73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
10.01.2012 Справа № 5024/2270/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області,
до Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області,
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3- представник, довіреність від 31.08.2011р.;
відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 26 від 12.05.2011р.
Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним договір від 01.01.2011 року №64 про тимчасове розміщення торгового об'єкту, укладений між Споживчим товариством «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація»(код ЄДРПОУ 01770898) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.. ст.. 91, 111, ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 141 ЗК України, а також на те, що відповідач не мав цивільної дієздатності на укладення вказаного договору, оскільки, на думку позивача, «Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки»(код ЄДРПОУ 01770898) з 10.07.2007 року, тобто з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, втратило цивільну правоздатність, та, відповідно, і цивільну дієздатність в зв'язку з ліквідацією. На думку позивача, оскільки право юридичної особи «Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки»користування спірною земельною ділянкою було припинено 10.07.2007 року (в день внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи), то, відповідно, і відповідач, споживче товариство «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація», не може мати права користування спірною земельною ділянкою. Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не має державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою, оформленого у відповідності та за формою, передбаченими «Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», таким чином фактично і не має цивільної дієздатності на укладання договору про тимчасове розміщення торгового об'єкту. Крім того, відповідно до п. п. 1.1. договору № 64 про тимчасове розміщення торгового об'єкту від 01.01.2011 року відповідач (Ринок) надає дозвіл на тимчасове розміщення торгового об'єкту позивачу ОСОБА_1 Але, надання такого дозволу, на думку позивача, не входить до повноважень відповідача, знаходиться за межами його дієздатності. Відповідно до п. п. 8.1 «Положення про збір та видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг», затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 10.02.2009 року № 832, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Генічеська видає виконком Генічеської міської ради. Таким чином, при укладенні договору про тимчасове розміщення торгового об'єкту, відповідач, на думку позивача, фактично підміняє функції виконкому Генічеської міської ради, до компетенції якого входить видача таких дозволів. Позивачем відповідно до «Положення про збір та видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг»та на підставі рішення виконкому Генічеської міської ради від 17.03.2011 року № 70, було отримано дозвіл № 36 на розміщення кіоску № НОМЕР_2 з роздрібної торгівлі за адресою АДРЕСА_1.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.10.2009 року вказану позивачем у позовній заяві ухвалу від 05.06.2007 року скасовано за нововиявленими обставинами, поновлено ліквідаційну процедуру, щодо Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, копію ухвали направлено державному реєстратору. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 року по справі № 6/194-Б-06 в зв'язку з виконанням боржником зобовязень перед кредиторами в повному обсязі та відновлення платоспроможності товариства провадження по справі про банкрутство Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки припинено. ОСОБА_5 був призначений виконавчим директором СТ ГСТ «Нова кооперація» і мав право на підписання договорів, що підтверджується копією відповідного наказу. СТ ГСТ «Нова кооперація»здійснює свою діяльність на підставі свідоцтво про державну реєстрацію від 27.07.2010 року, має самостійний баланс, печатку, має договірні відносини. З вищенаведеного, на думку відповідача, у підприємства був необхідний обсяг цивільної дієздатності під час укладання договору передбачений частиною 2 статті 203 ЦК України. Земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 належить на праві постійного користування суб'єкту господарювання СТ ГСТ «Нова кооперація»код (01770898) згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року, виданого за рішенням № 60 Генічеської міської ради від 21.02.1996 року Генічеській районній споживчій спілці. Відповідно пункту 3 Статуту Товариства СТ ГСТ «Нова кооперація»(ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), має самостійний баланс, печатку та штампи зі своєю назвою і є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1944 року до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство. Генічеське районне споживче товариство було зареєстровано Генічеського районною державною адміністрацією 04.02.1997 року. Тобто, як стверджує відповідач, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року виданий Генічеській районній споживчій спілці перейшов до СТ ГСТ «Нова кооперація»оскільки останній є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 року №1019: «Раніше видані державні акти на право власності, а також на право постійного користування залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб». Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, на думку відповідача, вказана норма не обмежує і не скасовує наявне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року, до його переоформлення (резолютивна частина рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005). Пунктом 3.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року встановлено: «Не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації». З вищенаведеного, на думку відповідача, СТ ГСТ «Нова кооперація»має законне право на постійне користування вказаною вище земельною ділянкою. Також, як стверджує відповідач, землекористувач СТ ГСТ «Нова кооперація»виконує всі обов'язки, які передбачені статтею 96 Земельного кодексу України: «Використання землі за цільовим призначенням; забезпечення охорони навколишнього середовища; своєчасна сплата земельного податку». Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, зазначений у статті 141 Земельного кодексу України: «Добровільна відмова від права користування; використання земельної ділянки способом, який порушує екологічні вимоги; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку», на сьогоднішній день, на думку відповідача, відсутній.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.11.11 р. до 08.12.11 р.
