29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" січня 2012 р.Справа № 16/5025/1998/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вік-Транс”, м. Хмельницький
до Приватного підприємства „Екстрапласт”, м. Хмельницький
про стягнення 11 200,00 грн. збитків
Суддя В.В. Магера
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 11.08.2010р.;
Побережняк Т.М. - директор ТОВ „Вік-Транс”;
від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю від 09.11.11 р.;
Рішення приймається 10.01.2012 р., оскільки в засіданні суду 05.01.2012 р. оголошувалась перерва.
В засіданні суду 10.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. збитків завданих простоєм вантажного автомобіля. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що згідно заявки ПП „Екстра пласт” від 18.02.2010 року ТОВ „Вік Транс” було виконано перевезення вантажу за маршрутом м. Хмельницький (Україна) до м. Москва (Росія) , ТОВ „Вік транс” як перевізник було надано автомобіль РЕНО ВХ 1987 АН.
Однак автомобіль не було вчасно розмитнено та розвантажено з вини замовника перевезення, у зв'язку із чим завантажений автомобіль мав простій 20 діб понаднормово, вартість простою вантажного автомобіля за одну добу складає 700 гривень. Відповідач частково сплатив суму 2000,00 грн.
Тому, позивач, посилаючись на ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача збитки в сумі 12 000,00 грн.
Позивачем 05.01.2012р. подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 11 200 грн. збитків, оскільки відповідач частково сплатив 800 грн. та вказана сума не була врахована при поданні позову.
Розглянувши вищевказану заяву позивача, судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Вищевказана заява нормам чинного законодавства не суперечить, будь чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подана у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом приймається.
Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримали та просять про задоволення позову. Крім того, в обгрунтування позову позивачем долучено копію договору №23 від 01.04.2008р., який укладався між ТОВ „Вік транс” та ПП „Екопласт”, яким передбачалась відповідальність за простій вантажу в розмірі 700 грн. за кожну добу простою.
Позивач повідомив, що рахунок-фактура №0000062 від 10 березня 2010 року на оплату транспортних послуг у сумі 4 455 грн. та рахунок фактура №0000108 від 29 березня на оплату штрафних санкцій за простій автомобіля у сумі 8 000 грн. мають посилання на договір 0000046 від 10.03.10р., який є порядковим номером у електронній системі бухгалтерського обліку. Саме цей рахунок під №0000108 частково оплачено відповідачем у сумі 1500 грн., 03.08.10р. та в сумі 1300 грн. 29.0.2010р. виписка завірена банком додана у судовому засіданні, а рахунок за перевезення оплачено повністю.
В якості доказу того, що у графі рахунку фактура „замовлення” договір номер є порядковою нумерацією електронної системи бухгалтерського обліку, в рахунку №СФ 0000061 від 9 березня 2010 р. зазначено договір № 0000044 від 09.03.10. та наступний рахунок-фактуру №СФ 0000065 від 11 березня 2010 р. в якому у графі „замовлення” вказано договір №0000047 від 11.03.10р., а також копію договору-доручення №323ПМ-/Л, згідно якого виставлено рахунок-фактуру №СФ 0000065 від 11.03.10р.
За таких обставин, просить задовольнити позов.
Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив, повідомив суду наступне: ч.6 ст.315 ГК України передбачає, що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Оскільки місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для його доставки, знаходяться у двох різних країнах (відповідно - Україна та Російська Федерація), то до правовідносин, що склались між ТОВ „Вік-Транс” та ПП „Екстра пласт”, слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р. (ратифікована Законом України про приєднання №57-У (57-16 ) від 01.08.2006, ВВР, 2006, N39, ст.341).
Згідно ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.
Відповідно до зазначеної статті Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, відлік терміну позовної давності в даному випадку починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. Оскільки договір перевезення укладений між сторонами цього спору 18.02.2010, строк позовної давності сплинув 17.05.2011 року.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, відповідачем подано суду заяву від 30.11.2011р. про застосування позовної давності по даній справі, у зв'язку із чим відмовити позивачу в позові.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, на яку посилається позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На думку відповідача, позивачем не доведено факту заподіяння йому шкоди та не доведено, що шкода завдана саме з вини ПП „Екстрапласт”.
