Справа № 4-3147/11
28 грудня 2011 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Царевич О. І. , при секретарях: Первій О.А., Гуцинюку Я.І., Павлишин В.І. (Вірсті В.І.) за участю прокурорів Токарєва К.М., Брезіцького В.М., адвоката ОСОБА_2, розглянувши справу за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. від 27.04.2010 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками скоєння злочинів, вчинених організованою групою та передбачених ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 224, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України,-
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 із скаргою на постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. від 27.04.2010 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками скоєння злочинів, вчинених організованою групою та передбачених ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 224, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України. (а.с.1-10).
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що оскаржувана постанова старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України Горбатюком С.В. винесена без достатніх приводів, підстав та достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочинів. Просить оскаржувану постанови скасувати.
Зокрема вважає, що при винесенні слідчим оскаржуваної постанови не було дотримано вимог ст. 94, 98, 130 КПК України, так як вказана постанова є невмотивованою, безпідставною, не містить належного обґрунтування прийняття рішення про порушення кримінальної справи.
Одночасно зазначає, що слідчий про винесенні оскаржуваної постанови не послався на конкретні докази, які б свідчили про достатність даних, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 у складі організованої групи, зазначених у постанові злочинів.
Також вказує на відсутність у оскаржуваній постанові конкретизації місця, часу, способу створення стійкого об'єднання - організованої групи осіб, кількості осіб, що входили у вказану групу, місця, часу та форми розробки загального плану для досягнення злочинних цілей, способу розподілення функцій учасників.
Також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не були ввірені чужі кошти чи майно, яке знаходилося у останнього на законних підставах, також останній не був службовою особою ТОВ ВКФ «Алів», за таких обставин не міг заволодіти чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.
Стверджує про відсутність в діях ОСОБА_3 об'єктивних ознак злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 205, ч.3 ст. 224,, ст. 358 КК України.
Вказує на те, що в оскаржуваній постанові слідчим чітко не вказані кваліфікуючі ознаки об'єктивної сторони всіх перелічених у ній злочинів. Вважає, що оскаржувана постанова містить припущення та умовиводи щодо події скоєння злочину.
В судовому засіданні особа, яка подала скаргу адвокат ОСОБА_2 скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній обставини та просив її задовольнити, додатково наголосивши на тому, що в наявних в матеріалах протоколах допитів свідків, підозрюваних, обвинувачених, протоколах очних ставок та явках з повинною, не міститься інформації, яка б підтверджувала зазначені в оскаржуваній постанові доводи слідчого. Також зазначив, що всі обвинувачені в рамках даної кримінальної справи категорично заперечують факт попередньої змови та об'єднання в злочинну групу.
Пояснення по скарзі надав в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи.
В судове засідання особа, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце розгляду скарги судом повідомлений. Судом, з урахування думки учасників судового розгляду, присутності в судовому засіданні заявника -адвоката ОСОБА_2, який наділений відповідними повноваженням на представництво інтересів ОСОБА_3 та володіє матеріалами справи в повному обсязі, визнано можливим розглянути скаргу у його відсутність.
Прокурор Токарєв К.М. доводи, викладені в скарзі та поясненнях заявника в судовому засіданні, не визнав. Вважає, що скарга є безпідставною, а доводи заявника необґрунтованими, кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст. 94, 98 КПК України за наявності на те приводів та підстав, а тому просив залишити скаргу без задоволення.
Заперечення на скаргу надав в письмовому вигляді які долучені до матеріалів справи (а.с.117-123)
До суду надані належним чином завірені копії матеріалів, які стали приводами та підставами для порушення справи, оскільки оригінали вказаних матеріалів знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 49-2951 за обвинуваченням ОСОБА_5 (Т.2 а.м. 246-247). Судом з урахуванням вказаного визнано можливим розгляд даної скарги на підставі належним чином завірених копій матеріалів, які стали приводами та підставами для винесення оскаржуваної постанови.
Дослідивши надані матеріали, на підставі яких винесені оскаржувані постанови про порушення кримінальної справи від 27.04.2010, заслухавши пояснення скаржника, думку прокурора, приходжу до наступних висновків.
Постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. від 27.04.2010 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками скоєння злочинів, вчинених організованою групою та передбачених ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 224, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України /Т.2 а.м. 170-175/.
Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи, наряду з іншими, є заяви окремих громадян; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191 КК України виходячи з кваліфікуючих ознак цього злочину згідно оскаржуваної постанови, полягають у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України виходячи з кваліфікуючих ознак цього злочину згідно оскаржуваної постанови, полягають в умисному ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України виходячи з кваліфікуючих ознак цього злочину згідно оскаржуваної постанови, полягають в створенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику шкоду державі.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 224 КК України виходячи з кваліфікуючих ознак цього злочину згідно оскаржуваної постанови, полягають у виготовленні з метою збуту, збуті та використанні недержавних цінних паперів, вчинене організованою групою, що завдало особливо великої матеріальної шкоди державі.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України виходячи з кваліфікуючих ознак цього злочину згідно оскаржуваної постанови, полягають у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у повторному або за попередньою змовою групою осіб підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, а також виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у використанні завідомо підробленого документа.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, вчинене організованою групою в особливо великому розмірі.
Як вбачається з оскаржуваних постанов про порушення кримінальної справи, приводами для порушення кримінальних справ було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, що узгоджується та відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України.
Згідно оскаржуваної постанови, підставами для порушення кримінальної справи були достатні дані, які вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак вказаних злочинів.
Вказані дані містяться у: висновку спеціаліста № 1 від 19.06.2007 /Т.3 а.м.8-9/ результатах технічного обстеження № 851/4 від 26.06.2007 /Т.3 а.м. 20-21/, звіті про результати дослідження зразків № 495ю від 24.10.2007 Т.3 а.м. 85-93/, висновку судово-почеркознавчої експертизи № 9114 від 28.11.2007 /Т.3 а.м. 201-206/, висновку експерта № 83-КТ від 27.11.2007 /Т.3 а.м. 218-230/,висновку експерта № 833 від 25.06.2009 /Т.4 а.м. 19-27/, висновку експерта № 862 від 03.07.2009 /Т.4 а.м. 52-57/, висновку експерта № 829 від 25.06.2009 /Т.4 а.м. 80-89/, висновку експерта № 913 від 14.07.2009 /Т.4 а.м. 107-110/, висновку експерта № 914 від 14.07.2009 /Т.4 а.м. 128-132/, висновку експерта № 931 від 20.07.2009 /Т.4 а.м. 147-151/, висновку експерта № 991 від 30.07.2009 /Т.4 а.м. 165-168/, висновку експерта № 1016 від 05.08.2009 /Т.4 а.м. 186-190/, висновку експерта № 1278 від 15.10.2009 /Т.4 а.м. 203- 208/, висновку експерта № 1285 від 20.10.2009 /Т.4 а.м. 221-224/, висновку експерта № 1376 від 11.11.2009 /Т.4 а.м. 242-249/, довідці документальної бухгалтерської перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВКФ «Алів» за період з 01.06.2004 по 03.04.2006 /Т.5 а.м. 2-18/, висновку спеціаліста - економіста № 374 від 28.01.2008 По матеріалам перевірки ТОВ ВКФ «Алів» /Т.5 а.м. 24-26/, акті про результати перевірки обґрунтованості декларування та отримання ТОВ ВКФ «Алів» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в зв'язку з виконанням угод про придбання газового обладнання у ТОВ «Дослідний завод запірної арматури» від 26.05.2009 /Т.5 а.м. 43-92/, висновку № 517/518 комісійної судово-економічної експертизи від 26.02.2010 /Т.5 а.м. 263-309/, протоколах допиту свідка ОСОБА_6 від 10.10.2007, 19.12.2008, 20.03.2009,30.03.2009, 18.01.2010 /Т.7 а.м.1-3, 4-10, 12-14, 15-17, 21-23/ протоколах допиту ОСОБА_7, від 11.03.2009, 17.03.2009, 03.04.2009 , 19.08.2009, 14.10.2009,15.10.2009,16.10.2009, 07.11.2009, 04.02.2010, 26.04.2010, 28.04.2010 /Т.8 а.