донецький апеляційний господарський суд
16.01.2012
Постанова
Іменем України
11.01.2012 р. справа №30/39
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача
(скаржника):
від відповідача
(скаржника):
від третьої особи:
розглянувши апеляційні скарги Лебеденко В.В.
ОСОБА_1. - представник (довіреність б/н від 01.06.2011р.)
ОСОБА_2 -представник (довіреність№ 12/7від 12.12.2011р.)
Не з'явився
1.Приватного підприємства „Крос'с” м. Дніпропетровськ
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон”
м. Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від 31.10.2011р. (повний текст складено та підписано 02.11.2011р.)
у справі № 30/39 (суддя Е.В.Сгара)
за позовом Приватного підприємства „Крос'с” м. Дніпропетровськ
до відповідача
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон”
м. Донецьк
Публічного акціонерного товариства „Арселор Мітал Кривий Ріг” м. Кривий Ріг
про
за зустрічним позовом
до відповідача
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по первісному позову
про стягнення заборгованості в сумі 12 900,00грн. та пені в сумі 43,82грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон”
м. Донецьк
Приватного підприємства „Крос'с” м. Дніпропетровськ
Публічного акціонерного товариства „Арселор Мітал Кривий Ріг” м. Кривий Ріг
стягнення збитків 26 904,66грн.
У квітні 2011 року приватне підприємство „Крос'с” м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором охорони №05/07-1 /№11/07/20 від 05.07.2010р. в розмірі 12 900,00грн. та пені - 43,82грн.
В свою чергу, 23.05.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Дон” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до приватного підприємства „Крос'с” м.Дніпропетровськ про стягнення збитків у сумі 26 904,66 грн.
Ухвалою від 23.05.2011р. зустрічний позов був прийнятий до розгляду в межах справи № 30/39.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.08.2011р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -публічне акціонерне товариство „Арселор Мітал Кривий Ріг” м. Кривий Ріг.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у позовних вимогах приватного підприємства „Крос'с” м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Дон” м.Донецьк про стягнення боргу у сумі 12 900,00 грн. та пені у сумі 43,82 грн. було відмовлено; у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-Дон” м. Донецьк до приватного підприємства „Крос'с” м.Дніпропетровськ про стягнення збитків у сумі 26 904,66 грн. також було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі № 30/39 позивач та відповідач подали до Донецького апеляційного господарського суду апеляційні скарги.
Позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення місцевим судоми норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду від 31.10.2011р. у справі № 30/39 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП „Крос'с” до ТОВ «Імпульс - Дон»та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог у повному обсязі; в решті рішення просить залишити без змін.
Відповідач в апеляційній скарзі також зазначає про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду від 31.10.2011р. у справі № 30/39 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків в розмірі 26 904,66грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Ухвалами від 16.11.2011р. та від 21.11.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження за апеляційними скаргами та призначено справу до розгляду.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Третя особа у судове засідання 11.01.2011р. не з'явилася.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача (вих. № б/н від 01.12.2011р.) зазначив, що вважає апеляційну скаргу ТОВ «Імпульс - Дон»незаконною та необґрунтованою, посилаючись на недоведеність відповідачем жодним документом факту нестачі вантажу в сумі 2,261 тони.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить рішення господарського суду від 31.10.2011р. по справі № 30/39 в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Донецької області, 05.07.2010р. між приватне підприємство „Крос'с” м. Дніпропетровськ (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон” м. Донецьк (Замовник) був укладений договір охорони №05/07-1 /№11/07/10, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання зі строком дії до 31.12.2011р. по охороні вантажу (коло стальне гарячекатане, кулі стальні помольні), що відправляється залізничним транспортом (далі - вантаж), на період доставки до вказаної Замовником станції призначення. При цьому, залізничні вагони, які передаються під охорону, повинні бути завантажені у відповідності з вимогами та правилами, встановленими Укрзалізницею згідно з Статутом залізничного транспорту (п.п. 1.1, 1.2, 5.1).
