донецький апеляційний господарський суд
11.01.2012
Постанова
Іменем України
11.01.2012 р. справа №5/23б
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБогатиря К.В.
Калантай М.В.
Склярук О.І.
При секретарі: Здоренко О.Ю.
за участю представників сторін:
від боржника:не з'явився
від скаржника:
від кредитора:ОСОБА_4 -довір. № 02-07/2235 від 21.10.2011р.
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м. Київ в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк»м. Донецьк
на постанову господарського суду Донецької області
від17.02.2011р.
у справі№ 5/23б /суддя Чорненька І.К./
за заявою кредитораОСОБА_5 м. Красногорівка
до боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м. Донецьк
провизнання банкрутом
Ухвалою від 17.01.2011р. за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_5 господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство відсутнього боржника ФОП ОСОБА_8 з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).
Постановою суду від 17.02.2011р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором у справі призначений арбітражний керуючий Березуцький Є.Ю.
ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» м. Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. у справі № 5/23б.
Апеляційна скарга ухвалою від 05.12.2011р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.
Оскаржуючи постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. у справі № 5/23б, ПАТ «Укрсоцбанк»просить її скасувати, тому що вважає її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості про відсутність за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, лише які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, можуть бути використані у спору з третьою особою. Тому на думку апелянта, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника, які в матеріалах справи відсутні.
Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. В обґрунтування заперечень посилається на недотримання апелянтом вимог ст. 95 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній направив йому 7 копій апеляційних скарг для направлення їх іншим учасника справи. Також вважає, що акт державного виконавця підтверджує факт відсутності місцезнаходження банкрута, що відповідає вимогам ст. 52 Закону.
Також від ліквідатора надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з його хворобою. Це клопотання було розглянуто колегією суддів та відмовлено у його задоволенні, оскільки заявником не надано суду належних доказів (копії лікарняного, довідки медичної установи тощо), а також судом явка сторін не була визначена обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила:
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.
Підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Донецької області визначає заборгованість перед кредитором у сумі 383 609, 04грн., що підтверджується рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 13.09.2010р. у справі № 2-4741-10; постановою Відділу Державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку від 01.12.2010р. виконавчий лист 2-4741, виданий Мар'їнським районним судом, повернуто стягувачеві без виконання та актом від 01.12.2010р.
Посилання скаржника про безпідставність порушення господарським судом справи про банкрутство, оскільки в ЄДР відсутній запис, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Діюче законодавство передбачає порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою у відповідності до ст. 52 Закону за наявності хоча б однієї ознаки, переліченої у диспозиції цієї статті, тобто не містить імперативності.
Отже, звертаючись з заявою, ініціюючий кредитор надав суду докази про безспірність своїх вимог до боржника (а.с. 13-16 т. 1), докази звернення до виконавчої служби про стягнення безспірної заборгованості у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»; результати проведення виконавчого провадження, а саме: встановлення факту відсутності боржника за місцезнаходженням, що унеможливлює виконання документу (а.с. 10, 12 т. 1).
Посилання про відсутність у матеріалах справи допустимих доказів щодо встановлення місцезнаходження боржника є необґрунтованими.
Так, у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Так ж сама адреса зазначена і у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2011р. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження саме за цією адресою боржника. За результатами здійснення заходів, необхідних при проведенні виконавчих дії, ним складено акт від 08.12.2010р. та встановлено, що «За адресою: АДРЕСА_1 ніхто не мешкає. Місце знаходження боржника не відоме».
Складання державним виконавцем такого акту передбачено Інструкцією про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5. Таким чином, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження повинен встановлювати місце знаходження боржника, складати про це відповідний акт в межах своїх повноважень, який може бути прийнятий до уваги судом як належний письмовий доказ згідно ст. 36 ГПК України.
Тому судом першої інстанції правомірно встановлений та доведений кредитором факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.
Також апеляційна інстанція вважає, що заява ОСОБА_5 про порушення справи про банкрутство у відношенні ФОП ОСОБА_8 господарським судом була прийнята з дотриманням вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ухвала від 17.01.2011р.).
На підставі ст.ст. 22, 52 Закону та наявності достатньої кількості доказів у матеріалах справи господарський суд Донецької області 17.02.2011р. виніс постанову про визнання боржника банкрутом.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги як належний доказ у даній справі посилання апелянта на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 10.12.2010р. у справі № 2-8457/10, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_8 був присутній у судовому засіданні 10.12.2010р., визнавав позовні вимоги; оскільки вказані обставини щодо особистої присутності боржника у справі про банкрутство в Пролетарському районному суді м. Донецька в якості відповідача по цивільній справі, де розглядалися позовні вимоги про визнання факту постійного проживання позивача з відповідачем однією сім'єю з 01.01.2006р., визнання за позивачем та відповідачем права спільної сумісної власності на вбудоване приміщення загальною площею 184 кв.м. на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, не спростовують наявних у справі про банкрутство доказів щодо відсутності боржника -фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 за місцем його державної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, колегія суддів апеляційної скарги не приймає до уваги посилання ліквідатора про направлення йому апелянтом копій апеляційних скарг для направлення їх іншим сторонам у цій справі про банкрутство, мотивуючи тим, що до апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк»додало реєстр № 505 рекомендованих поштових відправлень, на якому міститься поштовий штемпель, крім того апелянтом також надана поштова квитанція.
Статтею 104 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.
Пунктом 4.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 передбачено, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом, та вважає, що заявником надані належні докази наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора та відсутності боржника за місцезнаходженням.
За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк»м. Донецьк не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду від 17.02.2011р. про визнання боржника банкрутом не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»м. Київ в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк»м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. у справі № 5/23б - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. у справі № 5/23б про банкрутство залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: М.В. Калантай
О.І. Склярук
Надруковано: 11 прим.:
1.боржнику, 5.кредитору,
1.скаржнику, 1.ліквідатору,
1.ДАГС, 1.до справи, 1.ГСДО