Ухвалою по справі від 22.12.11 р. продовжено строк вирішення даного спору на 15 днів.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 64 про тимчасове розміщення торгового об'єкту від 01.01.2011 року (надалі за текстом -спірний договір). Відповідно до п. п. 1.1. вказаного договору, Ринок (відповідач) надає дозвіл на тимчасове розміщення торгового об'єкту підприємцю (позивачу ОСОБА_1.) за адресою: АДРЕСА_1, за що підприємець (позивач ОСОБА_1.) проводить оплату відповідно пункту III. 1 вказаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем, пи укладанні спірного договору, допущено порушення вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, згідно з якою, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Оскільки, на думку позивача, «Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки»(код ЄДРПОУ 01770898) з 10.07.2007 року, тобто з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, втратило цивільну правоздатність, та, відповідно, і цивільну дієздатність в зв'язку з ліквідацією.
Разом з тим, вказана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.06.2007 року (додається) по справі №6/194-Б-06 прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки, направлено копію цієї ухвали державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.10.2009 року, тобто до укладання спірного договору, вказану позивачем у позовній заяві ухвалу від 05.06.2007 року скасовано за нововиявленими обставинами, поновлено ліквідаційну процедуру, щодо Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, копію ухвали направлено державному реєстратору. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 року по справі № 6/194-Б-06, тобто ще до укладання спірного договору, в зв'язку з виконанням боржником зобовязень перед кредиторами в повному обсязі та відновлення платоспроможності товариства провадження по справі про банкрутство Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки припинено.
Крім того, позивач у позовній заяві стверджує, що оскільки право юридичної особи «Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки»користування спірною земельною ділянкою було припинено 10.07.2007 року (в день внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи), то, відповідно, і відповідач, споживче товариство «Генічеське споживче товариство «Нова кооперація», не може мати права користування спірною земельною ділянкою.
Вказана обставина спростовується тим, що на час укладання спірного договору (01.01.2011 року) юридичну особу -відповідача не було припинено. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року, за рішенням № 60 Генічеської міської ради від 21.02.1996 року, видано Генічеській районній споживчій спілці, правонаступником якої є відповідач, відповідно до пункту 3 Статуту Товариства СТ ГСТ «Нова кооперація». Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 року № 1019: «Раніше видані державні акти на право власності, а також на право постійного користування залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб». Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує наявне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року до його переоформлення (резолютивна частина рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005). Згідно правовій позиції, викладеній у пункті 3.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року: «Не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації».
Таким чином, позивачем, відповідно до вимог ст.. 33 ГПК України, не представлено суду належних та допустимих доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачем, з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України.
Посилання позивача на п.п. 8.1 «Положення про збір та видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг», затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 10.02.2009 року № 832, є необґрунтованим, оскільки у спірному договорі відсутнє посилання на вказане Положення. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу рухомого майна від 18.10.2010 р., укладеного між відповідачем (покупець) та Генічеською районною спілкою споживчих товариств, відповідач є власником, серед іншого, асфальтобетонного мостіння загальною площею 5172 квадратних метри, яке є рухомим майном, відповідно до п. 2.2. Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009 р. № 660/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації".
Відповідно до положень статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Надаючи позивачу дозвіл на тимчасове розміщення торгового об'єкту, відповідач фактично скористався своїм правом власності на асфальтобетонне мостіння. Крім того, відповідач, за умовами спірного договору, зобов'язався самостійно укладати договори з відповідними суб'єктими господарювання для забезпечення утримання прилеглої до кіоску позивача території у відповідності до Санітарних норм і правил, освітлення прилеглої території, візуального спостереження за торгівельним об'єктом позивача з метою недопущення проникнення сторонніх осіб (підпункт "б" пункту ІІ.2. спірного договору).
Таким чином, спірним договором між сторонами врегульовані правовідносини оренди (щодо асфальтобетонного мостіння) та підряду (щодо надання певних послуг, виконання певних робіт з боку відповідача).
Судом не приймається до уваги посилання позивача на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18.11.2011 р. у справі № 2-1072/2011, яким, з урахуванням ухвали того ж суду від 16.12.2011 р. про виправлення зазначеного рішення, визнано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - торгівельний ларьок № НОМЕР_2 площею 9,4 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_1, оскільки на момент укладання спірного договору державна реєстрація права власності позивачки на зазначене майно здійснена не була (право власності не виникло), крім того, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, право власності позивачки на вказаний торговельний ларьок (кіоск), як об'єкт рухомого майна, відповідачем не оспорюється.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки викладені у позовній заяві обставини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "16" січня 2012 р.