У розділі 2 зазначеного договору сторони узгодили суттєві умови договору, зокрема, строки оплати та ціни на вартість вказаних послуг по охороні вантажу, які визначаються на підставі калькуляції (додаток №1) і сплачуються Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання поштою оригіналів рахунків-фактур, податкової накладної, відвантажувальної відомості та акту виконаних робіт до 5-го числа поточного місяця за надані послуги по охороні і супроводу вантажу з/д вагонів у попередньому місяці (п.2.3). Підставою для кінцевих взаєморозрахунків і підписання акту наданих послуг (виконаних робіт) є звіт особи, яка супроводжує вантаж, з.д. документи, підтверджуючи отримання вантажу в пункті призначення, квитанції про важення, акти загальної форми (п.2.4).
Розділом 3 договору передбачено обов'язки Виконавця за якими останній зобов'язується:
-організувати і забезпечити охорону і супровід вагонів, відправлених Замовником на адресу вантажоотримувача (п.3.1.);
-своєчасно, згідно із заявкою Замовника, надавати осіб для прийомки, охорони, супроводу і здачі у пунктах призначенні вантажу з підписанням двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін (п.3.2.);
-не допускати порчі та проникнення сторонніх осіб до вантажу, прийнятому під охорону і супровід (п.3.3.);
- прийняти вантаж під охорону з моменту важення вантажу на вагах вантажовідправника або Замовника у присутності уповноваженого представника Замовника (п.3.5.);
-здійснити супровід вантажу під охороною до моменту передачі уповноваженому представнику вантажоотримувача на станції призначення (п.3.6.).
Крім того, п. 3.14. договору передбачено, що припустима погрішність ваги вантажовідправника і вантажоотримувача складає +/-0,5% від загальної ваги нетто.
У відповідності до п.4.3. до обов'язків Замовника віднесено організація прийняття вагонів впродовж 24 годин по їх прибуттю на склад, а у разі недотримання означеного строку -сплата Замовником штрафу за кожен день простою в розмірі 50грн. (перші 5 діб не є днями простою).
01.11.2010р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до додатку №1 до договору сторони внесли зміни до калькуляції вартості наданих послуг по охороні вантажу.
Згідно п. 4.1. Замовник зобов'язався своєчасно сповістити Виконавця листом -заявкою про кількість та оцінюючу вартість вантажу, міста та даті прийняття вантажу під охорону (за 24 години до відправки вантажу).
На виконання умов вищенаведеного пункту договору, відповідачем по первісному позову на адресу позивача по первісному позову були надіслані заявки на охорону № 68 від 11.02.2011р., № 123 від 03.03.2011р. та № 98 від 25.02.2011р. з графіком слідування вагонів, вантаж в яких необхідно було прийняти під охорону.
Відповідно до актів довільної форми б/н, за реквізитами, вказаними у заявках 18.02.2011р., 20.02.2011р., 01.03.2011р., 04.03.2011р., 05.03.2011р. зі станції відправлення Лиман на станцію Кривий Ріг були відправлені вагони №№67900621, 66768284, 63000319, 60495561, 65771388, 67912238, 67158832, 67359521, 66012535, 66708447, 67152868, 67354910, 65306714, 66114042 з вантажем -кулі сталеві.
Покупцем вказаного вантажу є третя особа, за укладеним з Відповідачем контрактом №4660 від 16.09.2010р.
За наявними в матеріалах справи відвантажувальними документами (а.с.а.с.16-24 т.1) відповідач прийняв означений вантаж під охорону впродовж періоду слідування залізницею.
Посилаючись на розділ 3 Договору, позивач в підтвердження надання послуг по Договору надав двосторонній (підписані позивачем та відповідачем по первісному позову) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-052 від 16.03.2011р. та рахунок-фактуру №СФ-052 від 16.03.2011р. на загальну суму 12 900, 00 грн.
