79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.11 Справа№ 5015/6627/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техметал”, м.Кривий Ріг
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Ірокс”, м.Львів
про: стягнення 15862грн. 74коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Іванців Р.Б.
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Техметал” до Закритого акціонерного товариства “Ірокс” про стягнення 9209грн. 09коп. основного боргу, 862грн. 60коп. інфляційних втрат, 1870грн. 14коп. 24% річних та 3920грн. 91коп. штрафу.
Ухвалою суду від 03.11.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.11.2011р. За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 30.11.2011р. розгляд справи відкладено на 14.12.2011р.
В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 14.12.2011р. явку повноважного представника не забезпечив, однак направив суду клопотання від 14.12.2011р. № 754 (зареєстроване канцелярією суду 14.12.2011р. за № 29751/11) про зобов”язання позивача представити в судове засідання для огляду оригіналів довіреностей на отримання товару № 139970 від 12.01.2011р., №139996 від 24.01.2011р., №218241 від 31.01.2011р., № 215219 від 07.02.2011р., №215259 від 16.02.2011р., №215272 від 22.02.2011р., №215568 від 16.03.2011р., №215511 від 31.03.2011р., 215 від 14.04.2011р., № 215718 від 05.05.2011р., оскільки на них відсутні оригінали підписів керівника та головного бухгалтера ЗАТ “Ірокс”.
В судовому засіданні 14.12.2011р. судом оглянуто оригінал довіреності № 215718 від 05.05.2011р. на підставі якої позивачем було здійснено поставку, яка є предметом даного спору та встановлено наявність необхідних на ній підписів. Оскільки решта довіреностей, на які відповідач покликається в клопотанні не стосуються даного спору, суд не вбачає необхідності для задоволення клопотання відповідача.
Відповідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 14.12.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивач, суд встановив наступне:
Відповідно до п.1.1 укладеного 04.01.2010р. між ТзОВ “Техметал” (постачальник) та ЗАТ “Ірокс” (покупець) договору поставки №78 постачальник зобов”язувався поставити товар на умовах та в строки, встановлені цим договором, а покупець зобов”язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.
Розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем по передоплаті шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника до моменту отримання товару від постачальника. У випадку невиконання даної умови договору, грошове зобов”язання покупця вважатиметься простроченим з моменту отримання відповідної партії товару.
На виконання умов вказаного договору позивачем по видатковій накладній №380 від 06.05.2011р. та №345 від 06.05.2011р. на підставі довіреності №12ААВ № 215718 від 05.05.2011р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 53446грн. 54коп. За отриманий товар відповідач розрахувався частково (05.05.2011р. відповідачем зроблено передоплату в розмірі 9077грн. 15коп., 06.05.2011р. сплачено 5160грн. 30коп. та 17.06.2011р. - 30000грн. 00коп.), станом на 24.10.2011р. неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 9209грн. 09коп.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
п.6.5 договору передбачено, що за весь час прострочення покупцем свого грошового зобов”язання постачальник вправі вимагати оплати процентів за користування покупцем коштами. Розмір таких процентів становить 24% річних.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних за період з 07.05.2011р. по 24.10.2011р. в сумі 1870грн. 14коп. та 862грн. 60коп. інфляційних нарахувань. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
п.6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 2% від суми простроченого платежу. Однак, позивач у позовній заяві зазначає що вказаним пунктом договору передбачено сплату покупцем постачальнику штрафу в розмірі 10% та просить суд стягнути з відповідача 3920грн. 91коп. штрафу від суми заборгованості в розмірі 39209грн. 09коп. станом на 07.05.2011р. Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню в розмірі 784грн. 18коп. (2% від суми простроченого платежу станом на 07.05.2011р.).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( п.1ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 9209грн. 09коп. основного боргу, 862грн. 60коп. інфляційних втрат, 1870грн. 14коп. 24% річних та 784грн. 18коп. штрафу. В частині стягнення 3136грн. 73коп. штрафу -відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ірокс”, м.Львів, вул.Буйка, 7 (ідентифікаційний код 23958651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техметал”, м.Кривий Ріг, мкр. Гірницький, 19/87 (ідентифікаційний код 31385415) 9209грн. 09коп. основного боргу, 862грн. 60коп. інфляційних втрат, 1870грн. 14коп. 24% річних, 784грн. 18коп. штрафу, 127грн. 26коп. витрат по сплаті державного мита та 189грн. 33коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. В частині стягнення 3136грн. 73коп. штрафу -відмовити.
Суддя Гоменюк З.П.