №19/09/07МП-1 від 19.09.2007 у розмірі 539469,00 грн. та неустойки у розмірі 53946,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №51/371 позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" заборгованість у розмірі 539469,00 грн., 19909,18 грн. - неустойки, 5593,79 грн. - державного мита та 222,46 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Закрите акціонерне товариство „Київська будівельна компанія „Київбудком” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №51/371 скасувати рішення в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.11.2011.
В судове засідання 30.11.2011 з'явився представник позивача.
Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Каскад" подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному та необхідністю його особистої присутності під час розгляду даної справи.
На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи було відкладено на 14.12.2011.
В судове засідання 14.12.2011 з'явились представники сторін.
Представником позивача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2011 подано письмові пояснення, які колегією суддів залучено до матеріалів справи.
Відповідачем вимог ухвали суду від 30.11.2011 не виконано.
Розгляд справи було відкладено на 11.01.2012.
В судове засідання 11.01.2012 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:
19.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" та Закритим акціонерним товариством "Київська будівельна компанія" "Київбудком" укладено договір купівлі-продажу №19/09/07МП-01, за умовамb якого позивач зобов'язався продати, а відповідач -прийняти та оплатити у відповідності до умов договору металопродукцію.
Відповідно до пункту 2.3. договору датою поставки товару вважається дата передачі товару у відповідності до товаротранспортної накладної та товарної накладної.
Загальна вартість товару, відповідно до пункту 3.1., становить 3000000,00 грн.
У відповідності до пункту 4.1. договору за поставлений товар відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості товару.
Згідно з пунктом 4.4. договору позивач має право здійснити відвантаження товару без попередньої оплати та, при цьому, відповідач гарантує здійснити оплату за поставлений товар протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.
Згідно з пунктом 10.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.01.2011 термін дії договору встановлено до 31.12.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1165333,79 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №19/09/07МП-01 від 19.09.2007 та статті 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 539864,79 грн.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Листом вих. №987 від 20.05.2011 Закрите акціонерне товариство "Київська будівельна компанія" "Київбудком" встановило графік погашення заборгованості до 15.06.2011.
Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості поставленого за договором №19/09/07МП-01 від 19.09.2007 товару на суму 625864,79 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було порушено умови договору №19/09/07МП-01 від 19.09.2007, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 539864,79 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 53946,00 грн.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, поставленого без попередньої оплати, відповідач виплачує продавцю пеню в розмірі 10% від суми поставленого та неоплаченого товару за кожен день прострочки строків оплати.
Тож, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, яку просить стягнути позивач, є пенею.
Разом з тим, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тож, враховуючи, що відповідачем порушено зобов'язання, передбачені умовами договору №19/09/07МП-01 від 19.09.2007 позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення неустойки.
Проте, судова колегія не погоджується з розміром пені, яку позивач просить стягнути..
Так, згідно розрахунку суду, який здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за визначений позивачем строк (з 30.04.2011 по 08.08.2011) становить 19909,18 грн.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 539864,79 грн. та 19909,18 грн. - пені.
Щодо посилання Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з прийняттям рішення у відсутності представника відповідача та тим самим позбавлення відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Господарським судом міста Києва ухвала від 15.08.2011 про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 26.09.2011 була надіслана сторонам 26.08.2011, відповідачем дана ухвала була отримана 29.08.2011, що підтверджується повідомленням про вручення.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 про відкладення судового засідання на 10.10.2011 була отримана відповідачем 03.10.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Стаття 22 ГПК України наділила сторін правом брати участь у судових засіданнях, а не обов'язком. Отже, Закрите акціонерне товариство „Київська будівельна компанія „Київбудком” не скористалося своїм правом на участь у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №51/371 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №51/371 залишити без змін.
3. Матеріали справи №51/371 повернути до Господарського суду Міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Чорна Л.В.
Тищенко О.В.