Втім, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що зазначене повідомлення не є належний та допустимий доказом, оскільки в ньому відсутні обов'язкові вихідні дані (відмітка про отримання, дата отримання, дані про особу, яка отримала конверт).
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, апеляційний суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Втім, у супереч положень розділу 2 договору позивачем за первісним позовом не було надано відповідачеві весь передбачений вказаними умовами пакет документів, з наявністю якого сторони пов'язали обов'язок замовника з підписання акту про надані послуги та здійснення розрахунку за ним, а саме: звіт виконавця та залізничні документи на підтвердження отримання вантажу в пункті признання.
В рахунку -фактурі № СФ -052 від 16.03.2011р., виставленому позивачем на оплату відповідачеві суми 12 900,00грн., та акті № ОУ-052 від 16.03.2011р. здачі -прийняття робіт (надання послуг) позивачем зазначено про надання послуг з супроводу та експедиції вантажу, в той час як предметом договору охорони № 05/07-1/№11/07/10 від 05.07.2010р. укладеного між сторонами є саме надання зобов'язань по охороні вантажу та відсутні будь -які положення про надання послуг у сфері транспортного експедирування, відношення у яких регулюються главою 65 Цивільного кодексу України.
Надана позивачем по первісному позову податкова накладна №№51/ від 16.03.2011р. яка містить посилання на спірний Договір, не є підставою для виникнення у іншої сторони -ТОВ „Імпульс-Дон” цивільних (господарських) зобов'язань перед ПП „Крос'с”, без наявності первинних документів та документів, передбачених безпосередньо умовами Договору, на який міститься посилання в такій податковій накладній.
Згідно першої частини ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором.
Отже, за відсутності належного виконання позивачем за первісним позовом умов договору в частині надання відповідачеві всіх обумовлених умовами договору документів для підписання акту про прийняття наданих послуг, позивач є таким, що підпадає під прострочення кредитора відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, а відтак, за наявності прострочення кредитора згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України не настає прострочення боржника.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач за первісним позовом, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів факту надання позивачеві всіх обумовлених п. 2.4 договору документів задля підписання акту наданих послуг (виконаних робіт) з надання охорони вантажу, а отже не обґрунтував та документально не підтвердив виставлену до сплати за рахунком -фактурою № СФ -052 від 16.03.2011р. суму у розмірі 12 900,00грн. та як слідство наявності підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як пені, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ „Імпульс-Дон” обґрунтовує стягненням з ПП „Крос'с” збитків у сумі 26 904, 66 грн., які він зазнав внаслідок нестачі товару в пункті призначення, який знаходився під охороною відповідача по зустрічному позову.
Відповідно до актів довільної форми б/н, 27.02.2011р., 28.02.2011р. та квитанцій про приймання вантажу №№43353085, 43353127, 43356922, 43357003, 43354406, 43354398 зі станції відправлення Лиман на станцію Кривий Ріг були відправлені вагони №№67378083, 67372789, 67608547, 66663204, 66779885, 66896234 з вантажем -кулі сталеві.
Як вже вище зазначалося, Покупцем вказаного вантажу є третя особа -ПАТ „Арселор Міттал Кривий Ріг”, за укладеним з відповідачем контрактом №4660 від 16.09.2010р.
Згідно тверджень позивача по зустрічному позову, на станції призначення у вказаних вище вагонах під час приймання вантажу виявлено нестачу загальною вагою 2, 261 тн:
- у вагонах №№67372789, 67378083 нестача склала 0,731 тн;
- у вагоні №67608547 нестача склала 0,32 тн;
- у вагоні №66663204 нестача склала 0,45 тн;
- у вагоні №66779885 нестача склала 0,35 тн;
- у вагоні №66896234 нестача склала 0,41 тн.