Відповідач стверджує, що він належним чином виконав зобов'язання передбачені договором перевезення та ст.ст. 306, 307 ГК України та ст. ст. 909, 918 ЦК України, а саме: сплатив ТОВ „Вік-Транс” вартість послуг, що підтверджується платіжним дорученням №103 від 31.03.2010 року (копія доручення додається) та передало необхідний вантаж для перевезення, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною серії А №006633 у встановлені чинним законодавством терміни. Інших зобов'язань ПП „Екстрапласт” за укладеним договором перевезення (Заявка від 18.02.2010 р.) та законодавством України не передбачено.
Таким чином, просить суд відмовити позивач в задоволенні заявленого позову.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 10.01.2012р. подано додаткове пояснення, згідно якого відповідач повідомив наступне: в засіданні 05.01.2012р. представник позивача просив суд долучити до матеріалів даної справи копію договору №23 „перевозки внешнеторговых и транспортных грузов” від 01.04.2008 року, нібито укладеного між ТОВ „Вік-Транс” та ПП „Екстра пласт”.
При цьому, відповідач заперечує проти долучення копії договору №23 від 01 квітня 2008 року до матеріалів даної справи, оскільки стверджує, що такий договір з відповідачем не укладався та не скріплювався печаткою. При цьому, оригіналу вказаного договору позивач не надав.
Відповідач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, а ч. 1 ст. 181 ГК України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 36 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За таких обставин, відповідач просить не враховувати наданий позивачем договір №23 від 01 квітня 2008р.
Також, відповідачем в засіданні суду 10.01.2012р. подано письмове клопотання про призначення експертизи, згідно якого відповідач в порядку ст. 41 ГПК України просить суд призначити по даній справі судову почеркознавчу та технічну експертизу щодо приналежності авторства підпису директору ПП „Екстра пласт” ОСОБА_3 та дійсності відтиску печатки ПП „Екстра пласт” нанесених в договорі №23 перевозки внешнеторговых и транспортных грузов від 01 квітня 2008р.
Подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи суд вважає таким, що не підлягає задоволенню із врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1,3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи.
Натомість, суд не вбачає правових підстав для призначення судової експертизи по даній справі, оскільки договір №23 від 01.04.2008р., який відповідач просить перевірити на справжність підпису та відтиску печатки, не є предметом даного спору та не підлягає дослідженню судом. Позивач, звертаючись із даним позовом, просив стягнути збитки із посиланням на заявку від 18.02.2010р. про перевезення вантажів та ст. 1166 ЦК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
ТОВ „Вік-Транс”, м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №172177 серія АА від 26.09.2008р.
Згідно заявки від 18.02.2010р., підписаної сторонами, скріпленої печаткою, позивачем було надано автомобіль РЕНО ВХ 1987АН для автомобільних перевезень по маршруту м. Хмельницький (Україна) -м. Москва (Росія). Відправник -ПП „Екстрапласт”, розвантаження -м. Москва, порядок і форма оплати: 4 455,00 грн. на р/р: 550 дол. США -готівка.
29.03.2010р. між сторонами було підписано акт №ОН-0000062 здачі-приймання робіт, згідно якого ТОВ „Вік Транс” як виконавець надав послуги по міжнародному транспортному перевезенню на суму 4 455,00 грн., а ПП „Екстрапласт” як замовник прийняв послуги по договору №ДГ-0000046 від 10.03.2010р.
29.03.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№51 із вимогою сплатити штраф в сумі 14 000,00 грн. за простій автомобіля.
В матеріалах справи наявні рахунки позивача від 10.03.2010р. №СФ-0000062 на суму 4 455,00 грн. за міжнародні транспортні послуги по договору №ДГ-0000046 від 10.03.2010р., від 29.03.2010р. №СФ-0000108 на суму 8000,00 грн. -штрафні санкції за простій автомобіля (по договору №ДГ-0000046 від 10.03.2010р.), від 09.03.2010р. №СФ-0000061 на суму 1 900,00 грн. за транчопртн6і послуги по території України (по договору №ДГ-0000044 від 09.03.2010р.), від 11.03.2010р. №СФ-0000065 на суму 2 400,00 грн. за транспортні послуги по території України - по договору №ДГ-0000047 від 11.03.2010р.
Платіжним дорученням від 31.03.2010р. №103 ПП „Екстрапласт” перерахувало ПП „Вік-Транс” 4 455,00 грн. -плата з транспортні перевезення згідно рахунку №000062 від 10.03.2010р.
Згідно банківської виписки станом на 17.10.2011р. ПП „Екстрапласт” проведено платежі в сумі 1300,00 грн. - оплата штрафних санкцій згідно рахунку №108 від 29.03.2010р., в сумі 1500,00 грн. -оплата штрафних санкцій згідно рахунку №108 від 29.03.2010р.
