Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
15.09.2008
Справа №2-29/7700-2008А
За позовом - Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія», м. Сімферополь.
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, м. Сімферополь.
Про визнання нечинним рішення.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Романів В.В.
Від позивач - Серяков О. В., довіреність від 20.03.08р., представник.
Від відповідач - Щербіна Д. С., довіреність №45/100 від 25.05.07р., ст.. держ. податковий інспектор.
Суть спору: Підприємство «Сімферопольська транспортна компанія» звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002812303 от 11.04.07р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з боку позивача відсутні порушення п.5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», у зв'язку з чим, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення цієї норми закону. Крім того, позивач посилається нате, що під час перевірки, відповідачем була виявлена різниця суми з розрахунковою сумою вказаною в КУРО на початок роботи і на момент перевірки по показникам квитків, і складала 9 грн. 50 коп., яку підприємство «Сімферопольська транспортна компанія» оспорити не може у зв'язку з відсутністю акту опису готівкових коштів, у зв'язку з чим, на думку позивача, штрафні санкції могли бути застосовані тільки згідно ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» в сумі 47 грн. 50 коп.
В судовому засіданні позивач уточнив предмет спору, оскільки в адміністративному позові була допущена описка в частині зазначення номера та дати спірного податкового рішення та просить вважати суд п.2 позовних вимог в наступній редакції: податкове повідомлення рішення №0009262303 від 03.12.2007р. визнати недійсним.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що штрафні санкції застосовані до позивача цілком обґрунтовано в наслідок виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень.
Після з'ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін та свідка, суд -
16 листопада 2007р. працівниками ДПІ у м. Сімферополі на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці - маршрутного таксі держ. номер АК 3436 АА, що належить підприємству «Сімферопольська транспортна компанія».
За результатом вказаної перевірки ДПІ у м. Сімферополі складено акт № 003237 від 20.02.2008р., яким документально встановлено порушення п.п. 1,2,5,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95.
На підставі цього акту перевірки ДПІ ум. Сімферополі прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009262303 від 03.12.2007р. на суму 387,50 грн.
Позивач не погодившись з проведеною перевіркою звернувся в ДПІ у м. Сімферополі зі скаргою, у якій просить скасувати вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з підстав не виявлення перевіркою порушень вимог чинного законодавства України при продажу білетів на автомобільному транспорті загального користування.
За наслідками розгляду первинної скарги позивача ДПІ у м. Сімферополі не знайшла підстав для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та залишила скаргу позивача без задоволення.
Суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» №265/95-ВР від 06.07.95р. (далі Закон), місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) і зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем заздалегідь сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.
Відповідно до ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані:
- при незастосуванні реєстраторів розрахункових операцій, у випадках визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книг обліку розрахункових операцій і розрахункової книжки з дотримання встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електроні системи прийняття ставок, які контролюються в режимі реального часу Державним казначейством України;
- забезпечувати відповідність сум наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу по розрахунковим квитанціях, виданим з початку робочого дня.
З акту перевірки вбачається, що працівниками відповідача встановлено, що позивач здійснював розрахункові операції без застосування книжки обліку розрахункових операцій та білетів, також була встановлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. N 327, встановлено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
У свою чергу, п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. N 327, встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Пункт 2.3.2 цього Порядку, передбачає, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Таким чином, акт перевірки є єдиним доказом виявлених порушень вимог податкового, валютного й іншого законодавства.
Суд встановив, що про проведенні перевірки посадові особи ДПІ у встановленому порядку здійснили покупюрний опис готівкових коштів, що знаходилися на місці розрахунку, про що склали відповідний акт, що є додатком до акту перевірки.
Крім того, акт перевірки був підписаний водієм маршрутного таксі, що перевірялося, Ісмаїловим Р.Б. без заперечень.
Згідно п. 3 ст. 17 Закону, за порушення вимог даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених Законом, розрахункової книжки, книги обліку розрахункових операцій або використання незареєстрованої належиш чином розрахункової книжки або порушення встановленого порядку її використання або використання незареєстрованих або не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незбереження книг обліку розрахункових операцій або розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Відповідно до ст.. 22 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до Порядку реєстрації і ведення книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01р. №106/5297 (далі Порядок), форма книги ОРО, яка використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, приведеної в доповненні 13 (для міських і приміських автобусних маршрутів) і в доповненні 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до пункту 3.1.1 Інструкцій про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.00р. N279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.00р. під N369/4590.
При цьому на титульній сторінці повинна бути зазначена назва документа «Книга обліку розрахункових операцій»; квиткові-касові листи в книзі повинні бути послідовно пронумеровані, обидві частини кожного квитково-касового листа повинні мати однакову серію (три букви) і номер (шість цифр), нанесені друкарським способом при виготовленні. Серії (в межах трьох букв) і номери (в межах шести цифрових розрядів) квитково-касові листи не повинні повторюватися в книгах ОРО, зареєстрованих одним СПД.
Реєстрація розрахункових книжок, які використовуються при розрахунках за разові послуги міського і приміського пасажирського автомобільного транспорту і електротранспорту, здійснюється безкоштовно в органі ДПС, де СПД зареєстрував відповідну книгу ОРО, не пізніше за два робочі дні з моменту подачі СПД необхідних документів (пункт 4.1 Порядку).
До реєстрації приймаються розрахункові книжки, які складаються з блоків послідовно пронумерованих розрахункових квитанцій (квитків) встановленої форми, виготовлених відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів (пункт 4.2 Порядку).
Реєстрація розрахункової книжки здійснюється на підставі представлення СПД письмової заяви довільної форми, довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, а також надання ним оригіналу і копії довідки про придбання розрахункових книжок, форма якої приведена в доповненні 8 (пункт 4.3 Порядку).
Розрахункові книжки, які використовуються при розрахунках за разові послуги міського і приміського пасажирського автомобільного транспорту і електротранспорту, повинні використовуватися на місцях проведення розрахунків в господарських одиницях тих СПД, які зареєстрували ці розрахункові книжки (пункт 10.1 Порядку).
Розрахункова квитанція відділяється від розрахункової книжки і видається особі, яка оплачує послугу. Не дозволяється використовувати розрахункові квитанції повторно (пункт 10.2 Порядку).
Згідно Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.00р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01р. №105/5296, квитки на міські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, встановлених відповідними центральними органами виконавчої влади, і які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів в міському автотранспорті. Форми №КМА-1 квитка на міський автобус і №КМА-2 на міське маршрутне таксі приведені в додатку 5.
Викладені обставини, свідчать про те, що при проведенні перевірок маршрутних таксі встановлені факти проведення розрахункових операцій при перевезенні пасажирів за готівковий розрахунок без використання розрахункової книжки (Квитків) і невідповідність сум наявних коштів на місці проведення розрахунків сумам продажу по розрахункових квитанціях (квиткам), виданих з початку робочого дня, що є порушенням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сукупність наявних в матеріалах справи доказів, та встановлені судом обставини, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірне рішення фактично прийнято відповідачем відповідно до закону з урахуванням виявлених порушень закону позивачем.
Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені - 15.09.2008р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 19.09.2008р.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 160,162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.