Згідно п.3.9 Договору, Виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником за збитки (шкоду), заподіяну розкраданням майна, що охороняється, будь-якими способами за результатами незабезпечення належної охорони або невиконання Виконавцем зобов'язань з охорони об'єкту, а також розкраданнями, які здійснені шляхом грабежу та/або розбійного нападу.
За п.3.10 Договору факти крадіжки, грабежу, розбою, а також факти знищення або пошкодження вантажу, який охороняється у відповідності з даним Договором, третіми особами, або в силу інших причин з вини співробітників Виконавця, встановлюються компетентними державними органами (в т.ч. органами транспортної міліції, міліції, МЧС). Розмір збитків визначається на підставі комерційного акта, акта про нестачу товаросупровідних накладних.
Пунктом 3.14. Договору передбачено, що припустима погрішність ваги вантажовідправника і вантажоотримувача складає +/-0,5% від загальної ваги нетто.
Втім, з наявного у справі листа ПАТ „Арселор Міттал Кривий Ріг” №851-5/449 від 20.07.2011р., вбачається, що у вагонах №№67378083, 67372789, 67608547, 66663204, 66779885, 66896234 нестача не перевищувала допустимої норми нестачі 0,5% (сума природної втрати та граничної розбіжності визначення маси нетто у вагоні), у зв'язку з чим претензії до ТОВ „Імпульс-Дон” стосовно нестачі вантажу не виставлялись. Наведений факт також підтверджений ПАТ „Арселор Міттал Кривий Ріг” у письмових поясненнях № 851-5/605 від 14.10.2011р. (а.с. 76 т. 2).
Місцевим судом вірно зауважено, що сторони у Договорі читко визначили, що розмір збитків за нестачу вантажу визначається між ними на підставі комерційного акта, акта про нестачу товаросупровідних накладних.
Комерційний акт -це документ, який при перевезенні вантажів усіма видами транспорту може служити підставою для відповідальності транспортних органів, вантажовідправників і вантажоодержувачів та пасажирів. Правила перевезень на кожному виді транспорту передбачають різний порядок складання комерційного акту. Цей документ обов'язково додається до претензії або позову про недостачу, пошкодження вантажу, багажу.
Згідно п.53 Статуту залізниць України, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. У разі потреби в здійсненні експертизи вантажу залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів.
Пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Однак, в матеріалах справи будь-який комерційний акт відсутній.
Умовами Договору остаточно не визначено порядок та форму складання документа, який міг би підтвердити нестачу вантажу, а також не зазначено порядок прийняття такого вантажу, приймання вантажу може бути здійснено у відповідності до приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П-6), затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966р.
Дана інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості (п.1 Інструкції П-6).
За результатами приймання вантажу по кількості складається відповідний акт за участю представників, які брали участь в такому прийманні.
Втім, акт приймання вантажу по кількості, який прибув на станцію призначення у вагонах №№67378083, 67372789, 67608547, 66663204, 66779885, 66896234 не складався.
Наявний у справі акт про приймання продукції по якості №5-64 від 04.04.2011р. лише фіксує невідповідність спірного вантажу якісним характеристикам, обумовленим третьою особою та позивачем по зустрічному позову за контрактом №4660 від 16.09.2010р., а тому не є належним доказом при розгляді вимог про відшкодування збитків.
В силу положень ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); 3) збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
В силу вищенаведених вимог та у супереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ „Імпульс-Дон” не довів належними доказами факт нестачі вантажу у спірних вагонах та наявності всіх необхідних складових збитків для настання відповідальності ПП „Крос'с” та задоволення зустрічних позовних вимог, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволенні зустрічних позовних вимог.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі № 30/39 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційних скарг за наведеними в них мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційними скаргами покладаються на скаржників.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги приватного підприємства „Крос'с” м. Дніпропетровськ та товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Дон” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі № 30/39 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі № 30/39 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1 -третій особі
1- у справу
1 -ДАГС