Позивач звернувся із позовом, згідно якого із врахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 11 200,00 грн. збитків за простій автомобіля згідно заявки від 18.02.2010р. із посиланням на ст. 1166 ЦК України.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для стягнення збитків в сумі 11 200,00 грн. позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язків, які випливають із заявки від 18.02.2010р., спричиненого понаднормовим простоєм вантажного автомобіля із вини відповідача.
Виходячи із змісту Роз'яснень Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/609 із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господар ського суду України від 01.02.2005 р. №04-5/26, вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.
Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача стягнути з відповідача 11 200,00 грн. збитків із посиланням на норми ст.1166 ЦК України.
Згідно ст. 22 ГПК України лише позивач має право змінити предмет або підставу позову.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Чинним законодавством, статтею 224 ЦК України передбачено відшкодування збитків, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Положеннями ч.ч.1, 3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки (п. 6 роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”).
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Шкода -це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Принцип повної компенсації завданої шкоди означає також, що, хоча відшкодуванню підлягають будь-які матеріальні втрати потерпілої сторони, відшкодування збитків, втім, не повинно її збагачувати.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.
Загальні положення, що відносяться до поняття збитків, встановлені ст.22 ЦК України. Боржник шляхом відшкодування кредитору збитків повинен відновити майновий стан кредитора, який би існував при відсутності порушення зобов'язання, або завдання шкоди.
Наявність збитків доводиться особою, яка заявляє вимогу про їх відшкодування. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди.
Позивачем на підтвердження суми збитків подано заявку від 18.02.2010р., підписану сторонами та скріплену печатками обох підприємств, натомість будь-яких інших доказів, які б підтвердили нанесення збитків саме відповідачем та з вини останнього, суду не було подано.
Судом приймається до уваги, що зобов'язанні по перевезенню вантажів, обумовлені заявкою від 18.02.1010р., в сумі 4 455,00 грн. відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчить підписаний між сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт від 29.03.2010р. №ОУ-0000062, сплачено кошти в сумі 4 455,00 грн. згідно платіжного доручення від 31.03.2010р. №103.
Із поданих позивачем в матеріали справи рахунків слідує, що останні виставлялись на виконання інших договорів №ДГ-0000046 від 10.03.2010р., №ДГ-0000044 від 09.03.2010р., №ДГ-0000047 від 11.03.2010р., належним чином засвідчені копії яких в матеріалах справа відсутні. При цьому, посилання позивача на договір №23 від 01.04.2008р. судом не приймається до уваги, оскільки позивачем не було подано оригіналу вказаного договору. Натомість, в позовні заяві позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язань згідно заявки від 18.02.2010р. про надання транспортних послуг.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують господарські відносини, які виникають з договорів про надання послуг, зокрема із перевезення вантажу.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Натомість, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що могли б підтвердити неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які випливаються із укладеної між сторонами заявки від 18.02.2010р. про надання послуг із перевезення вантажу, а також розміру заявлених до стягнення збитків в сумі 11 200,00 грн.
Таким чином, враховуючи вимоги чинного законодавства України та встановлені судом факти в сукупності, позивачем не доведено, що в діях відповідача є склад правопорушення, за яке застосовується така міра відповідальності як відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом також приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у заяві від 30.11.2011р. про застосування позовної давності по даній справі. Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, судом приймається до уваги таке.
Згідно ч. 6 ст. 315 ГК України передбачено, що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Оскільки місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для його доставки, знаходяться у двох різних країнах (відповідно - Україна та Російська Федерація), то до правовідносин, що склались між сторонами договірних зобов'язань, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р., ратифікована Законом України про приєднання N57-V (57-16 ) від 01.08.2006, ВВР, 2006, N 39, ст.341).
Частиною 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на які поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Відлік терміну позовної давності в даному випадку починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.
Виходячи із підписаної між сторонами заявки, остання укладена 18.02.2010р., тому строк позовної давності необхідно відраховувати починаючи із дати 18.05.2010р., тобто останній сплинув 18.05.2011р. За таких обставин, позов заявлено поза межами строків давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 11 200,00 грн. збитків заявлені безпідставно, не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, тому в їх задоволенні належить відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача не покладаються.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Вік-Транс”, м. Хмельницький до Приватного підприємства „Екстрапласт”, м. Хмельницький про стягнення 11 200,00 грн. збитків відмовити.
Суддя В.В. Магера
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012р. (14, 15 січня 2012р. -неробочі дні)
Віддруковано 1 прим.