11.01.2012 року Справа № 30/5005/9263/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,
суддів -Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.
при секретарі -Лазаренко П.М.
за участю прокурора не з'явився
представників сторін:
позивача -ОСОБА_1
відповідача-1 -Рябчун О.В.
відповідача-2 -Костюченко Н.О.
3-ої особи-1 - не з'явився
3-ої особи-2 - ОСОБА_1
3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_5, м. Сан-Франциско, Каліфорнія, США, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011р. у справі № 30/5005/9263/2011
за позовом фізичної особи ОСОБА_5, м. Сан-Франциско, Каліфорнія, США
до
відповідача-1 заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Укр Ант Консалтинг ЛТД”, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
за участю
третьої особи-1 комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
третьої особи-2 корпорації „Dugsbery Inc.”, Новато, Каліфорнія, США
третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Українська будівельна корпорація”, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності,
В 2011 році в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №30/5005/7229/2011 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області, заявлена в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права власності на нежитлові приміщення, які знаходяться на першому поверсі та у підвалі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В липні 2011р. в межах провадження у справі №30/5005/7229/2011 ОСОБА_5, яка являлася у справі третьою особою, вважаючи, що в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем, заявила самостійні вимоги на предмет спору, а саме, вимоги про визнання за нею права власності на спірні приміщення.
Позовну заяву третьої особи - ОСОБА_5, господарський суд виділив в окреме провадження та ухвалою від 21.07.2011 року у справі № 30/5005/9263/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) відмовив в прийнятті останньої до розгляду за суб'єктним складом сторін.
Вмотивовуючи ухвалу, господарський суд послався на те, що ОСОБА_5 виступає у спірних відносинах як фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а розгляд позову фізичної особи в господарському спорі не передбачений нормами господарського процесуального кодексу.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви, залучити ОСОБА_5 до розгляду господарської справи № 30/5005/7229/2011 (№25/208-08) в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог, заявлених у її позові. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник послався на порушення господарським судом процесуальних норм, а саме, на те, що:
- третя особа з самостійними вимогами, статусу якої бажає набути ОСОБА_5, не ініціює за своїм позовом нову справу, а вступає у вже існуючий судовий процес, тому посилання суду на положення ст.1 ГПК України в даному випадку є недоцільними;
- судом не враховано, що вона є власником спірного майна з огляду на зміст відповідного договору купівлі-продажу, об'єктом якого у відповідних частках є зазначене майно;
- судом залишено поза увагою ті обставини, що незалучення фізичної особи ОСОБА_5 до участі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів як власника спірного майна.
Сторонами у справі та третіми особами відзив на апеляційну скаргу наданий не був; представники останніх надали усні пояснення по суті заявлених вимог. Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області вимоги скаржника підтримав, представники ТОВ „Укр Ант Консалтинг ЛТД” та ТОВ „Виробнича фірма „Українська будівельна корпорація” доводи скаржника заперечили та погодилися з висновками місцевого господарського суду.
Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про винесення стосовно судді місцевого господарського суду Євстигнєєвої Н.М. окремої ухвали у зв'язку з виявленими грубими порушеннями законності при винесенні оскаржуваної ухвали від 21.07.2011р. на підставі ст. 90 ГПК України.
Зазначене клопотання залишено без задоволення, оскільки ст. 90 ГПК України не передбачає можливості винесення окремих ухвал на дії судді і дана процедура знаходиться за межами компетенції суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з наданих матеріалів, у справі № 30/5005/7229/2011 (№25/208-08) фізична особа ОСОБА_5 приймала участь у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.
Згідно зі ст. 1 та ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а також у випадках, передбачених законодавчими актами України -фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Однак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча й наділяється процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки сторони, не є стороною зі справи, а виступає як окремий учасник судового процесу поряд із сторонами, прокурором, іншими особами, які беруть участь в процесі у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом (п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973).
В процесі розгляду справи №30/5005/7229/2011 (№25/208-08) ОСОБА_5 було заявлено клопотання про зміну свого статусу третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на статус третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Треті особи, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, також являються окремими самостійними учасниками судового процесу, чия участь у справі регламентується ст. 26 ГПК України і які користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. При цьому зазначена норма зобов'язує третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з метою вступу у справу подати позовну заяву. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Заборон чи обмежень щодо переходу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у статус третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, процесуальне законодавство не містить.
За вказаних обставин господарський суд, не залучивши ОСОБА_5 до справи у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, припустився порушення процесуальних норм, а виділивши позовну заяву ОСОБА_5 в окреме провадження, штучно створив умови для застосування приписів ч.1 ст. 62 ГПК України.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви, поданої ОСОБА_5, були додані документи й матеріали, якими обґрунтовуються позовні вимоги і які свідчать, що у 2000 році між ОСОБА_5 та корпорацією „Dugsbery Inc.” був укладений договір купівлі-продажу нерухомості, на підставі якого продавець (корпорація „Dugsbery Inc.”) зобов'язався передати у власність покупцю (ОСОБА_5.) нерухоме майно (а саме, нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі та у підвалі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1), на підставі яких ОСОБА_5 вважає себе власником спірного майна.
Враховуючи, що заявник позову ОСОБА_5 стверджує про порушення належного їй права власності, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті її позову, адже рішення у даній справі на користь позивача чи будь-якої іншої особи істотно впливає на її права та обов'язки як власника спірного майна, а відтак, перешкоджає правильному, об'єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних правовідносин, у зв'язку з чим ухвала господарського суду про відмову у прийнятті позову ОСОБА_5 підлягає скасуванню.
Аналогічну правову позицію містять постанови Вищого господарського суду України, надані до справи.
З огляду на невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про підставність вимог скаржника щодо її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 106 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011р. у справі № 30/5005/ 9263/2011 скасувати.
Провадження у справі № 30/5005/ 9263/2011 припинити.
Залучити ОСОБА_5 до розгляду господарської справи №30/5005/7229/2011 (№25/208-08) в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.
Позовну заяву ОСОБА_5 з доданими матеріалами направити до господарського суду Дніпропетровської області на розгляд в межах справи №30/5005/7229/2011 (№25/208-08).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.М.Білецька