м. 14-20, 21-37,41-42, 72-83, 103-108, 129-134, 137-141, 142-145, 146-148, 149-152, 169-171, 288-290/, з'явленні зі зізнанням ОСОБА_7 /Т.8 а.м. 60-62/, протоколах допиту ОСОБА_8 від 11.03.2009, 19.08.2009, 20.08.2009, 07.11.2009, 28.04.2010 /Т.9 а.м. 15-25, 67-72, 85-91, 94-98, 114-116, 204-206/,з'явленні зі зізнанням ОСОБА_8 /Т.9 а.м.54-57/, протоколах допиту ОСОБА_9 від 10.03.2009, 03.12.2009, 07.12.2009, 08.12.2009, 09.12.2009, 15.12.2009, 23.12.2009, 24.12.2009, 28.12.2009, 13.01.2010, 26.02.2010, 11.03.2010,06.04.2010, 09.04.2010 /Т.10 а.м. 3-20, 163- 167, 169-174, 176-187, 190-194, 200-204, 206-211, Т.11 а.м. 2-6,14-17,23-24, 25-27, 42-44, 45-46, 47-49/,протоколах допиту ОСОБА_10 від 17.12.2008, 30.03.2009, 22.01.2010, 25.01.2010 /Т.12 а.м. 198-202, Т.13 а.м., 33-36, Т.14 а.м.75-78, 91-93/, податкових накладних /Т.15 а.м. 70-90, 164-170, 205217/, товарно - транспортних накладних /Т.15 а.м. 116-124/, які узгоджуються з обставинами, які викладені в оскаржуваній постанові і відповідно до ч.2 ст.94 КПК України в своїй сукупності вбачаються достатніми для порушення даної кримінальної справи.
Перевіряючи законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, судом в тому числі з урахуванням рішення № 12-рп/2011Конституційного Суду України від 20.10.2011, суд вважає, що такі дані одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Таким чином доводи заявника про відсутність на час порушення кримінальної справи приводів та достатніх законних даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочинів, передбачених ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 224, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
З'ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо наявності умислу, вини, причинно-наслідкового зв'язку та надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства, і ці доводи не можуть бути розглянуті судом при розгляді даної скарги як такі, що підлягають вирішенню судом про розгляді справи по суті.
З приводу доводів скаржника щодо безпідставності кваліфікації дій ОСОБА_3, вчинених в складі організованої групи, то такі доводи не можуть бути взяті судом до уваги, так як досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді справи по суті, суд при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Доводи скарги щодо незаконності постанови,у зв'язку з відсутністю посилань слідчого на конкретні докази, які б вказували на наявність спільного плану, стійкого об'єднання та конкретної функції ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції органу досудового слідства під час проведення досудового слідства та суду під час розгляду справи по суті, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину, а не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.
По суті доводів скарги з приводу відсутності в оскаржуваній постанові мотивації щодо конкретизації місця, часу, способу створення стійкого об'єднання - організованої групи осіб, кількості осіб, що входили у вказану групу, місця, часу та форми розробки загального плану для досягнення злочинних цілей, способу розподілення функцій учасників, слід зазначити, що вимогами чинного кримінально - процесуального законодавства не визначено обов'язку органів досудового слідства вказувати в постановах про порушення кримінальної справи час, місце, спосіб вчинення злочину, адже такі вимоги ставляться виключно до постанов про притягнення особи в якості обвинуваченого.
Таким чином, не вдаючись до оцінки даних у справі у якості доказів, надходжу до висновку що зазначена оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою за наявності достатніх на те приводів та підстав, які є наявними для порушення даної кримінальної справи, а з'ясування всіх обставин у справі, можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
Виходячи з вищевикладеного, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.94, 98, ст.ст.236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. від 27.04.2010 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками скоєння злочинів, вчинених організованою групою та передбачених ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 224, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України - залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О. І. Царевич